Огляд наукових знань про право соціального забезпечення в сучасних умовах. Визначення його місця й ролі у юридичній науці та практиці. Аналіз наукових висновків і рекомендацій щодо підвищення ефективності правового регулювання соціального забезпечення.
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукРобота виконана на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий консультант - кандидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Жигалкін Павло Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, професор Венедиктов Валентин Семенович, Національний університет внутрішніх справ, проректор з наукової роботи (м. Захист відбудеться “24” травня 2007 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Право на соціальне забезпечення посідає важливе місце серед інших соціально-економічних прав людини і є одним із засобів досягнення злагоди, сприяє соціальному миру. Виникають нові правові поняття і наукові категорії, такі як “трирівнева пенсійна система”, “соціальний захист”, “соціальні ризики”, “страховий стаж”, “організаційно-правові форми соціального забезпечення”, “загальнообовязкове державне соціальне страхування”, “солідарність та субсидування”, “соціальна підтримка”, “адресна соціальна допомога”, “накопичувальна пенсійна система” тощо. Інтенсивний розвиток законодавства про соціальне забезпечення ставить на порядок денний питання наукового осмислення предмета права соціального забезпечення, обґрунтування системи соціального забезпечення, наповнення новим змістом інституту пенсій, допомог, компенсаційних виплат, соціальних послуг тощо. Актуальність теми дисертаційного дослідження також зумовлюється тим, що на сучасному етапі соціальне забезпечення регулюється значною кількістю нормативно-правових актів, виданих у різні періоди розвитку держави, що призводить до виникнення колізійних ситуацій і суперечностей у процесі їх застосування. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної науки, аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, досвіду діяльності установ, які здійснюють соціальне забезпечення, міжнародних договорів поглибити систему наукових знань про право соціального забезпечення в сучасних умовах, визначити його місце й роль у юридичній науці та практиці, сформулювати на цій підставі наукові висновки і рекомендації щодо підвищення ефективності правового регулювання соціального забезпечення громадян України і реалізації конституційного права на соціальне забезпечення.“Право на соціальне забезпечення - одне з найважливіших прав людини” ретельно аналізується зміст конституційного права на соціальне забезпечення. Автор зазначає, що право на соціальне забезпечення - це визнане Конституцією України, міжнародним співтовариством і гарантоване державою Україна право людини на отримання соціальної допомоги та підтримки, задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб в обсязі, необхідному для гідного життя, у тих випадках, якщо у звязку з впливом соціального ризику громадянин з не залежних від нього причин не має джерел та засобів існування. До них належать: 1) однорідність суспільних відносин, що виникають між компетентними органами і фізичними особами у звязку із реалізацією права останніх на соціальне забезпечення; 2) норми права, які регулюють соціально-забезпечувальні відносини і мають рівну юридичну силу з нормами галузей як публічного, так і приватного права і успішно взаємодіють із ними; 3) регулювання суспільних відносин із соціального забезпечення, що здійснюється на певних принципах, які відбивають суть галузі (правовими засобами забезпечити соціальну справедливість суспільства до всіх своїх членів); 4) соціально-забезпечувальні відносини, що регулюються такою кількістю нормативних правових актів, яка перетворилася на якісну важливу передумову для формування і ухвалення кодифікованого акта; 5) велика потреба суспільства в регулюванні суспільно-забезпечувальних відносин на рівні самостійної галузі, яка зумовлена тим, що, з одного боку, субєктом відносин виступає все населення країни, а з другого - через систему соціального забезпечення розподіляється частина валового внутрішнього продукту, призначена для надання кожному гідного рівні життя.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
