Правовий статус угод Міжнародного валютного фонду та банку реконструкції та розвитку - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім.Робота виконана у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. Науковий керівник кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Савчук Костянтин Олександрович, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України Опришко Віталій Федорович, Київський національний економічний університет ім. Шевченка заступник директора з навчальної РОБОТИЗАХИСТ відбудеться 30 жовтня 2009р. о 16 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім.За таких умов зростає значення універсальних міжнародних організацій, основними завданнями яких є подолання глобальних проблем сучасності, до яких, зокрема, належать питання економічної стабільності держав, що обумовлює необхідність співпраці з метою досягнення сталого економічного розвитку у глобальних масштабах. Мета діяльності Фонду полягає у нагляді за належним функціонуванням міжнародної валютної системи, валютної політики та політики валютних курсів держав-членів, а основною метою діяльності Банку є забезпечення міжнародного потоку довгострокових інвестицій. Однак, і після вступу України до цих міжнародних фінансових установ у науці міжнародного права питання правового статусу угод, що укладаються в рамках даних організацій, не знайшли належного висвітлення, а ті роботи, які торкаються окремих правових аспектів діяльності МВФ та МБРР, не охоплюють всього комплексу теоретичних та практичних проблем, які характеризують правову природу зазначених угод. Кредитні угоди, які укладаються в рамках МВФ та МБРР, характеризуються значною правовою специфікою, обумовленою особливостями правовідносин, що виникають в рамках цих міжнародних фінансових установ, виділяючи їх з-поміж угод інших організацій. З одного боку, як Фонд, так і Банк співпрацюють з державами у сфері фінансової та економічної політики, виступаючи субєктами міжнародного права, а відтак і правовідносини у цій сфері повинні розглядатись як виключно публічно-правові за своїм предметним характером та субєктним складом.З метою уникнення помилок політики 1930-х років, часів Великої Депресії та надання допомоги державам, економіка яких постраждала, світова спільнота вирішила сконсолідуватись, що стало поштовхом для створення цілого ряду міжнародних організацій, серед яких надзвичайно важливими стали МВФ та МБРР, створені з метою міжнародної фінансової співпраці та відповідно сприяння економічному розвитку держав, що постраждали в результаті війни. Якщо за результатами економічних та фінансових досліджень держава не в змозі зробити значний грошовий внесок в статутний фонд організації, відповідно вона і не може ефективно розпоряджатись спільними грошовими фондами держав-членів, приймати рішення щодо фінансування інших держав з аналогічним рівнем економічного розвитку чи надавати їм поради щодо вирішення фінансових чи економічних проблем. При цьому дисертант наголошує, що хоча деяким угодам за участю МБРР і притаманні риси договорів приватного права, вони не підпадають під сферу регулювання міжнародного приватного права як правочини з іноземним елементом, а регулюються виключно міжнародним публічним правом, тому що: субєктний склад таких відносин чітко підкреслює відносини між державою та міжнародною організацією як субєктами міжнародного публічного права; коло відносин, що регулюються укладеними договорами - це міждержавні, міжвладні фінансові відносини, обєктом яких є грошові зобовязання; у внутрішньому праві Банку, зокрема в Загальних умовах надання кредитів МБРР, чітко зазначається, що права і обовязки Банку, позичальника і гаранта за правовою угодою залишаються чинними і мають позовну силу відповідно до їх умов, незалежно від законодавства будь-якої держави; структура угод Банку відповідає загальним вимогам та класичній структурі міжнародних договорів, що чітко визначає права та обовязки сторін. Якщо держава-позичальник бере кредит з метою розвитку, тоді вона зобовязана подати ще один документ, що має назву Програма розвитку, в якій деталізуються галузеві заходи уряду з метою виходу із кризової ситуації; процедура укладення таких угод теж відповідає загальним вимогам права міжнародних договорів, і у відповідності до цих вимог, такі угоди в обовязковому порядку проходять процес ратифікації державою, в результаті чого стають частиною внутрішнього законодавства держави, а також підлягають обовязковій реєстрації в Секретаріаті ООН, згідно з вимогами ст.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