Предметна модальність і модальність вірогідності у мові та мовленні - Автореферат

Одеський національний університет імені І.І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДоведено, що між окремими мікрополями ФСП модальності існують зони перетину (мікрополе другого рівня обєктивної можливості перетинається з мікрополем другого рівня обєктивної необхідності; мікрополя другого рівня обєктивної можливості та обєктивної необхідності перетинаються з мікрополем першого рівня директивності; мікрополе першого рівня предметної модальності перетинається з мікрополем першого рівня модальності вірогідності). Перелік істотних мовних характеристик дає змогу визначати предметну модальність і модальність вірогідності як мовні універсалії, що мають градуйований характер. Предметная модальность и модальность достоверности в языке и речи (на материале украинского, русского, французского и английского языков). Доминанту поля во всех языках составляет глагол со значением мочь (и его отрицательный коррелят немочь), отличающийся от всех остальных единиц поля широтой семантического объема и способностью выражать все типовые ситуации и их варианты, а также частотой употребления в речи, которая в несколько раз превышает употребительность всех остальных единиц поля вместе взятых. Науровне средств выражения проявляется градуированный характер ее универсальности: морфологические и синтаксические средства выражения объективной возможности (видо-временные формы изъявительного наклонения, отрицательные конструкции с инфинитивом совершенного вида) представлены только в украинском и русском языках.Актуальність дисертаційного дослідження визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на дослідження мовних одиниць у функціональному аспекті, орієнтацією на вивчення “людського чинника” у мові, важливою роллю категорії модальності у процесі комунікації. Досягнення мети дослідження передбачає розвязання таких завдань: 1) зясувати засоби вираження предметної модальності та модальності вірогідності в досліджуваних мовах; 6) виявити зони перетину досліджуваних мікрополів у межах функціонально-семантичного поля модальності; Базою для дослідження слугували загальнонаукові методи, що визначаються цілями і завданнями роботи: 1) функціонально-семантичний опис мови з перевагою ономасіологічного підходу використовується для встановлення семантики і структури предметної модальності і модальності вірогідності; 3) виокремлено домінантні та периферійні засоби вираження предметної модальності й модальності вірогідності в досліджуваних мовах; проаналізовано зони перетину між окремими мікрополями в межах функціонально-семантичного поля модальності, а також зони перетину між функціонально-семантичним полем модальності та функціонально-семантичними полями темпоральності, аспектуальності й директивності;Аналіз робіт, присвячених вивченню категорії модальності, дає змогу зробити висновок про те, що переважна кількість концепцій не виходить за межі вивчення певного кола значень і засобів їх вираження. У роботі прийнято наступне визначення категорії модальності: модальність - це мовна категорія, що виражає оцінку мовцем способу існування звязку між обєктом дійсності та його ознакою, а також ступінь пізнання та бажаності здійснення цього звязку для мовця. В другому розділі “Мікрополя обєктивної можливості та необхідності у функціонально-семантичному полі предметної модальності” представлено загальну характеристику потенційних ситуацій можливості й необхідності, проаналізовано семантичну структуру мікрополів обєктивної можливості й необхідності, визначено засоби вираження модальних значень обєктивної можливості й необхідності на матеріалі різноструктурних мов індоєвропейської сімї (української, російської, французької та англійської). Аналіз семантики і структури мікрополя обєктивної можливості на матеріалі російської, української, французької та англійської мов дав змогу виокремити три види засобів вираження можливості, що належать до різних рівнів: 1) лексичні - модальні дієслова і предикативи (для всіх мов); 2) морфологічні - видо-часові форми в дійсному способі дієслова і видові форми в умовному (для російської й української мов); 3) синтаксичні - негативні інфінітивні конструкції (для російської й української мов). Домінанту поля у всіх мовах становить дієслово із значенням могти (і його негативний корелят із значенням не могти), що відрізняється від усіх інших одиниць поля широтою семантичного обсягу і здатністю виражати всі типові ситуації і їх варіанти, а також частотою вживання у мові, що в кілька разів перевищує вживаність усіх інших одиниць поля, разом узятих.По-перше, вона дає універсальну підставу для вивчення семантичної функції, щодо якої визначається набір засобів вираження в кожній із досліджуваних мов і відношення між цими засобами. По-друге, ця модель дає змогу виокремити як загальне, так і ідіоетнічне в досліджуваних мовах на основі диференціації між універсальними фундаментальними ознаками й ознаками, що реалізуються в семантиці одиниць окремої мови.

2. Основний зміст роботи