Правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело міжнародного приватного права - Автореферат

Правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело міжнародного приватного права Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне правоРобота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Задихайло Дмитро Вітольдович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри господарського права. Захист відбудеться "21" березня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м.Зокрема, додаткового дослідження та вирішення потребують проблеми визначення правової природи та поняття правового звичаю міжнародної торгівлі, співвідношення правового звичаю та узвичаєності міжнародної торгівлі, державного санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі. Мета дослідження - комплексне наукове вивчення правового звичаю міжнародної торгівлі, яка досягалася через вирішення таких задач: - вивчення історії виникнення та розвитку звичаїв міжнародної торгівлі; Так, діалектичний метод застосовувався для аналізу причин виникнення звичаїв міжнародної торгівлі; історичний - в ході аналізу історичного розвитку звичаїв міжнародної торгівлі у різні історичні періоди; формально-логічний - для визначення понять "правовий звичай міжнародної торгівлі", "узвичаєність міжнародної торгівлі" та ін.; порівняльно-правовий - для порівняння національного регулювання питань застосування звичаїв міжнародної торгівлі з міжнародним і зарубіжним, для порівняння правового звичаю міжнародної торгівлі з іншими регуляторами міжнародних комерційних відносин; системно-структурний - для визначення місця правового звичаю міжнародної торгівлі у системі джерел міжнародного приватного права України; формально-юридичний - при аналізі положень різних внутрішньодержавних і міжнародних нормативних актів; логічний - при виробленні рекомендацій щодо здійснення правової політики у галузі санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі та вдосконалення чинного законодавства. Розвиваючи тезу про те, що терміном "звичай" у юриспруденції позначається два самостійні, хоча і тісно повязані поняття, автор пропонує розрізняти правовий звичай міжнародної торгівлі як норму МПРП України та правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело МПРП України, які співвідносяться як зміст та форма. Правовий звичай міжнародної торгівлі як норма МПРП України - це норма, яка утворилася у міжнародних комерційних відносинах на основі однакової звичаєвої поведінки субєктів цих відносин та її визнання ними загальнообовязковою, і регулює приватноправові відносини з іноземним елементом шляхом: а) встановлення взаємних прав і обовязків сторін договору або б) встановлення внутрішніх параметрів функціонування субєктів підприємництва, додержання яких є передумовою їх вступу в договірні міжнародні комерційні відносини, та зовнішніх стандартів поведінки або в) визначення раціонального порядку виконання певного зобовязання, які не порушують справедливої міри свободи і рівності учасників вказаних відносин, та санкціонована державою через визнання звичаю міжнародної торгівлі джерелом права.Визначаються правова природа звичаю міжнародної торгівлі, поняття "правовий звичай міжнародної торгівлі" та його співвіднесення із суміжними поняттями. У підрозділі 1.2 "Формування звичаїв міжнародної торгівлі" досліджено процес утворення звичаєвих норм у комерційних відносинах, визначено роль у ньому приватноправових субєктів та держави. У підрозділі 1.3 "Правова природа звичаю міжнародної торгівлі і його державне санкціонування" аналізується поняття та значення державного санкціонування для формування правового звичаю міжнародної торгівлі, встановлюється правова природа звичаю міжнародної торгівлі. Санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі (у широкому сенсі) може відбуватися двома шляхами: визнанням державою юридичної сили певних звичаєвих норм (через закріплення їх змісту в нормах законодавства, міжнародного договору чи судових рішеннях або посилання на інше письмове джерело, найчастіше, неофіційну кодифікацію звичаїв міжнародної торгівлі), внаслідок чого звичай позбавляється значення самостійного джерела правового регулювання, та визнанням звичаю міжнародної торгівлі формальним джерелом права (санкціонування у власному сенсі). У другому розділі "Звичай міжнародної торгівлі в системі сучасних комерційних правовідносин" здійснено класифікацію та виділено функції звичаїв міжнародної торгівлі, визначено місце звичаю міжнародної торгівлі серед інших джерел МПРП, сформульовано рекомендації законодавцю стосовно санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі.

Основний зміст роботи