Представництво в цивільному процесі - Курсовая работа

Курсова роботаРеалізація громадянами і юридичними особами права на судовий захист в іноземних державах забезпечується наданою законом можливістю ведення ними справи в цивільному процесі особисто або через представника. Представництво - врегульована законом діяльність однієї особи від імені й в інтересах іншої особи в цивільному судочинстві. Конституція України закріплює право громадян і юридичних осіб на отримання правової допомоги при реалізації Конституційного права на судовий захист (ст. У цивільному судочинстві правова допомога при здійсненні захисту прав і інтересів громадян, що охороняються законом і юридичних осіб реалізовується, зокрема, в формі судового представництва. Отже, актуальність теми дослідження насамперед полягає в тому, що необхідність вивчення цивільного законодавства є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить становлення правової системи, створюється нова законодавча база і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.Оскільки громадяни можуть мати в цивільному судочинстві процесуальну правосубєктність сторін і третіх осіб (у справах позовного провадження), заявників і заінтересованих осіб (у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин і окремого провадження), всі вони можуть вести справи через представника. Проте не всі громадяни, майнові і особисті немайнові права та охоронювані законом інтереси яких потребують судового захисту, наділені цивільною процесуальною дієздатністю і можуть брати участь у цивільному процесі, особисто вести свої справи. Отже, всі особи, які беруть участь у справі, можуть вести справи в цивільному судочинстві через своїх представників, а положення статей 98, 112, 113, 117 ЦПК, що надають можливість здійснювати представництво лише сторін і третіх осіб, не відображають реальної дійсності і входять у колізію з іншими нормами ЦПК, зокрема, зі статтями 110, 121 [19]. Правовідносини, що складаються між представником і особою, яку він представляє (довірителем), представником і судом, у цивільному процесі мають різний галузевий характер. Представник у цивільному судочинстві покликаний виконувати дві функції - захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).Представництво в цивільному процесі відрізняється від загальногромадянського представництва метою, характером і змістом правовідносин, що складаються між його субєктами; навкруги осіб, які можуть бути представниками; основами виникнення і припинення; характером і обємом повноважень, якими наділяються представники. У науці цивільного процесуального права термін "інститут" вживається досить широко. Осиповим, який прийшов до висновку, що "інститути цивільного процесуального права можуть бути визначені як відособлені групи норм останнього, регулюючі процесуальні відносини окремих стадій цивільного процесу (спеціальні інститути), або деякі загальні сторони, властиві системі процесуальних відносин як цілому по кожному підвідомчому суду цивільній справі (загальні інститути)" [20, 65]. На думку ж інших, він включає "в себе матеріально-правові і процесуально-правові ознаки, сукупність яких визначає зміст даного правового інституту, регулюючого як відносини між представником і тим, хто представлений, так і відносини між представником і судом". Невзгодіна відмічає, "в звязку з тим, що внутрішні відносини представництва (між представником і тим, хто представлений) в цивільному процесі регулюються нормами матеріального, а зовнішні (між представником і судом, арбітражем) - нормами процесуального цивільного права, потрібно визнати, що цивільно-процесуальне представництво являє собою інститут, що містить норми і матеріального, і процесуального цивільного права" [20, 68].Судовими представниками можуть бути громадяни, що досягли повноліття. уповноважені професійних спілок - у справах робітників і службовців, а також осіб, права і інтереси яких захищаються професійними спілками; уповноважені організацій, яким законом, статутом або положенням надане право захищати права і інтереси інших осіб; особи, допущені судом, що розглядає справу, до представництва по даній справі. Отже, громадяни, що беруть участь в процесі як зацікавлені особи, мають право доручити захист своїх прав і інтересів, що охороняються законом в суді спеціально особам, що залучаються для цього, званим представниками (ст.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та значення процесуального представництва

1.1 Поняття процесуального представництва

1.2 Інститут судового представництва в теорії цивільно-процесуального права

1.3 Субєкти судового представництва

Розділ 2. Види процесуального представництва

2.1 Класифікація процесуального представництва

2.2 Особливості законного і договірного представництва

Розділ 3. Повноваження процесуального представника

3.1 Процесуальне становище процесуального представника

3.2 Повноваження процесуального представника

Висновки

Література