Пред’явлення ухвали суду про розстрочку виконання рішення суду - Статья

Берестова І. Е., кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу юрисдикційних форм правового захисту субєктів приватного права НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г.42 ГПК); судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими господарський суд повинен створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні умови та можливості для реалізації їхніх прав (ст. До виключної компетенції суду на стадії виконання рішення належить вирішення питань, повязаних із настанням обставин, які перешкоджають, ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, зокрема, про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення. Розстрочення виконання рішення суду може бути надано судом у двох випадках: або при ухваленні рішення або в процесі його виконання. 121 ГПК за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. 121 ГПК встановлено, що про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

1. Терехин В. А. Судебная власть в государственно-правовом механизме обеспечения прав и свобод граждан: вопросы теории и практики: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Виктор Александрович Терехин; Сарат. гос. акад. права. - Саратов, 2001. - 26 с.

2. Зайцев И. М. Процессуальные функции гражданского судопроизводства / Игорь Михайлович Зайцев; под ред. А. Г. Коваленко. - Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1990. - С. 104 (139 с.).

3. Кот О. В. Судові акти в господарському процесі України. Дис…. канд. юрид. наук: 12.00.04 / Кот Олександр Васильович. - К., 2011. - С. 13.

34

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ТА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

4. Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» / Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?CURRDIR=209126.

The article concerns research on the procedural nature of a ruling on extension and deferment of execution of decision of commercial court with establishment of order and moment of its presentation.

Статья посвящена исследованию процессуальной природы определения о рассрочке и отсрочке исполнения решения хозяйственного суда с установлением порядка и момента ее предъявления.

НОРМИ МОРАЛІ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ Дрішлюк А. І., кандидат юридичних наук, доцент, суддя апеляційного суду Одеської області

Стаття присвячена дослідженню одного з джерел цивільного права України - нормам моралі. Ключові слова: джерело права, норми моралі, закон, джерело цивільного права, етика, принципи права.

Зміна соціально-економічних умов у звязку з розвалом СРСР обумовила необхідність перегляду не тільки чинного на той момент законодавства, а й всієї доктрини права. Сучасні тенденції розвитку права безпосередньо стосуються його джерел і цивільного права зокрема. Разом із тим цивілістична доктрина ще не виробила єдиного підходу до системи джерел цивільного права України, який би ґрунтувався на оновленій методологічній базі, враховував сучасний рівень праворозуміння та/або його основні типи, а також останні тенденції законодавчої діяльності. При цьому традиційно спостерігається відмінність між здобутками цивілістичної думки та судовою практикою.

Кодифікаційні роботи, які завершились із прийняттям Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стали підсумком тривалої праці щодо створення законодавчого акта принципово нового рівня, з яким мало б відбуватися подальше реформування всього українського законодавства. На відміну від радянського періоду, коли традиційними джерелами цивільного права вважалися закон, а потім закон та підзаконні нормативні акти, тобто джерела цивільного права в більшості випадків зводилися до джерел цивільного законодавства, рівень розвитку суспільних відносин та здобутки цивілістичної науки дозволили розробникам ЦК України закріпити в якості джерел цивільного права норми міжнародних договорів, звичай, договір (ст. 6, 7, 10 ЦК України). Крім того, аналіз ЦК України дозволяє стверджувати, що його розробники визнали в якості регулятора цивільних відносин норми моралі, які, втім, не набувають характеру правових норм (наприклад, ст. 13, 203 та ін.). Відповідно, як слушно зазначалось в літературі, в сучасних умовах ми спостерігаємо зростання гуманістичного змісту права. Мораль знаходить свою обєктивацію у праві, а право стає обєктивною мораллю [4, с. 41-44].

У цивілістичній літературі питання формально не закріплених джерел права, а також джерел права неправового характеру спеціального висвітлення не знаходило. Як виключення слід назвати монографію С. О. Погрібного [10], а також окремі курси з цивільного права [11]. При цьому як і проблема джерел цивільного права України обраний аспект проблематики свого остаточного вирішення не знайшов.

Метою статті є дослідження регуляторного потенціалу норм моралі як джерела права, їх вплив на норми права, на процес правозастосування.

Результати дослідження. Мораль - найважливіший соціальний інститут, одна з форм суспільної свідомості. Вона являє собою певну сукупність історично складних і сучасних життєвих принципів, поглядів, оцінок, переконань і заснованих на них норм поведінки, що визначають і регулюють взаємини людей, ставлення їх до суспільства, держави, сімї, колективу, класу, навколишньої дійсності [14, с. 327].

На думку О. Ф. Скакун, мораль - це система норм і принципів, спрямованих на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла, які підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки [12, с. 265].

Мораль має історичний характер, і за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра, зла, чесності, порядності, совісті. Вона охоплює майже всі сфери життя - економіку, політику, право й інші. За допомогою моралі узгоджується поведінка особистості з інтересами суспільства, долається протиріччя між ними, регулюється міжособистісне спілкування. «Золоте правило» моралі в євангельському формулюванні звучить так: «У всьому, як прагнете, щоб з вами надходили люди, так надходьте й ви з ними». У багатьох випадках правові норми формувались із моральних принципів. У ряді європейських мов саме слово «право» означає ще й «моральне право». Разом із тим поняття-терміни «право», «борг», «зобовязання» мають різні значення в праві й моралі.

35