Правовий статус установ в цивільному праві України - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Правовий статус установ в цивільному праві УкраїниМається на увазі те, що Цивільний кодекс звертає не достатньо уваги на регулювання відносин за участю непідприємницьких юридичних осіб, в тому числі таких учасників цивільних відносин як установи. Внаслідок чого, правова природа, сутність, підстави та порядок створення і діяльності цього виду юридичної особи, залишається на законодавчому рівні врегульованою мінімально, що у цілому не сприяє досягненню бажаної чіткості й визначеності у цих відносинах. Особливості правового становища установ, обсяг їх правоздатності та дієздатності, порядок формування їх майна, обсяг та зміст речових прав приватних та державних установ на належне їм майно, їх цивільна-правова відповідальність за власними зобовязаннями ґрунтовно не досліджувались. Досягненню мети дисертаційного дослідження буде сприяти вирішення наступних завдань: зясувати поняття установи як організаційно-правової форми юридичної особи, їх різновиди та місце у системі субєктів цивільного права; дослідити поняття та зміст правового статусу установи як учасника цивільних відносин; охарактеризувати основні елементи правового статусу установ; визначитись із обсягом правоздатності та дієздатності установ; встановити та порівняти особливості правового режиму майна приватних та державних установ; зясувати механізм цивільно-правової відповідальності установ за власними зобовязаннями; встановити особливості правового статусу приватних та публічних установ інших країн романо-германської правової системи та сформулювати пропозиції до вітчизняного цивільного законодавства, з урахуванням подальшої адаптації до acquis communautaire (правової системи ЄС). Удосконалене коло ознак, що розкривають правову сутність установи як організаційно-правової форми юридичної особи, а саме: засновники установи не мають права участі в управлінні нею; засновники не можуть отримувати прибуток від її діяльності; створення установи вимагає обовязкового обєднання майна засновників; установи задовольняють суспільні інтереси та потреби фізичних осіб (дестинаторів), що не є їх членами, тобто не перебувають у будь-яких відносинах не лише з установою, а й між собою; не визначено кількісно коло осіб, які користуються послугами установи; установа має непідприємницьку мету, що визначена завчасно волею засновників.Перший розділ “Загальна характеристика установ як учасників цивільних правовідносин” є загальнотеоретичним і складається з трьох підрозділів, в яких особлива увага приділена поняттю установи, визначенню правового статусу установ та розкриття його змісту, зясуванню кола ознак, властивих установі як юридичній особі, як непідприємницькій організації, як організаційно-правовій формі юридичної особи, визначенню порядку їх створення, діяльності, припинення, місця цих організацій у системі субєктів цивільного права, наводиться класифікація установ. Підрозділ 1.1 “Поняття установ, їх місце у системі субєктів цивільного права” охоплює питання визначення установи, порядку її створення, функціонування та припинення, а також встановлення ознак установи як організаційно-правової форми юридичної особи та її місця в системі субєктів цивільного права. 83 ЦК України такими положеннями: установою вважається організація, що не має членства, її засновники не лише не беруть участі в її управлінні, а й не можуть отримувати прибуток від її діяльності, установа створюється для здійснення соціально-культурних та інших некомерційних функцій і досягнення за рахунок належного їй майна некомерційної мети, що визначається засновниками, установа фінансується засновниками повністю або частково тощо. До них відносяться: засновники установи не мають права участі в управлінні нею, створення установи вимагає обовязкового обєднання майна засновників, а якщо він один, то виділення цього майна, установи задовольняють суспільні інтереси та потреби фізичних осіб, що не є їх членами (так названих дестинаторів), коло осіб, які користуються послугами установи, не визначене кількісно, мета і направленість діяльності установи визначена завчасно волею засновника, який також визначає спосіб формування органів установи. Пропонується розширити коло обовязкових відомостей (реквізитів) установчих документів установи, а саме: види діяльності установи, у тому числі потенційні види підприємницької діяльності, склад майна, що може надходити до установи з інших джерел, правовий режим її майна, права та обовязки установи та її засновника, стосовно переданого установі майна, порядок заміни (підстави усунення від виконання службових обовязків) керівника або членів правління, коло осіб, які мають право приймати відповідні рішення, а також порядок припинення установи тощо.86 ЦК України може втратити весь свій регулювальний потенціал, пропонується доповнити ЦК України нормою, відповідно до якої правочин, вчинений всупереч цілям діяльності установи, визначених у її установчому документі, визнається недійсним.

Основний зміст