Предмет і метод мікроекономіки - Учебное пособие

МІКРОЕКОНОМІКА Навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки «Економіка і підприємництво» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» Мікроекономіка: навчально-методичний посібник для студентів,які вивчають галузь знань 6.030500 напряму підготовки «Економіка і підприємництво» (денна та заочна форма навчання) / ХТЕІ КНТЕУ [кафедра економічної теорії]. Навчально-методичний посібник відповідає типовій навчальній програмі дисципліни «Мікроекономіка».Навчально-методичний посібник відповідає типовій навчальній програмі дисципліни «Мікроекономіка». Мета посібника - забезпечити студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання навчально-методичним комплексом для творчого самостійного засвоєння курсу з мікроекономіки.Ординалістська теорія поведінки споживача Залежність поведінки споживача від його доходу. Попит, пропозиція, їхня взаємодія Форми еластичності попиту: за ціною, доходом і перехресній еластичності. Варіації факторів виробництва і оптимум виробникаВитрати на залучення ресурсів, що не належать фірмі, сплачуються і ураховуються в бухгалтерському обліку Витрати, які фірма повинна зробити , або ті доходи, які вона змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб дістати можливість використовувати ресурси у своїх виробничих цілях і не допустити використання їх у альтернативних виробництвах Витрати на власні ресурси підприємця, що використовуються фірмою, не сплачуються і не відображаються в бухгалтерському обліку; їхня вартість вимірюється гіпотетично як неодержаний підприємцем дохід при альтернативному використанні власних ресурсів MR=MC; при обсязі виробництва, за якого MR=MC, ціна дорівнює висоті кривої попиту при цьому рівні випуску: P>MR; прибуток максимізується на еластичному відрізку кривої попиту. Таємназмова-неявнаугодащодо цін,поділуринківзбутутаінших засобахобмеженняконкуренції Лідерство в цінах - найбільш крупна (ефективна) фірма галузі встановлює або змінює ціну, а всі інші фірми наслідують ці зміни і пристосовують доних своїобсягивиробництва.

Зміст Вступ

8

ТЕМА 1. Предмет і метод мікроекономіки

1. Предмет мікроекономіки

2. Основні принципи і методи вивчення мікроекономічних явищ і процесів. Нормативна і позитивна мікроекономіка

Міні-лексікон: мікроекономіка, ресурси, потреби, економічний вибір, економічна поведінка, альтернативні витрати, економічні одиниці, позитивна та нормативна мікроекономіка, наукова абстракція, системний, функціональний аналіз, граничний, рівноважний аналіз, моделювання

1. Предмет мікроекономіки. Економічний вибір

Мікроекономіка є складовою економічної теорії - науки та навчальної дисципліни, предметом якої є економічний вибір в умовах обмеженості ресурсів на мікро - і макроекономічних рівнях.

Предмет мікроекономіки - економічний вибір окремих економічних одиниць в умовах обмежених ресурсів, їх поведінка на ринках споживчих товарів та ресурсних ринках. Мікроекономічна теорія розкриває головні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні виробника і споживача, механізм прийняття господарських рішень в умовах обмежених ресурсів і альтернативних напрямків їх використання.

Обєктом мікроекономіки є економічна поведінка економічних одиниць в ринкових умовах.

Головними субєктами економічних відносин на мікрорівні виступають такі економічні одиниці: - домогосподарства, що здійснюють, насамперед, споживчий вибір, виступають покупцями споживчих товарів на продавцями на ринку ресурсів власних факторів виробництва;

9

- фірми всіх форм власності, перед якими стоїть проблема технологічного вибору, економічні субєкти, що виступають продавцями на споживчому ринку і покупцями на ресурсних ринках;

- держава, яка здійснює регулювання економічної поведінки мікроекономічних субєктів з метою досягнення суспільних цілей.

Економічна поведінка домогосподарств, фірм спрямована на оптимальне використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення необмежених потреб, що обумовлює необхідність розподілу ресурсів між альтернативними цілями та породжує альтернативні витрати - цінність найкращого варіанту (потреби, доходи) від яких відмовилися в процесі вибору. Альтертанивні витрати - це ціна вибору в умовах обмежених ресурсів.

Вибір економічного субєкта є індивідуальним та раціональним: домогосподарство намагається максимізувати корисність шляхом оптимального розподілу обмеженого доходу; фірма має за мету максимізацію прибутку (мінімізацію витрат), оптимально розподіляючи обмежені виробничі ресурси.

Економічний вибір

Ресурси: обмежені порівняно з необмеженістю потреб, для задоволення яких вони використовуються

Ціна вибору: альтернативні витрати -потреби та прибутки від яких довелось відмовитися, здійснюючи економічний вибір

Потреби: необмежені порівняно з обмеженістю ресурсів, необхідних для їх задоволення

Головними проблемами мікроекономіки є: - ціни і обсяги виробництва та споживання економічних благ; - функціонування окремих ринків;

10

- ефективність використання ресурсів та їх розподіл між альтернативними цілями.

