Причини негативних результатів лікування закритих переломів довгих кісток нижньої кінцівки та їх профілактика - Автореферат

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Інституті травматології та ортопедії Академії медичних наук України та в НДІ травматології та ортопедії Донецького державного медичного університету ім. Науковий консультант: доктор медичних наук, професор РИБАЧУК Олег Іванович, заступник директора Інституту травматології та ортопедії АМН України, керівник клініки ортопедії і травматології. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор КОСТРУБ Олександр Олексійович, завідувач відділом спортивної та балетної травми Інституту травматології та ортопедії АМН України; доктор медичних наук, професор ВОЛОШИН Олександр Іванович, професор кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту травматології та ортопедії АМН України: м.Але статистичний аналіз результатів лікування свідчить про те, що проблема ускладнень та відновлення функції кінцівки після переломів зберігає свою актуальність. Зберігає актуальність проблема формування єдиної системи попередження негативних результатів лікування, яка враховувала б усі можливі чинники і дозволила би цілеспрямовано розробляти заходи щодо підвищення ефективності лікування закритих моносегментарних переломів довгих кісток нижньої кінцівки. Виявити головні нозологічні причини, які обумовили негативні результати при лікуванні закритих діафізарних та внутрішньосуглобових переломів довгих кісток нижньої кінцівки різними методами, при існуючих лікувальних підходах і порядку вибору метода лікування. Провести комплексне вивчення імунного стану та біохімічних показників у хворих з закритими переломами довгих кісток нижньої кінцівки на ранніх етапах лікування (1-7 доба після травми), шляхом ретроспективного аналізу виявити розбіжності при ускладненому та неускладненому перебігу репаративної регенерації. Предмет дослідження - постраждалі з закритими переломами довгих кісток нижньої кінцівки (492 особи); пристрої та технології, що застосовуються при лікуванні закритих переломів довгих кісток нижньої кінцівки.Лікування постраждалих з діафізарними (216 осіб) та внутрішньосуглобовими (178 осіб) переломами розглядалося окремо у порівняльному аспекті, оскільки були виявлені істотні розбіжності між цими групами за кількістю та структурою ускладнень та безпосередніх причин несприятливих результатів. Були виділені такі групи пацієнтів: - з діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки, включаючи переломи метафізарних відділів, що не розповсюджувалися на епіфіз та суглобову поверхню (відповідає діафізарним переломам та позасуглобовим переломам типу А за класифікацією АО): переломи стегнової кістки були у 130 (33,0%) постраждалих, кісток гомілки - у 86 (21,8%) осіб; з внутрішньосуглобовими переломами кісток, коли лінія перелому розповсюджувалася на суглобові поверхні (відповідає внутрішньосуглобовим переломам типів В та С за класифікацією АО): переломи кісток, що утворюють колінний суглоб, були у 80 (20,3%) осіб, у тому числі, переломи дистального відділу стегнової кістки - у 15 осіб, проксимального відділу великогомілкової кістки - у 65 осіб; ушкодження гомілково-ступневого суглоба були у 98 (24,9%) постраждалих. Порівняння одержаного розподілу з класифікацією АО за важкістю травми показало, що з 130 пацієнтів з переломами діафізу стегнової кістки ушкодження типу А (прості) були виявлені у 56 (43,0%) осіб, типу В (з клиноподібним фрагментом) - у 63 (48,5%) осіб, у тому числі, В3 (фрагментарний клиноподібний) - у 17 (13,1%) осіб, типу С (складні) - у 11 (8,5%) осіб. При внутрішньосуглобових переломах спостерігається достовірне погіршення результатів лікування при зростанні ступеня травматизації суглобової поверхні, що виявляється найбільш чітко при уламкових переломах власно суглобової поверхні (переломи В3 та С3 за класифікацією АО, виключаючи переломи В3 дистального відділу стегнової кістки) (таблиця 2).Серед безпосередніх причин негативних результатів лікування закритих переломів довгих кісток нижньої кінцівки при діафізарних переломах найбільше значення мають розлади репаративної регенерації кісткової тканини (63,6%), гнійно-запальні ускладнення та їх наслідки (18,2%), контрактура та посттравматичний артроз великих суглобів (18,2%). При внутрішньосуглобових переломах довгих кісток, що утворюють колінний та гомілково-ступневий суглоби, найбільш поширеними причинами незадовільних результатів є контрактури та артроз великих суглобів (86,6%) та наслідки гнійно-запальних ускладнень (6,7%).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