Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістемологічний аналіз) - Автореферат

Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістемологічний аналіз)Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена, насамперед, тим загальновизнаним положенням філософії науки, що рефлексія самої науки стосовно власних пізнавальних проблем, інакше кажучи, її самопізнання, яке сприяє приросту й розвитку знань, є одним з найважливіших критеріїв науковості останніх. Безперечно, усі сучасні теоретико-методологічні проблеми історико-правового пізнання, повязані як із його предметом, так і з методом, мають чітко формулюватись і вирішуватись. Тому серед епістемологічних проблем будь-якої науки, зокрема, історико-правових наук, одне з чільних місць належить питанню про визначення предмета науки, концептуальне обґрунтування її предметної сфери. проаналізувати історичні етапи становлення і розвитку історико-правових наук і змін уявлень про їхній предмет у контексті історичної еволюції історико-правового пізнання в цілому, виявити особливості процесу становлення й розвитку історико-правових наук; Для всебічного дослідження поставленої проблеми використано також наступні підходи і методи: конкретно-історичний метод - при розкритті генези історико-правових наукових знань і простежуванні процесу розвитку історико-правових наук; порівняльний метод - при виявленні особливостей кожного історичного етапу становлення та розвитку історико-правових знань, і розмежуванні предметів суміжних областей історико-правових наукових дисциплін; діалектичний підхід - при визначенні співвідношення логічного й історичного, абстрактного та конкретного, емпіричного й теоретичного у предметній сфері історико-правового пізнання; синергетичний підхід - для розширення предметної сфери і визначення спрямованості розвитку історико-правового пізнання; історико-антропологічний підхід - з метою методологічного збагачення історико-правових знань.У першому розділі «Історико-правове пізнання: введення в проблему» виявляється специфіка історико-правового пізнання, докладно розкривається сутність наукової проблеми, пропонуються деякі термінологічні уточнення («історико-правове пізнання», «історико-правове знання», «історико-правова наука», «історіографія права» та ін.), обґрунтовується вибір напрямку дослідження. Специфіка власне історико-правового пізнання обумовлена, насамперед, специфікою самого обєкта цього пізнання, який у найбільш загальному виді можна визначити як право в його історії, або, інакше кажучи, як історико-правову реальність. При цьому в роботі особливо підкреслюється значення визнання приналежності історико-правового пізнання до гуманітарного типу пізнання, що актуалізує ряд важливих для історико-правового пізнання завдань, а нерідко висуває й нові (зокрема, виводить на перший план процедуру розуміння, аксіологічний момент і діалогічність методології, вимагає тісних міждисциплінарних звязків з такими науками, як культурологія, антропологія (особливо правова антропологія), семіотика, взаємозвязок яких лежить в основі виникнення нових підходів). Відзначається, що зазначена епоха була ознаменована переворотом в історичному мисленні, а саме: в історичні уявлення входить ідея історизму; на противагу провіденціалізму розвивається раціоналістський погляд на історію як на процес здійснення розуму; виникають більш-менш розвинуті уявлення про закони розвитку історії; у центрі досліджень опиняються закономірності історичного розвитку, критерії історичного прогресу, роль еволюції та революції в житті народів, нарешті (і це - найголовніше), відбувається виокремлення історичних знань в особливу галузь науки. У першому пункті з огляду на те, що спрощене тлумачення заявленої основоположниками марксизму тези, за якою «право не має своєї власної історії», стає каменем спотикання на шляху цілісного пізнання права, на основі нового прочитання основоположників марксизму і з наведенням додаткових аргументів (за допомогою застосування системного підходу з урахуванням принципу історизму) відстоюється думка про те, що право має свою власну історію.

Основний зміст роботи

1. Дамирли М.А. Право и История: эпистемологические проблемы (Опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания). - СПБ.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. - 456 с.

Рецензії: 1) Оборотов Ю. Историческое познание права: новые перспективы // Правоведение. - СПБ., 2002. - №4. - С. 235-237; 2) Ахмедли Дж., Бабаев М. Фундаментальный вклад в историко-правовую эпистемологию // История и ее проблемы. - Баку, 2002. - №4. - С. 199-201.

2. Дамиров (Дамирли) М.А. Организация государственной власти в Азербайджане (1918-1920 гг.): Историко-правовое исследование. - Одесса: Астропринт, 1998. - 160 с.

3. Дамірлі М.А. Історія права Азербайджану: короткий огляд і методичні рекомендації. Навчальний посібник. - Баку: Азернешр, 1999. - 104 с. (азерб. мовою).

4. Дамирли М.А. Историософия права - недостающее звено в постижении права. - Баку: Азернешр, 2000. - 40 с.

5. Дамирли М.А. Эволюция историко-правового познания в Западной Европе: истоки и традиции. - СПБ.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2001. - 72 с.

Рецензія: Мамедов Г. Исследование азербайджанского ученого об эволюции историко-правового познания // История и ее проблемы. - Баку, 2001. - №3/4. - С. 201.

6. Дамирли М.А. Предметное поле историко-правового познания в свете эпистемологической ситуации в современной историографии. - Одесса: АО БАХВА, 2002. - 76 с.

Размещено на .ru