Предмет української мови (за професійним спрямуванням) - Методичка

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Навчально-науковий інститут економіки та управління Друкується за рішенням науково-методичної комісії обліково-фінансового факультету Навчально-наукового інституту економіки та управління Миколаївського національного аграрного університету від 25 жовтня 2012 р., протокол № 2 Кравченко - канд. філол. наук, доцент кафедри українознавства, Миколаївський національний аграрний університет;. Шарата - канд. пед. наук, доцент, завідувач кафедри українознавства, Миколаївський національний аграрний університет;3.1.5. НаказДля зясування, яке місце посідає професійне спілкування у мовній системі, треба знати, чим різняться такі поняття, як «мова» і «мовлення», коли і чому виникла мова, як вона розвивається і функціонує, яким чином співвідносяться поняття «національна мова», «національна політика» і «національна культура» і як функціонує національна мова у межах різних стилів і різних форм мовлення (усної і писемної).Уперше розрізнення понять «мова» і «мовлення» відбулося тільки на початку XX століття завдяки відомим лінгвістам - швейцарцю Фердинанду де Соссюру і росіянину Льву Щербі. Проте й зараз у повсякденному спілкуванні ці терміни вживаються як синоніми, хоча без зясування різниці між ними неможливо усвідомити систему будь-якої мови (морфології і синтаксису або методики викладання іноземних мов). Коли виникає потреба, цей код приводиться в дію і матеріалізується в окремому акті говоріння, тобто мовленні. Звідси, мова - це засіб спілкування, а мовлення - сам процес і результат спілкування, який відбувається у певній аудиторії і в певних часових межах, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах і міміці (останнє характерне для глухонімих) або буквах і розділових знаках (чи в інших технічних засобах).Проблема виникнення мови хвилювала людство ще з тих часів, коли виникло саме спілкування за допомогою мовної системи. Соціальна теорія походження мови говорить про те, що мова - невідємна ознака людського колективу. Біологія людини (колір волосся, шкіри або очей) не змінюється залежно від місця народження або оточення (згадаймо, наприклад, ситуацію з темношкірими і білошкірими американцями), але мова, її система і структура можуть змінитися принципово, якщо людина змінює соціальне середовище. Мова виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, і поза суспільством її існування неможливе, як неможливе і суспільство без мови. Навіть протягом життя одного покоління разом із політичними, економічними або соціальними змінами відбуваються зміни і в мовній системі: фонетиці й графіці, лексиці й семантиці (разом з новими словами типу консалтинг, менеджмент, лізинг, маркетинг принципово змінилися зараз значення слів комунізм, капіталізм тощо) або морфології і синтаксисі (згадаймо хоча б зміну граматичної конструкції жити на Україні на форму жити в Україні за протиставленням «частка цілого - ціле»).Мова виступає перш за все у свідомості її носіїв як національна, хоча поняття «мова» і «національна мова» не зовсім тотожні. Мовна система, за допомогою якої відбувається спілкування залежно від обєктивних чи субєктивних причин, викликаних історичними, соціальними або психологічними чинниками, прямо не стосується національної мови як внутрішнього прояву національного характеру і способу світосприйняття. Якщо мова є ідеальною уніфікованою системою й основним засобом спілкування, який реалізується у мовленні, то національна мова - засіб і свідоцтво спільності нації. При цьому національну мову як вічну духовну цінність не можна ототожнювати, а тим більше підганяти під категорію «державної» («офіційної», «регіональної») мови, що перебуває у сфері поточної матеріальної політики. Сьогодні в Україні статус державної має тільки українська мова, що закріплено Законом «Про мови в Українській РСР» і Конституцією України: «Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, Гарантування його суверенної національно-державної самобутності» (Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989 року);Стилі - це функціональні різновиди загальнонаціональної мови, які різняться типовими мовними засобами залежно від сфери людського спілкування. У мовній практиці виділяють, як правило, пять стилів: розмовний (або розмовно-побутовий), публіцистичний, науковий, діловий (або офіційно-діловий) і художній (або художньої літератури). Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. Перший є власне розмовним, решта обєднує ознаки розмовного стилю з елементами ділового і наукового (світський підстиль), ділового, наукового і публіцистичного (ораторський підстиль) розмовно-нобутового і художнього стилів (підстиль усної народної творчості).

