Особливості розвитку християнської церкви в ранньому середньовіччі V-X століття. Сутність суперечностей між Римом і Константинополем в першій половині ХІ століття. Догматичні, канонічні та обрядові відмінності між грецькою та латинською церквами.
Сутність суперечностей між Римом і Константинополем в першій половині ХІ ст. Догматичні, канонічні та обрядові відмінності між грецькою та латинською церквами Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ Ще від свого зародження християнство не було ідеологічно та організаційно монолітним. Вони призвели до того, що у 1054 році християнська церква розкололася на дві частини - Східну, з центром у Візантії, яку в 330 році імператор Константин зробив столицею своєї держави, назвавши її Константинополем (у 1453 році був завойований турками); і Західну з центром у Римі, яка в 476 році припинила своє існування, не витримавши внутрішніх соціальних потрясінь (повстань рабів) й ударів варварських (чужоземних) племен. Наявність серед єдиновірного населення двох політичних центрів спричинила те, що в лоні християнської церкви на Заході та Сході почали формуватися різні традиції. Константинопольський патріарх був наділений титулом «вселенський» як патріарх всієї імперії, до нього значно частіше почали звертатися духовенство, миряни за заступництво перед імператором. На заході феодальні відносини розвивалися досить швидко, існувала політична роздробленість, римський папа (так став називати себе глава римської патріархії) та його церковне оточення були політичне самостійними і незалежними. Однак невдовзі папа та патріарх пішли на примирення. Після цього римська церква почала називатися католицькою (від грецької «вселенський, всеохоплюючий»), а константинопольська та александрійська, антиохійська і єрусалимська, які підтримували її, ортодоксальними. На відміну від католицизму православя не має єдиного церковного центру, що обєднував би віруючих у масштабі планети. У контексті зазначеної мети дослідження автор курсової роботи ставить перед собою наступні завдання: · Розглянути становище латинської і грецької церков напередодні розколу; · Розкрити сутність протиріч між папою Левом ІХ та патріархом Керулярієм; · Проаналізувати причина та привід розколу; · Охарактеризувати догматичні, канонічні та обрядові відмінності між Східною і Західною церквами; Для написання курсової роботи автор використав джерела - Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту та Повість минулих літ за Лаврентіївським літописом; дослідження Бедуела Г. «Історія церкви», де він подає уявлення про історію Римської церкви упродовж двадцятьох сторіч її існування; Малерба М., який у своїй роботі «Религии человечества» дає опис всіх світових релігій, в т. ч. православ’я та римо-католицизму; працю Кривельова І.А. «История религий», який дає опис релігій і детально описує церковний розкол 1054 року та суперечки між папством та патріархією; дослідження авторів Курбатова Г.Л., Фролова Є.Д, Фроянова І.Я. «Христианство: Античность. Византия. Древняя Русь», де вони подають історію розвитку християнства в Античні часи, у контексті розвитку Візантії та після хрещення Русі; працю протоієрея Митрофана Зносько-Боровського «Православие, Римо-католичество, Протестантизм и сектанство», де описуються основні світові церкви; дослідження о. Царгородські патріархи були щораз більше залежні в церковних справах від імператора, і властиво він був найвищою інстанцією, що давала рішення і в справах віри, а патріарх їх приймав і виконував.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