Мета вивчення курсу мікроекономіки - набуття знань щодо сутності, головних принципів економічної поведінки господарюючих субєктів в ринкових умовах, прийняття господарських рішень за наявних обмежених ресурсів і альтернативних можливостей їх використання.

2. Основні принципи і методи вивчення мікроекономічних явищ і процесів. Нормативна і позитивна мікроекономіка

Мікроекономічна теорія спирається на загальнонаукові і спеціальні методи дослідження економічних явищ та процесів. До методів мікроекономіки належать аналіз і синтез, поєднання історичного і логічного підходів, кількісний та якісний аналіз, індукція і дедукція, гіпотетичний метод, системний та функціональний підходи, математичні та графіко-аналітичні методи.

Мікроекономіка застосовує метод наукової абстракції, який передбачає відволікання від несуттєвих, одиничних, нетипових рис конкретного обєкту дослідження, виявлення його суті та формулювання економічної категорії, що її відображає, формування на цій теоретичній основі системи знань про економічне явище чи процес як ціле.

Методами дослідження мікроекономічних процесів також є: - граничний аналіз - дослідження економічних явищ як таких, що постійно змінюються, економічних величин не тільки як сукупних і середніх, а й їх змін;

- рівноважний аналіз - виявлення і дослідження такого стану економічних процесі в і явищ, за якого вони відносно стабільні;

- моделювання - спрощене відображення економічної дійсності за допомогою рівнянь та графіків, що описують взаємозвязки різноманітних змінних.

11

Залежно від підходів до пояснення економічної поведінки окремих субєктів мікроекономіка розділяється на позитивну і нормативну. Позитивна мікроекономіка вивчає економічний вибір як даність, відповідає на питання «як є?». Нормативна мікроекономіка дає оцінку економічним явищам та діям, прогнозує їх подальший розвиток та зміни, відповідає на питання «як повинно бути?».

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає мікроекономіка як розділ економічної теорії? Дайте визначення предмета мікроекономіки.

2. Дайте характеристику обєктів та субєктів мікроекономіки.

3. Чим обумовлена необхідність економічного вибору? Який вибір є рацtrialьним?

4. Розкрийте методи мікроекономіки.

5. Чим відрізняються позитивна і нормативна мікроекономіка?

12

ТЕМА 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача

1. Загальна (сукупна) і гранична корисність. Постулати теорії поведінки споживача

2. Кардиналістська (кількісна) теорія граничної корисності. Перший закон Госсена

3. Рівновага споживача з позиції кардиналістської теорії. Другий закон Госсена

Міні-лексікон: корисність, загальна та гранична корисність, споживчий вибір, рівновага споживача, правило споживчої рівноваги, закони Госсена

1.Загальна (сукупна) і гранична корисність. Постулати теорії поведінки споживача

Метою споживача як активного субєкту ринку предметів споживання є максимальне задоволення його потреб. Вибір споживача (його економічна поведінка) спрямований на досягнення зазначеної мети в умовах певного бюджетного обмеження та рівня цін.

Потреби як усвідомлена і сформульована споживачем необхідність у будь-чому розділяються на первинні і вторинні; матеріальні і духовні; фізіологічні, соціальні, інтелектуальні.

Потреби задовольняються в процесі споживання економічних благ. Головним чинником споживчого вибору є корисність блага.

Корисність (U) - це здатність економічних благ задовольняти потреби. Розрізняють: - загальну (сукупну )корисність (TU) - задоволення потреби від споживання всіх одиниць певного блага; сукупна корисність від споживання всіх одиниць блага;

13

- граничну корисність (MU) - додаткове задоволення потреби, яке отримає споживач від споживання додаткової (ще однієї) одиниці певного блага: MU= TU / Q.

Функція загальної корисності: TU =f Q або TU = f (Q 1, Q 2,…, Q n)

Загальна корисність є сумою граничних корисностей придбаних споживачем одиниць блага.

Теорія граничної корисності благ була розроблена в кінці XIX - на початку XX століття. Вона базується на двох наукових підходах до визначення корисності: - кардиналістський (кількісний) підхід, творцями якого були англійський економіст, статистик, представник математичної економічної школи У. С. Джевонс (1835-1882), засновник австрійської школи маржиналізму К. Менгер ( 1840-1921), швейцарський економіст, представник математичної економічної школи Л. Вальрас ( 1843-1910). Кардиналістську теорію підтримував фундатор economics (неокласичного напрямку), англійський економіст А. Маршалл (1842-1924);

- ординалістський (порядковий) підхід, який запропонували англійський економіст і статистик, представник математичної школи Ф. Еджуорт (1845-1926), визначний представник неокласичного напрямку, італійський економіст В. Парето (1848-1923), американський економіст-математик І. Фішер (1867-1947). У 30-ті роки XX століття, завдяки працям Р. Алена і Дж. Хікса, ординалістська теорія набула завершеної форми.

Зазначені підходи обєднує визначення граничної корисності у якості основоположного фактору, що впливає на вибір споживача.

