Предмет, завдання і методи вікової та педагогічної психології - Реферат

ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ І МЕТОДИ ВІКОВОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇУ результаті становлення психології як самостійної науки і наступної її диференціації, утвориться ряд психологічних наук, серед яких особливе місце займає генетична психологія, предметом якої є вивчення розвитку психіки тварин і людей. Вона вивчає психічний розвиток людини на різних вікових стадіях, тобто предметом вікової психології є дослідження закономірностей психічного розвитку людини на різних етапах її онтогенезу. Більш детально предмет вікової психології можна охарактеризувати в такий спосіб: Предметом вікової психології є вивчення виникнення і розвитку психічних процесів і властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих і людей похилого віку, тобто вікова психологія вивчає на всіх зазначених вікових етапах життя особливості відчуття, сприйняття, памяті, мислення та інші психічні функції; вона вивчає як змінюються ці функції з віком людини. До предмета вікової психології входить вивчення рушійних сил індивідуального розвитку психіки людини, дослідження закономірностей переходу від попередніх до наступних періодів в розвитку психічних функцій, а також вивчення індивідуальних психологічних відмінностей у розвитку людей різних вікових груп. Як відзначалося на початку лекції, вікова психологія виникла в результаті диференціації наук, її коріння, як і у всієї психології, у філософії, пізніше - вийшла з загальної як генетична психологія, а потім у ній самий проходив процес диференціації.Вона досліджує психологічні питання цілеспрямованого формування пізнавальної діяльності та суспільно-значущих якостей особистості, які забезпечують оптимальний розвиваючий ефект навчання; можливості врахування індивідуальних психологічних особливостей учнів; взаємини між педагогом та учнями, психологічні питання самої педагогічної діяльності (психологія вчителя). Засновником української і російської педагогічної психології був психолог і педагог К.Д. Предмет психології навчання складають закономірності розвитку особистості, виникнення психологічних новоутворень у людей різних вікових груп під час їх навчання. Психологи, які працюють у галузі психології навчання, спрямовують свої зусилля на пошук і створення оптимальних умов, що сприяють керуванню процесом навчання, яке включає засвоєння учнями знань, умінь і навичок, мотиви і цілі учіння, ставлення до навчання та інші проблеми. Дослідники з проблем психології виховання зосереджували і зосереджують свої зусилля на формуванні у підростаючої особистості моральних уявлень, понять, принципів, переконань, дій, почуттів, звичок, що виражають позитивне ставлення дітей, підлітків, юнаків до України, батьків, вчителів, інших оточуючих людей, до української мови та інших мов, до навчання і праці, до прав і обовязків, до себе самого.Головне, що відрізняє вікову психологію від інших областей психології, - акцент на динаміку розвитку. Як відомо, у загальній психології досліджуються психічні функції - сприйняття, мислення, мова, память, увага, уява. У психології особистості розглядаються такі особистісні утворення, як мотивація, самооцінка і рівень домагань, ціннісні орієнтації, світогляд і т.д., а вікова психологія відповідає на питання, коли ці утворення зявляються, які їхні особливості у визначеному віці. Звязок вікової психології із соціальної дає можливість простежити залежність розвитку і поведінки дитини і потім дорослої людини від специфіки тих груп, у які вона входить: від родини, групи дитячого саду, шкільного класу, підліткових компаній і т.д. Вікова і педагогічна психологія як би дивляться на процес взаємодії дитини і дорослого з різних сторін: вікова психологія з погляду дитини, педагогічна - з погляду вихователя, учителя.Коли робиться кілька зрізів, підключається порівняльній метод: дані по кожній групі порівнюються між собою і робляться висновки про те, які тенденції розвитку тут спостерігаються і чим вони обумовлені. У прикладі з вивченням інтелекту ми можемо виявити вікові тенденції - порівнюючи особливості мислення дошкільників із групи дитячого саду (5 років), молодших школярів з початкової школи (9 років) і підлітків із середніх класів (13 років), тобто дітей різного віку. Якщо ж задача інша - визначити залежність розвитку інтелекту від типу навчання, ми підбираємо і порівнюємо інші групи - дітей одного віку, які навчаються за різних навчальними програмами. Звичайно, підбираючи групи по якійсь ознаці для проведення зрізів, психологи намагаються «зрівнювати» інші істотні розходження - стежать, щоб у групах була однакова кількість хлопчиків і дівчинок, щоб діти були здорові, без значних відхилень у психічному розвитку і т.д. Лонгітюдне дослідження (як метод "поздовжніх зрізів") формувався в дитячій та віковій психології як альтернатива пануючим на той час методам визначення станів чи рівнів розвитку (методам "поперечних зрізів").

ЗМІСТ

1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

2. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

3. ЗВЯЗОК ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ

4. МЕТОДИ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