Зміст

Передмова

1. Мова і професія

1.1 Особливості розвитку мовної системи і професійне спілкування

1.1.1 Мова і мовлення

1.1.2. Походження і функціонування мови

1.1.3. Національна мова і мовна політика

1.1.4. Українська літературна мова та її норми

1.1.5. Стилі сучасної української літературної мови

1.1.6. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів

1.2. Терміни. Термінологія. Професіоналізми

1.2.1 Поняття про термінологію, термін і терміносистему

1.2.2. Параметри економічної терміносистеми

1.2.3. Тематичне членування термінів

1.2.4. Способи творення термінів

1.2.5. Поняття «терміна-запозичення»

1.2.6. Професійна лексика і професіоналізми

1.3. Культура усного фахового спілкування

1.3.1 Типи і форми усного спілкування

1.3.2. Мовний етикет: визначення, ознаки, особливості, структура

1.3.3. Мовленнєвий етикет

1.3.4. Стандартні етикетні ситуації, мовні формули

1.3.5. Кличний відмінок. Моделі побудови звертань

2. Особливості вживання частин мови у професійному спілкуванні

2.1. Особливості вживання іменника у професійному мовленні

2.1.1. Категорії іменника

2.1.2. Словозміна іменників

2.1.3. Особливості вживання іменника у професійному мовленні

2.2. Особливості вживання прикметника у професійному мовленні

2.2.1. Прикметник

2.2.2. Відмінювання прикметників твердої і мякої групи

2.2.3.Особливості вживання прикметників у професійному мовленні

2.3. Особливості використання числівників у ділових паперах

2.3.1. Розряди числівників за значенням

2.3.2. Особливості запису цифрової інформації

2.3.3. Звязок числівників з іменниками. Відмінювання числівників

2.4. Особливості вживання дієслів і дієслівних форм у професійному мовленні

2.4.1. Категорії дієслова

2.4.2. Форми дієслова: дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то 2.4.3. Лексична сполучуваність дієслів і дієслівних форм. Правописні особливості дієслова

2.5. Особливості використання прийменників у ділових паперах

2.5.1. Види прийменників

2.5.2. Особливості перекладу прийменникових конструкцій. Синонімія прийменникових конструкцій

3. Професійна документація

3.1. Документація щодо особового складу

3.1.1. Автобіографія

3.1.2. Резюме

3.1.3. Заява

3.2.1. Службові листи

3.2.2. Запрошення

3.2.3. Оголошення

3.2.4. Звіт

3.2.5. Пояснювальна записка

3.2.6. Доповідна записка

3.2.7. Довідка

3.2.8. Протокол

3.2.9. Витяг з протоколу

3.3. Обліково-фінансові документи

3.3.1. Загальні відомості про обліково-фінансові документи

3.3.2. Адміністративні акти

3.3.3. Доручення. Види доручень

3.3.4. Розписка

3.4. Господарсько-договірні документи

3.4.1. Договір

3.4.2. Контракт

3.4.3. Трудова угода

Джерела

Передмова

«Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання усіх напрямів підготовки з української мови (за професійним спрямуванням)» покликані допомогти формувати комунікативну компетентність та культуру студентів у сфері професійного спілкування та набути практичних умінь і навичок умілого використання різноманітних засобів мови у професійній комунікації.

Завдання методичних рекомендації містять багато нової додаткової інформації, що поглибить знання студентів із норм сучасної української літературної мови (орфографічних, лексичних, граматичних, стилістичних, акцентологічних) як в усному, так і в писемному мовленні; у діалогах, монологах, полілогах, у проведенні рольових, ділових ігор. Складати план і тези висловлювання, анотації довідково-інформаційного характеру; конспектувати фахові тексти. Готувати власні висловлювання за змістом запропонованих текстів професійного спрямування, правильно користуватися синтаксичними конструкціями. Перекладати слова-терміни, фразеологізми українською мовою; моделювати словосполучення, речення, користуючись словниками іншомовних слів, термінологічними, фразеологічними словниками. Редагувати слова, словосполучення, речення у фахових текстах ділової документації. Правильно вживати іменникові, прикметникові, дієслівні конструкції, перекладати їх українською мовою, користуючись словниками. Правильно записувати числівники, словесно-цифрову інформацію у професійних текстах, документах; сполучувати числівники з іменниками. Укладати міні-словники до теми, що вивчається.

Добирати мовний матеріал для проведення ділових нарад, зборів, підготовки виступів, промов на задану тему. Вільно володіти поняттєвим апаратом під час виконання навчальних завдань. Готувати історичний, етимологічний коментарі до заданих тем.