До головних постулатів теорії споживчого вибору належать: 1) чисельність - кожний споживач бажає споживати велику кількість різних благ;

14

2) ненасиченість - споживач завжди надає перевагу більшій кількості благ ніж меншій (більше завжди краще). Гранична корисність всіх економічних благ завжди позитивна;

3) транзитивність - смаки споживача постійні та певним чином погоджені. Транзитивність гарантує раціональність (погодженість) вподобань споживача;

4) субституція - споживач згодний замінювати певне благо на благо-субститут;

5) спадна гранична корисність - гранична корисність блага обернено залежить від його запасу, який має певний споживач.

2. Кардиналістська (кількісна) теорія граничної корисності. Перший закон Госсена

Основу кардиналістської теорії складає положення про можливість виміру та співставлення корисності різних благ у абсолютних величинах, а саме: в умовних одиницях - ютилях (utility - корисність).

Приклад розрахунку граничної та загальної корисності

Одиниці блага (Q)

Перша

Друга

Третя

Четверта

Пята

Шоста

Гранична корисність (ют.)(MU) 100 90 70 40 0

-10

Загальна корисність (ют.)(TU) 100 190 260 300 300

290

15

TU MU Крива TU

крива MU 0 Q 0 Q

Загальна корисність Гранична корисність Поведінка споживача (споживчий вибір) спрямована на максимізацію корисності. Ціна блага для споживача визначається його граничною корисністю. Отже, криву MU можливо трактувати яка криву попиту на товар. Взаємозвязок між кількістю блага, що споживається, і ступенем задоволення потреб від споживання його кожної додаткової одиниці відображає закон спадної граничної корисності або перший закон Госсена. Німецький юрист та спеціаліст страхової справи Герман Госсен (1810-

1858) у 1854 році сформулював економічні закони, які у сучасній науковій літературі з економіки називають «законами Госсена».

Згідно з першим законом Госсена (законом спадної граничної корисності) із зростанням запасу певного блага його гранична корисність зменшується. Тобто, гранична корисність від споживання кожної додаткової одиниці блага буде зменшуватися, що пояснюється поступовим насиченням потреби. При повному задоволенні потреби гранична корисність останньої одиниці блага, що споживалося, дорівнює нулю (у нашому прикладі це пята одиниця). Наступні додаткові одиниці блага не приносять задоволення та мають відємну граничну корисність. Таким чином, чим більшою кількістю одиниць блага володіє споживач, тим меншу цінність для нього має кожна додаткова його одиниця і тим меншу ціну він згоден за неї сплатити.

Оскільки загальна корисність певного блага є сумою граничних корисностей його одиниць, то із зростанням кількості одиниць блага, що споживаються, загальна корисність збільшується, але у все меншій пропорції.

16

Варто памятати, що, по-перше, для певних благ (ліки, алкоголь, тютюн) гранична корисність з споживанням кожної додаткової одиниці спочатку зростає і тільки з певного моменту починає діяти закон спадної граничної корисності. По-друге, існують блага, наприклад, антикваріат, гранична корисність кожної додаткової одиниці яких тільки зростає.

3. Рівновага споживача з позиції кардиналістської теорії. Другий закон Госсена

Споживач досягає рівноваги, якщо одержує максимальну сукупну корисність. Вибір споживача визначається корисністю благ, його доходом та цінами на ринку. Бюджетне обмеження споживача - це та кількість благ, яку він спроможний придбати за свій дохід при певному рівні цін на ринку.

Корисність максимізується якщо відношення граничної корисності до ціни однакове для всіх благ, що споживаються. Тобто, споживач досягає рівноваги, коли розподіляє наявні у нього грошові засоби між різними благами так, що досягає однакового задоволення від кожної останньої одиниці грошей, витраченої на кожне з благ: MU1/P1 = MU2/P2 = … = MUN/Pn

Зазначена формула відображає правило споживчої рівноваги (правило максимізації корисності), що складає зміст другого закону Госсена: при заданих цінах і бюджеті споживач досягає максимуму корисності тоді, коли відношення граничної корисності до ціни однаково про всіх споживаних благах.

Другий закон Госсена розкриває зміст рівноваги споживача - це ситуація, при якій споживач не може збільшити сукупну корисність, витрачаючи в межах свого доходу більше грошей на одне благо і менше на інше. Розподіляючи дохід відповідно зазначеного закону споживач досягає рівноваги (оптимуму споживача).

Приклад застосування привила споживчої рівноваги

Блага (Q)

Q1

Q2

Q3

Гранична корисність (MU)(ют.) 100

60

40

17

Ціна (P) MU/P

20 5

10 6

5 8

Як бачимо, споживач не досягає рівноваги, оскільки одиниця доходу, затрачена на придбання Q1, Q2, Q3 не приносить однакову граничну корисність: MU/P - зважена гранична корисність зазначених благ дорівнює відповідно 5; 6; 8 ют. Необхідно продовжити пошук благ, набор яких дозволить реалізувати правило споживчої рівноваги. Критеріями вибору є гранична корисність та ціни благ, доход споживача.

