Преса української соціал-демократії та українське питання в Російській імперії на початку ХХ століття - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі історії України Камянець-Подільського державного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Реєнт Олександр Петрович, Інститут історії України НАН України, заступник директора, завідувач відділу історії України ХІХ - початку ХХ століття. доктор історичних наук, старший науковий співробітник Рудий Григорій Якович, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник. Захист відбудеться 24 лютого 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.245.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м.Тема є складовою наукових досліджень, які ведуться у відділі історії України ХІХ - початку ХХ ст. Обєктом дослідження є публікації в періодичних виданнях української соціал-демократії Російської імперії початку ХХ ст., що стосуються українського питання, різноманітні архівні і літературні джерела, монографії, статті, брошури, в яких йдеться про становлення і розвиток періодичних видань української соціал-демократії, їх зміст, напрямки, проблематику й специфіку, склад редакційних колективів, особливості функціонування видань у процесі розвитку і становлення партій та їх ідеології. Предметом дослідження є преса української соціал-демократії Російської імперії початку ХХ ст., а також комплекс політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх і релігійних проблем, повязаних з існуванням українського народу в Російській імперії, його національно-визвольними прагненнями (що, власне, і окреслює зміст терміну “українське питання”). Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1900 р., тобто відтоді, коли українські соціал-демократи Російської імперії робили перші спроби налагодити друк партійних періодичних видань, і до 1914 р., початку Першої світової війни, коли через заборони царського уряду на певний час припинилося видання української періодики. На основі широкого кола джерел та великого масиву літератури проаналізовано процес становлення періодики Революційної української партії, Української соціалістичної партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української соціал-демократичної спілки, а також різноманітні проекти вирішення українського питання в Російській імперії, висвітлені на її шпальтах.У 1908 р. вийшла стаття М.Грушевського “Видавнича криза”, в якій зясовано причини небувалого злету української періодики 1905-1907 рр. В інших працях історик відзначив провідну роль української преси початку ХХ ст. в національному русі, яка була фундаментом для подальшого розвитку українського друкованого слова, підкреслював її важливе значення для збереження рідної культури, пробудження національної свідомості. Один з розділів його “Нарисів з історії революційного руху на Україні” присвячено періодиці РУП-УСДРП. Знаковим дослідженням з історії української преси початку ХХ ст. стала “Історія української дожовтневої журналістики”, в якій зроблено спробу систематизованого викладу історії української преси дорадянського періоду, подано інформацію про майже всі вітчизняні друковані органи. На зламі тисячоліть українському питанню в Російській імперії та проблемам становлення і розвитку вітчизняної преси присвячено праці співробітників відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, серед яких варто виділити праці О.Реєнта.Становлення української соціал-демократичної преси в Російській імперії на початку ХХ ст. проходило у пять етапів: 1. Використовуючи пресу, члени УСДРП намагалися розвинути в українських трудящих національні почуття, бажання протистояти ідеям пролетарського інтернаціоналізму й класової боротьби, що репрезентувалися УСДС та РСДРП. Пропагуючи в періодиці свої погляди на майбутнє вирішення національного питання, члени усіх українських соціал-демократичних партій змушені були постійно враховувати настрої мас, ще не розвинуту національну самоідентифікацію українців. Однією з причин того, що православна церква в Україні не стала обєднавчим фактором національно-визвольного руху (як, наприклад, у словянських народів Балканського півострова у другій половині ХІХ ст.) було те, що підтримуючи національний рух, священнослужителі опинялися між двох вогнів: з одного боку, переслідування та утиски церковного керівництва і колег по сутані, а, з іншого, - шквал критики майже всього спектра українських політичних партій (особливо соціал-демократичного спрямування), що не давав можливості віднайти себе у цьому русі. Намагаючись реалізувати ідею М.

Основний зміст дисертації