Предиктори суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну хворобу серця в похилому віці - Автореферат

міністерство охорони здоровя україни дніпропетровська державна медична академія академія медичних наук україни Предиктори суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну хворобу серця в похилому віціЗахист відбудеться “26 ”вересня 2006 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 при Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України та інституті гастроентерології АМН України (пр. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (вул. Встановлено що у хворих на ІХС в похилому віці виникають зміни в міокарді передсердь що є субстратом розвитку та підтримання суправентрикулярних аритмій. Такими змінами є: збільшення розмірів лівого передсердя і виснаження його функціональних можливостей (зниження скоротливої здатності, сповільнене, фрагментоване проведення імпульсу по міокарду передсердь); порушення діастолічної функції лівого шлуночку, що призводить до збільшення гемодинамічного перевантаження лівого передсердя, що в свою чергу викликає його зміни; збільшення симпатичних впливів на міокард передсердь, наявність ішемічних змін в передсердях. Результати довготривалого спостереження за хворими показали, що постійна форма фібриляції передсердь розвивається при значному гемодинамічному перевантаженні лівого передсердя, ішемічних змінах міокарду та збільшення симпатичної активності і саме ці фактори можуть бути розцінені як передуючі розвитку постійної форми фібриляції передсердь.Показник смертності у хворих з ФП зростає приблизно у два рази, що в основному обумовлене збільшенням кількості інсультів у таких хворих у пять разів у порівнянні з аналогічними за віком групами контролю (М.С.Кушаковський, 1999; С.А. У звязку із вищесказаним, вивчення факторів, що призводять до розвитку надшлуночкових порушень серцевого ритму, є важливими для визначення механізмів розвитку та підтримання цих аритмій у хворих на ІХС в похилому віці. 2. вивчити структуру і функцію лівого передсердя, лівого шлуночка у хворих на ІХС без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною формою фібриляції передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією. Встановити частоту виникнення ішемічних змін міокарда, порушень варіабельності серцевого ритму, звязок їх з аритмією у хворих на ІХС без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною формою фібриляції передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією. Визначити частоту виявлення пізніх потенціалів передсердь (ППП) та їх звязок з анатомо-функціональними змінами лівого передсердя, лівого шлуночка, ішемічними змінами міокарда лівого шлуночка у хворих на ІХС без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною формою фібриляції передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією.З них 80 хворих зі стабільною стенокардією II-III функціонального класу без порушень серцевого ритму й без ознак серцевої недостатності, 40 хворих мали пароксизми фібриляції передсердь та 40 хворих - часту суправентрикулярну екстрасистолію. Проведені дослідження показали, що у практично здорових людей в похилому віці в міокарді лівого передсердя та лівого шлуночка розвивається ряд морфо-функціональних змін: збільшення розмірів лівого передсердя, так передньо-задній розмір лівого передсердя - 3,03±0,3 см у молодих людей (літературні дані) проти 3,76±0,03 см у практично здорових людей в похилому віці (р<0,05), зниження його функціональних можливостей: фракція викиду лівого передсердя у молодих людей складає більше 40% у практично здорових людей в похилому віці-38,2±0,02% (р<0,05), розвиток діастолічної дисфункції лівого шлуночка: Е/А у молодих 1,77±0,41 проти 0,96±0,03 (р<0,05) у практично здорових в похилому віці. Розміри лівого передсердя значно різняться в групі з ІХС ускладненою частою суправентрикулярними порушеннями ритму, так передньо-задній, верхньо-нижній та медіально-латеральний розмір ЛП достовірно більші у хворих з частою суправентрикулярною екстрасистолією та пароксизмальною фібриляцією передсердь ніж у хворих з ІХС без порушень ритму, і у практично здорових людей похилого віку (р<0,05) (табл. Таким чином якщо порівняти морфофункціональні зміни лівого передсердя у хворих на ІХС ускладнену пароксизмами фібриляції передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією з хворими без порушень ритму та практично здоровими людьми похилого віку, то можна стверджувати, що у хворих на ІХС з суправенрикулярними порушеннями ритму, спостерігається достовірне збільшення розмірів лівого передседя, в порівнянні з хворими на ІХС без порушень ритму та практично здоровими людьми. У хворих з частою суправентрикулярною екстрасистолією було виявлено достовірне зниження розслаблення лівого шлуночку (Е/А - 0,72 ±0,02) в порівнянні з групою практично здорових людей похилого віку та хворими на ІХС без порушень ритму.1.

Основний зміст роботи