У випадку, що розкриває наступна таблиця, споживач максимізує корисність, тобто, досягає рівноваги: MU1/P1 = MU2/P2 = MU3/P3 =8. Будь-яка зміна у структурі покупок знижує рівень задоволення потреб споживача.

Блага Гранична (Q) корисність

(MU)(ют.) Q1 160

Q2 80

Q3 40

Ціна (P) MU/P

20 8

10 8

5 8

Отже, раціональний споживчий вибір забезпечує досягнення максимуму загальної корисності при оптимальному використанні обмеженого доходу за умов певного рівня цін.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття корисності, загальної та граничної корисності. 2. Охарактеризуйте головні постулати теорії споживчого вибору. 3. Розкрийте зміст першого закону Госсена.

4. Як необхідно розподілити обмежений дохід споживача, щоб максимізувати корисність?

18

5. Розкрийте зміст другого закону Госсена.

6. Як досягається рівновага споживача?

19

ТЕМА 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

1. Вибір споживача з позиції ординалістської теорії корисності.

2. Криві байдужності, їхні властивості. Карта кривих байдужності. Гранична норма заміщення благ.

3. Бюджетні обмеження і можливості споживача. Бюджетна лінія. 4. Рівновага споживача згідно ординалістській теорії

Міні-лексікон: крива байдужості, карта кривих байдужості, гранична норма заміщення, бюджетне обмеження, бюджетна лінія, рівновага споживача

1. Вибір споживача з позиції ординалістської теорії корисності.

Ординалістська (порядкова) теорія корисності є альтернативою кардиналістський (кількісній) теорії. Її представники вважали, що, по-перше, неможливо виміряти граничну корисність у абсолютних величинах (ютілях), по-друге, споживач оцінює корисність не окремого блага, а певного набору благ. Набор благ - це декілька благ різної кількості, що обираються споживачем та мають певну загальну корисність.

Згідно з ординалістською теорією вимірюється певний порядок уподобань споживача відносно наборів благ. Тобто, споживач упорядковує свої уподобання відносно благ, систематизує вибір набору благ згідно з рівнем задоволення потреб. Інакше кажучи, споживач визначає, якому набору благ від віддає перевагу, а якому - ні.

Можливість упорядкування оцінок корисності різних наборів благ базується на визнанні певних аксіом ординалістської теорії корисності: -переваги наборів благ вже сформовані, тобто споживач може порівняти і упорядкувати набори благ згідно зі своїми уподобаннями;

-переваги транзитивні, оскільки уподобання споживача певним чином погоджені;

20

- якщо не враховувати ціни благ, споживач надає перевагу більшій кількості блага, ніж меншій.

Зазначені аксіоми складають основу ординалістської теорії корисності. Треба памятати, що на вибір споживача впливають не тільки його певним чином упорядковані уподобання, а й дохід (бюджетне обмеження), і ціни благ.

2. Криві байдужності, їхні властивості. Карта кривих байдужності. Гранична норма заміщення благ.

Функція загальної корисності, що відображає її залежність від кількості двох благ: TU=f (Q1, Q2)

Графічним виразом упорядкованої загальної корисності набору двох благ є крива байдужості, яку уперше у науковому дослідженні застосував Ф. Еджуорт. Крива байдужості відображає сукупність наборів (A, B, C, D) двох благ (Q1, Q2), між якими споживач не бачить різниці. Тобто, зазначені набори для нього однаково корисні, йому байдуже, який з них обрати, оскільки всі набори благ на кривій байдужості мають однакову загальну корисність.

Q1

A B

C

D TU

0 Q2

Крива байдужості

Кожна точка на кривій байдужості відображає можливі комбінації одиниць благ Q1, Q2, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб.

21

Для благ - абсолютних субститутів крива байдужості є прямою спадною лінією, для абсолютно доповнюючих благ вона має форму прямого кута.

Для того, щоб відобразити уподобання споживача відносно всіх можливих наборів двох певних благ, використовується карта кривих байдужості. Набори благ Q1, Q2 на кривій байдужості TU2 забезпечують споживачу більшу загальну корисність, ніж набори зазначених благ на кривій TU1, на кривій байдужості TU3 - більшу, ніж на TU2. Тобто, TU3 > TU2 > TU1.

Карта кривих байдужості (сукупність багатьох кривих байдужості) демонструє можливість заміщення одного блага іншим у певних кількісних пропорціях без збільшення або втрати рівня задоволення потреб споживача. Чим правіше розташована крива байдужості, тим більшою є сукупна корисність наборів благ.

Q1

TU3 TU2

TU1

0 Q2

Карта кривих байдужості

Гранична норма заміщення (MRS) визначає від скількох одиниць одного блага споживач повинен відмовитися, щоб отримати додаткову одиницю іншого блага за умов незмінної сукупної корисності: MRSQ1, Q2 = - ? Q2 / ? Q1

Значення граничної норми заміщення завжди відємне, оскільки для збільшення кількості одного блага, треба відмовитися від певної кількості іншого блага.

