Презумпції у кримінальному процесі України - Автореферат

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник заслужений юрист України, академік Академії наук Вищої освіти України, доктор юридичних наук, професорОсновні напрями реформування кримінально-процесуального права на сучасному етапі визначаються Концепцією вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленою Указом Президента України від 10.05.2006 р. Немає єдності думок з приводу юридичної природи, класифікації, значення та місця цього елементу правової системи не тільки в теорії держави і права, але й у кримінальному процесі України, оскільки презумпції розглядаються в розділах, присвячених видам правових норм, тлумаченню норм права, юридичній техніці. Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених сутності та змісту правових презумпцій у кримінальному процесі, дослідженню в юридичній науці піддавалися, як правило, тільки презумпція невинуватості та презумпція істинності вироку, що набрав законної сили. Дисертаційне дослідження відповідає положенням «Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів», схваленої Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року, «Концепції реформування кримінальної юстиції», затвердженої Указом Президента України від 08 квітня 2008 року № 311 /2008, Пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованих відділеннями Академії правових наук України (п. отримали подальшого розвитку та удосконалення: висновок про те, що ознаки, які характеризують правові презумпції, умовно можна поділити на два види: 1) ознаки, які характеризують логічну природу правових презумпцій: презумпції є узагальненнями індуктивного та дедуктивного характеру; вони відображають звичайний порядок предметів або явищ матеріального світу; презумпції є узагальненнями вірогідними, де їх значення визначається ступенем вірогідності, який притаманний для них у кожному конкретному випадку; узагальнення їх існування можливе тільки через наявність загального причинно-наслідкового звязку між предметами і явищами; 2) ознаки, які характеризують юридичну природу правових презумпцій: презумпцію потрібно вважати правовим явищем, оскільки вона відображає звичайний порядок звязку між предметами та явищами у системі права; презумпція міститься в нормі права, причому знаходить своє закріплення в ній прямим або непрямим способом; наявність нормативного механізму реалізації правової презумпції у кримінальному процесі; правова презумпція регулює суспільні відносини, оскільки припускає необхідність (обовязок) визнання без доказів закріпленого в ній припущення встановленим, якщо не буде доведено протилежне;У розділі 1 «Історичний розвиток і сучасний стан інституту презумпцій», що складається з трьох підрозділів, здійснено аналіз позицій вітчизняних і зарубіжних вчених, які досліджували правові презумпції; досліджено процес історичного розвитку інституту презумпцій; охарактеризовано їх поняття, ознаки та значення; визначено критерії класифікації та види правових презумпцій, які застосовуються у кримінальному процесі України. Найчастіше походження категорії «презумпція» повязується з римським правом, коли судочинство здійснювалося шляхом проголошення наперед встановлених формул, що істотно спрощувало вирішення суперечок у суді. Правові презумпції наділені логічною та правовою природою, що зумовлює притаманність їм відповідних ознак, які умовно можна поділити на два види: 1) ознаки, які характеризують логічну природу правових презумпцій: по-перше, презумпції є узагальненнями індуктивного та дедуктивного характеру; по-друге, вони відображають звичайний порядок предметів або явищ матеріального світу; по-третє, презумпції є узагальненнями вірогідними, де їх значення визначається ступенем вірогідності, який притаманний для них у кожному конкретному випадку; по-четверте, узагальнення їх існування можливе тільки через наявність загального причинно-наслідкового звязку між предметами і явищами; 2) ознаки, які характеризують юридичну природу правових презумпцій: по-перше, презумпцію потрібно вважати правовим явищем, оскільки вона відображає звичайний порядок звязку між предметами та явищами у системі права; по-друге, презумпція міститься в нормі права, причому знаходить своє закріплення в ній прямим або непрямим способом; по-третє, наявність нормативного механізму реалізації правової презумпції у кримінальному процесі; по-четверте, правова презумпція регулює суспільні відносини, оскільки припускає необхідність (обовязок) визнання без доказів закріпленого в ній припущення встановленим, якщо не буде доведено протилежне.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