Приклад розрахунку граничної норми заміщення

Q1 Q2 MRSQ1, Q2 1 16 *

22

2 10 (-6)/1= - 6

3 6 (-4)/ 1= - 4

4 4 (-2)/1 = - 2

5 3 -1/ 1 = - 1

Для благ абсолютно комплементарних (взаємодоповнюючих) MRS=0, для благ - абсолютних субститутів MRS= 1.

Якщо рухатися по кривій байдужості, можна побачити, що гранична норма заміщення, як правило, зменшується: з кожною наступною одиницею одного блага зменшується кількість одиниць іншого блага, від якого споживач готовий відмовитися. Це пояснюється поступовим насиченням потреби у товарі, кількість одиниць якого збільшується, і більш високою оцінкою споживачем цінності блага, від певної кількості одиниць якого він відмовляється. Тобто зменшення граничної норми заміщення обумовлено дією закону спадної граничної корисності. При цьому, приріст корисності від доданої одиниці одного блага повинен дорівнювати втраті корисності від вилучення певної кількості одиниць іншого блага: Q1MU1= -Q2 MU2. Це дає підстави для вираження граничної норми заміщення як співвідношення граничної корисності благ: MRSQ1, Q2 = - ? MUQ1 / ? MU Q2 Отже, криві байдужості мають наступні властивості: -набори благ на кривій байдужості, що розташована вище та правіше за іншу криву, є більш привабливими для споживача;

-крива байдужості завжди має відємний нахил, оскільки споживач надає перевагу більшій кількості благ, ніж меншій;

-криві байдужості ніколи не перетинаються, оскільки у протилежному випадку точка перетину кривих демонструвала набор благ із різною загальною корисністю;

-криві байдужості, як правило, демонструють граничні норми заміщення, що зменшуються.

3. Бюджетні обмеження і лінія.

23 можливості споживача. Бюджетна

Споживчий вибір визначається не тільки сукупною корисністю набору благ, а також його доходом та цінами на ринку.

Бюджетне обмеження -це комбінації благ, які спроможний придбати споживач при певному рівні доходу (I) та цін. Вибір споживачем певного набору благ безпосередньо повязаний з його бюджетним обмеженням: I = P1Q1 P 2 Q2

Приклади розрахунку бюджетного обмеження

№ I (грн.)

1 100

2 100

3 100

Q1 (од.)

10

0

4

Q2 (од.)

0

5

3

P1 (грн.)

10

0

10

P 2 (грн.)

0

20

20

I = P1Q1 P 2 Q2

100 = 10 P1x10 Q1

100= 20 P 2 x 5 Q2

100 = 10 P1x 4 Q1 20 P 2 x 3 Q2

Бюджетна лінія - це пряма, що демонструє набори благ, купівля яких вимагає однакових витрат. При цьому наявний дохід споживача витрачається повністю. Співвідношення цін благ визначає нахил бюджетної лінії, а відношення доходу до ціни блага - точку перетину бюджетною лінією осі Q1 чи Q2. Відносно бюджетної лінії С, x - це зона неповного використання доходу, y - зона неплатоспроможності.

Q1

x y

A B C

0 Q2

Бюджетні лінії

24

Зміни у доходах чи цінах обумовлюють зміщення бюджетної лінії.

Якщо дохід споживача збільшився, то при незмінних цінах бюджетна лінія з положення А переміщується у положення лінії B. Якщо, приміром, ціна на благо Q2 знижується, а дохід споживача і ціна блага Q1 залишаються постійними, бюджетна лінія B переміщується у положення лінії C.

4. Рівновага споживача згідно ординалістській теорії

Вимоги споживача задовольнить такий набір благ, який знаходиться, по-перше, на найвищій з доступних споживачеві кривій байдужості, максимізує загальну корисність, по-друге, на певній бюджетній лінії. Тобто, обраний споживачем набор благ знаходиться у точці дотику кривої байдужості та бюджетної лінії. Саме в цій точці (A) споживач досягає рівноваги, робіть оптимальний вибір.

Q1

• A

0 Q2

Рівновага споживача

Умови рівноваги споживача можливо визначити наступним чином: P1/P2 = норма заміщення = MU1/MU2

Питання для самоконтролю

1.У чому відмінність ординалістського підходу до аналізу поведінку споживача у порівнянні з кардиналістський підходом?

2.На яких аксіомах базується ординалістська теорія корисності? 3. Що демонструють крива байдужості, карта кривих байдужості?

25

4. Чи можуть криві байдужості перетинатися?

5. Які властивості притаманні кривим байдужості?

6. Що визначає гранична норма заміщення. Чому вона, якщо рухатися по кривій байдужості, як правило, зменшується?

7. Що демонструє бюджетна лінія? Під впливом яких чинників вона зміщується?

26

TEMA 4. Аналіз поведінки споживача

1. Залежність поведінки споживача від його доходу. Побудова лінії „дохід-споживання”. Крива Енгеля

2. Реакція споживача на зміну цін на товари. Побудова лінії „ціна-споживання”

3. Ефект заміщення й ефект доходу. Товари Гіффена

Міні-лексікон: лінія «дохід-споживання», криві Енгеля, лінія «ціна-споживання», нормальні, неякісні, нейтральні блага, загальний ефект, ефект заміщення, ефект доходу, товари Гіффена

1. Залежність поведінки споживача від його доходу. Побудова лінії

„дохід-споживання”. Крива Енгеля

Дохід при певному рівні цін на блага виступає бюджетним обмеженням споживача, є чинником його вибору певного набору благ. Збільшення доходу (якщо ціни фіксовані) обумовлює зрушення бюджетної лінії вище попереднього місця її розташування в системі координат, зменшення доходу - нижче. На карті кривих байдужості зрушення бюджетної лінії відображає нова точка рівноваги, оскільки при кожному рівні доходу споживач обирає найкорисніший для нього набор благ. Якщо поєднати всі точки рівноваги на карті кривих байдужості, які відповідають різному рівню доходу споживача, можна отримати лінію «дохід-споживання», яка демонструє зміну рівня споживання залежно від доходу. Ця лінія є кривою та має різний нахил залежно від різних видів благ, набор яких є обєктом споживчого вибору.

Вирізняють наступні види благ відповідно характеру залежності їх вибору споживачем від зміни рівня його доходу: - нормальні - блага, споживання яких зростає із збільшенням доходу;

27

-нейтральні - блага, споживання яких не змінюється із збільшенням доходу;

- неякісні - блага, споживання яких зменшується із збільшенням доходу.

Крива «дохід-споживання» Q1

Ay Ax

An Am

0 m n x y Q2

Крива «дохід-споживання» нормального блага

Крива «дохід-споживання» нормального блага (Q2) має додатній нахил, оскільки зростання доходу обумовлює збільшення споживання цього блага; m, n, x, y - певна кількість одиниць нормального блага Q2, що купує споживач із збільшенням доходу; Q1 - витрати на всі інші блага, що купує споживач. Оскільки зростання доходу сприяє зрушенню бюджетної лінії паралельно і вище, рівновага споживача переміщується від точки Am вище до точки An, далі до точки Ax та точки Ay. Споживання нормального блага з зростанням доходу збільшується.

Q1

Ay

Ax

An Am

0 y x m n Q2

Крива «дохід-споживання» неякісного блага

28

Для неякісних благ (Q2) крива «дохід-споживання» має відємний trial, оскільки із зростанням доходу споживання неякісних благ зменшується; m, n, x, y - певна кількість одиниць неякісного блага Q2, що купує споживач із збільшенням доходу; Q1 - витрати на всі інші блага, що купує споживач. Рівновага споживача переміщується від точки Am вище до точки An, далі нижче до точки Ax та точки Ay. Споживання неякісного блага із зростанням доходу зменшується.

Для нейтральних благ лінія «дохід-споживання» є вертикальною, оскільки із зростанням (чи зменшенням) доходу обсяг споживання цих благ не змінюється.

Крива «дохід-споживання» є основою побудови кривої Енгеля. Зазначена крива названа імям німецького економіста і статистика Ернста Енгеля (1821-1896), який досліджував взаємозвязки між обсягом благ, що купує споживач, і його доходом.

Крива Енгеля відображає різну кількість одиниць блага, що споживається, при різному доході споживача при фіксованих цінах та незмінних уподобаннях.

I II

I I

0 Q 0 Q

Криві Енгеля для нормальних (I) і неякісних (II) благ

Для нормальних благ зростання доходу обумовлює збільшення їх споживання. Стосовно неякісних благ, то із зростанням доходу їх споживання спочатку збільшується, а потім зменшується, оскільки споживач починає надавати перевагу нормальним благам. Для нейтральних благ крива

29

Енгеля є вертикальною, оскільки зміни доходу не обумовлюють зміни у споживанні цих благ.

Нахил кривої Енгеля відображає формула: ? I / ? Q

(зміни доходу / зміни кількості блага, що купується).

Закон Енгеля відображає закономірність: чим вища якість життя населення, тим меншу частину доходу споживач витрачає на придбання продовольчих товарів нижчої категорії.

2. Реакція споживача на зміну цін на товари. Побудова лінії „ціна-споживання”.

Поведінка споживача безпосередньо залежить від цін на ринку предметів споживання. Якщо допустити, що дохід є фіксованим, то вибір споживача, метою якого є максимізація корисності, визначається саме цінами. Залежність між цінами благ та кількістю їх одиниць, що купуються споживачем, відображає крива «ціна-споживання»

Q1

Am An Ax

0 m n x Q2

Крива «ціна-споживання»

Якщо ціна на благо Q2 знижується (за умов, що ціни на Q1 та дохід фіксовані), то споживач має можливість купувати більше одиниць Q2 : x >n> m. Відповідно точки рівноваги споживача: Am, A n, Ax, алінія, що їх поєднує - це крива «ціна-споживання».

30

Лінія «ціна-споживання» - крива, що поєднує всі точки рівноваги споживача при змінах ціни благ.

3. Ефект заміщення й ефект доходу. Товари Гіффена

Загальний ефект від зміни ціни блага складається з ефекту заміщення та ефекту доходу. Положення про складові загального ефекту зміни цін уперше обґрунтував російський економіст, математик і статистик Е.Е. Слуцький (1880-1948). Зазначені складові загального ефекту досліджував англійський економіст Дж. Хікс (1904-1989). Трактування загального ефекту зміни цін Е. Слуцьким - це розвязання проблеми на основі кардиналістської (кількісної) теорії корисності. Підхід Дж. Хікса базується на положеннях ординалістської (порядкової) теорії корисності.

Ефект заміщення - зміна відносних цін благ споживчого набору обумовлює зміну обсягу попиту та заміщення одного блага іншим. Приміром, зниження ціни на певне благо спричиняє зростання попиту на нього та заміщення у споживчому наборі цим благом іншого блага, попит на яке знижується.

Ефект заміщення по Слуцькому - зміна обсягу попиту на благо при зміні його ціни і збереженні купівельної спроможності споживача на вихідному рівні за рахунок відповідної зміни номінального доходу.

Ефект заміщення по Хіксу - зміна обсягу попиту на благо при зміні його ціни і збереженні добробуту споживача на вихідному рівні за рахунок відповідної зміни номінального доходу. Тобто, у зазначених умовах споживач збільшує попит на благо, що стало дешевшим, за рахунок зменшення попиту на інші блага.

Ефект доходу - зміна ціни впливає на рівень реального доходу споживача, що обумовлює зміну попиту на блага без урахування ефекту заміщення. Для нормальних благ, якщо ціна знижується, збільшується попит, оскільки зростає реальних дохід споживача (його купівельна спроможність).

31

Варто памятати, що обидва ефекти здійснюються одночасно і їх важко відмежувати один від одного.

Ефект доходу по Слуцькому- різниця між загальною зміною обсягу попиту на благо при зміні його ціни й ефектом заміщення по Слуцькому.

Ефект доходу по Хіксу - зміна обсягу попиту на благо при заданому номінальному доході споживача і зміні його реального доходу через зміну ціни на дане благо.

Для окремих благ зміна цін на споживчому ринку обумовлює протилежну, порівняно з нормальними благами, реакцію попиту. Зростання цін супроводжується зростанням споживчого попиту на ці блага, а зниження цін - падінням. Уперше зазначений парадокс обґрунтував англійський економіст Р. Гіффен (1837-1910). Благо, попит на яке зростає при підвищенні цін і спадає при їх зниженні - це товар Гіффена (малоцінний, низькоякісний товар, який займає високу питому вагу у бюджеті споживача з низькими доходами).

Для нормальних благ загальний ефект від зниження цін - це сума ефектів доходу і заміщення, оскільки зростає обсяг споживання. Для товарів Гіффена загальний ефект зміни цін це не сума ефектів заtrialня і доходу, а їх різниця.

Наприклад, товари Гіффена складають 80% бюджету споживача. Якщо ціни зростають, а дохід фіксований, споживач купує ще більше зазначених товарів, оскільки ціни на нормальні блага для нього занадто високі. Отже, при зростанні цін нормальні блага заміщуються товарами Гіффена, попит на які зростає. І зазначені товари складають, приміром, вже 90 % бюджету споживача.

Навпаки, якщо ціни знижуються, а дохід фіксований, споживач купує менше товарів Гіффена і більше нормальних благ. Отже, при зниженні цін товари Гіффена, попит на які падає, у споживчому наборі заміщуються нормальними благами і їх питома вага у бюджеті споживача знижується. Тобто ефект доходу для товарів Гіффена є відємним: зростання реального

32 доходу споживача внаслідок зниження цін обумовлює не підвищення, а падіння попиту на ці товари, зменшення обсягу їх споживання. Зменшення реального доходу споживача внаслідок підвищення цін обумовлює не падіння, а зростання попиту і збільшення обсягу споживання товарів Гіффена.

Питання для самоконтролю 1. Що відображає крива «дохід-споживання»?

2. Яку форму має крива «дохід-споживання» для нормальних, неякісних і нейтральних благ?

3. Що відображає крива «ціна-споживання»? 4. Що відображає крива Енгеля?

5. Яку форму мають криві Енгеля нормальних, неякісних і нейтральних благ?

6. В чому полягає ефект доходу та ефект заміщення? 7. В чому полягає парадокс Гіффена?

33

ТЕМА 5. Попит, пропозиція, їхня взаємодія

1. Попит і закон попиту. Індивідуальний і ринковий попит 2.Пропозиція і закон пропозиції

3.Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага і її види

4. Еластичність попиту. Форми еластичності попиту: за ціною, доходомі перехресній еластичності. Дугова і точкова еластичність

5.Еластичність пропозиції за ціноюі її форми

Міні-лексікон: попит, обсяг попиту, індивідуальний і ринковий попит, закон попиту, крива попиту, нецінові чинники попиту, пропозиція, обсяг пропозиції, закон пропозиції, крива пропозиції, нецінові чинники пропозиції, рівноважна ціна, рівноважний обсяг, ринкова рівновага, стабільна і нестабільна, локальна і глобальна рівновага, надлишок споживача і виробника, еластичність попиту і пропозиції, дугова і точкова еластичність

1. Попит і закон попиту. Індивідуальний і ринковий попит

34

Ринок - це специфічна форма взаємозвязку виокремлених розподілом праці та відносинами власності економічних субєктів - виробників та споживачів економічних благ. Ринок - це регулятор економічної поведінки виробників і споживачів, які виступають продавцями і покупцями товарів, формують попит і пропозицію.

Попит (D) - бажання та спроможність покупців придбати економічні блага. Тобто поняття «попит» відображає альтернативні можливості покупців щодо придбання благ при різних цінах. Ціна попиту - це максимальна ціна одиниці блага яку бажає і спроможний сплатити покупець

Обсяг(величина) попиту - це певна кількість економічних благ, яку бажають і спроможні придбати покупці за певною конкретною ціною.

Обсяг попиту на певний товар насамперед залежить від його ціни: QD=f (P)

При незмінних всіх інших умовах зниження ціни товару викликає, як правило, збільшення обсягу попиту на нього, а підвищення ціни - падіння обсягу попиту. Обернена залежність між ціною товару і обсягом попиту протягом певного періоду складає зміст закону попиту.

Зазначену залежність відображають: - шкала попиту - табличне відображення звязку ринкової ціни блага і його кількісті, яку будуть купувати покупці по цій ціні;

- крива попиту, яка має відємний нахил та демонструє різну кількість товару, яку буде купувати покупець при різних на нього цінах. Для товарів Гіффена крива попиту має додатній нахил.

35

P P

D

D

0 Q 0 Q

Крива попиту Крива попиту на товари Гіффена Обернена залежність між ціною товару та попитом на нього пояснюється ефектами: - ефектом заміщення: якщо ціна певного блага зростає, то споживач намагається його замінити на інше благо, що задовольняє його потребу, але дешевше;

- ефектом доходу: якщо ціна певного блага зростає, то реальний дохід споживача зменшується і він купує меншу кількість цього блага.

Рух по кривій попиту відображає зміну обсягу попиту на товар залежно від зміни його ціни. Але попит залежить на тільки від ціни товару, а й від багатьох інших (нецінових) чинників: -уподобання споживачів;

-кількість покупців на ринку;

-грошові доходи та накопичене майно споживачів; -ціни на взаємозамінні і взаємоповязані товари;

-очікування споживачів відносно майбутніх цін і доходів та ін.

Дія нецінових чинників обумовлює зміни попиту: при фіксованому рівні цін покупці готові купувати більше або менше товару. Вплив нецінових чинників на попит демонструється зміщенням кривої попиту: а) вправо, якщо попит зростає (D1); б) вліво - якщо попит падає (D 2).

36

P

D1 D

D2

0 Q

Вплив нецінових чинників на попит

Розрізняють індивідуальний попит - попит окремого споживача (покупця) і ринковий попит - загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

Табличний спосіб розрахунку ринкового попиту

P, гр. одиниць

Індивідуальний попит (од. блага)

Ринковий попит

1 2

1,00 22 20

1,20 18 18

1,40 16 17

1,60 13 15

2,00 8 5

(од. блага)

42

36

33

28

12

2.Пропозиція і закон пропозиції

Пропозиція (S) - бажання і спроможність продавців продати товар. Ціна пропозиції - це мінімальна ціна одиниці блага, по якій продавець згоден її продати.

Обсяг пропозиції - кількість товару, яку продавець бажає і може продати упевний період за певної ціни.

Обсяг пропозиції певного товару насамперед залежить від його ціни: 37

QS=f (P)

При незмінних всіх інших умовах зниження ціни товару викликає, як правило, зменшення обсягу його пропозиції, а підвищення ціни - збільшення обсягу пропозиції. Пряма залежність між ціною товару і обсягом пропозиції протягом певного періоду складає зміст закону пропозиції.

Зазначену залежність відображають: - шкала пропозиції - табличне відображення звязку ринкової ціни блага і його кількістю, яку будуть пропонувати продавці по цій ціні;

- крива пропозиції, яка має додатній нахил та демонструє різну кількість товару, яку буде продавати продавець при різних цінах на нього.

P P S1

S S

S2

0 Q 0 Q

Крива пропозиції Вплив нецінових чинників на пропозицію

Пряма залежність між ціною товару та його пропозицією пояснюється наступними причинами: - виробники, що діють у певній галузі, при підвищенні цін задіють резервні або нові виробничі потужності, що призведе до збільшення пропозиції;

- при тривалому і стійкому підв