Правовий статус та організація діяльності органів самоорганізації населення в Україні - Автореферат

Правовий статус та організація діяльності органів самоорганізації населення в УкраїніУ системі місцевого самоврядування особливе місце займають органи самоорганізації населення (далі - ОСН). Такі чинники, як проведення виборів у місцеві ради за пропорційною системою, розширення території міст, повязане з будівництвом нових міських районів, ускладнюють керівництво з боку місцевих рад всім комплексом проблем господарського й соціально-культурного значення і роблять складнішими звязки представницьких органів самоврядування з населенням. Дослідження конституційно-правового статусу цих органів, їх місця й ролі в системі місцевого самоврядування й відмежування від суміжних конституційно-правових інститутів (обєднань громадян, кондомініумів) сприятимуть формуванню системного підходу до подальшого вдосконалення законодавства про ОСН. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу чинного законодавства та практики його реалізації сформулювати цілісну концепцію ОСН, розробити оптимальну модель їх взаємодії з органами місцевого самоврядування й територіальною громадою. розкрити загальнотеоретичні закономірності правового регулювання їх взаємовідносин з органами місцевого самоврядування, територіальною громадою й іншими ОСН;Перший розділ «Загальнотеоретичні положення організації та діяльності органів самоорганізації населення» складається з чотирьох підрозділів, в яких досліджуються питання соціальної сутності, правової природи ОСН, їх ролі у здійсненні місцевого самоврядування, узагальнюється вітчизняний і зарубіжний досвід функціонування цих органів, порівнюється їх статус з ОСББ й обєднаннями громадян, аналізуються принципи функціонування, основи організації й діяльності, розкриваються проблемні питання формування ОСН. 28 червня 1996 р.) із закріпленням дворівневої системи самоорганізації в системі місцевого і регіонального самоврядування: органи утворювалися за територіальною ознакою, територія їх діяльності визначалася виконкомом відповідної Ради народних депутатів з урахуванням соціально-економічної цілісності території та пропозицій населення; (г) сучасний - розбудови соціально-правової держави (з 28 червня 1996 р.): затвердження у Конституції права сільської, селищної, міської ради дозволяти створювати за ініціативою жителів ОСН, наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна, і його деталізації у Законах «Про місцеве самоврядування в Україні» і «Про органи самоорганізації населення». «Правова природа органів самоорганізації населення, їх місце і роль у місцевому самоврядуванні» містяться концептуальні науково-теоретичні положення, спрямовані на визначення соціальної сутності та правової природи органів самоорганізації, аналізується їх місце і роль в системі місцевого самоврядування, зясовуються формоутворюючі ознаки і співвідношення з іншими формами обєднань громадян. Необхідно акцентувати увагу на тому, що ОСН мають певні риси органів публічної влади, зокрема, здійснення діяльності від імені частини членів територіальної громади, наявність владних повноважень, територіальної основи організації та діяльності, включення до складу матеріально-фінансової основи майна й фінансових коштів, наданих органу відповідними місцевими радами для виконання власних й делегованих повноважень тощо, й ознаки, властиві громадським організаціям: робота на громадських засадах, добровільність створення тощо. «Принципи функціонування та основи організації та діяльності органів самоорганізації населення» розглядаються принципи організації й діяльності цих органів, визначаються територіальна, правова й матеріально-фінансова основи їх діяльності.У Висновках здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці окремих положень концепції самоорганізації населення, теоретичної моделі правового статусу ОСН в Україні. Потребує подальшого вдосконалення законодавство, що регулює організацію й діяльність цих органів, зокрема, акти локальної нормотворчості. Києва, де рішенням Київської міськради затверджено Програму сприяння місцевому самоврядуванню й підтримки діяльності ОСН у м. Місцеве самоврядування має забезпечувати використання потенціалу самоорганізації суспільства, ініціативи громадян, бо така самоорганізація спрямована на самодостатній розвиток. Функції ОСН випливають із сутності функцій місцевого самоврядування і спрямовані на розвязання завдань місцевого значення і визначені як основні напрямки і види діяльності ОСН щодо участі у вирішенні питань місцевого значення, зумовлених соціальним призначенням цих органів, їх роллю в суспільстві, та інших завдань, передбачених Конституцією та законами України, статутами територіальних громад, положеннями про такі органи та іншими нормативними актами.

Основний зміст роботи

У Висновках здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці окремих положень концепції самоорганізації населення, теоретичної моделі правового статусу ОСН в Україні. Серед них виділяються наступні положення: 1. Ефективна діяльність ОСН як елемента системи місцевого самоврядування є передумовою становлення й розвитку громадянського суспільства.

2. Потребує подальшого вдосконалення законодавство, що регулює організацію й діяльність цих органів, зокрема, акти локальної нормотворчості. Пропонується розробка й затвердження Примірного положення про ОСН як рекомендаційного акту, що дозволить усунути прогалини чинного законодавства в цій галузі.

3. Необхідна активізація діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення ефективної діяльності ОСН, зокрема, привабливим (позитивним), на нашу думку, є досвід м. Києва, де рішенням Київської міськради затверджено Програму сприяння місцевому самоврядуванню й підтримки діяльності ОСН у м. Києві на 2004-2006 роки.

4. За допомогою безпосередньої демократії, до системи якої належить і самоорганізація громадян, народ реалізує належну йому публічну владу, що сприяє широкому залученню громадян до управління державними й місцевими справами і створює умови для зменшення їх відчуженості від влади. Місцеве самоврядування має забезпечувати використання потенціалу самоорганізації суспільства, ініціативи громадян, бо така самоорганізація спрямована на самодостатній розвиток.

5. Функції ОСН випливають із сутності функцій місцевого самоврядування і спрямовані на розвязання завдань місцевого значення і визначені як основні напрямки і види діяльності ОСН щодо участі у вирішенні питань місцевого значення, зумовлених соціальним призначенням цих органів, їх роллю в суспільстві, та інших завдань, передбачених Конституцією та законами України, статутами територіальних громад, положеннями про такі органи та іншими нормативними актами. Вони поділяються (а) за формами діяльності (на правотворчу, правозастосовчу, контрольну, установчу й правоохоронну); (б) за характером діяльності (на представницьку й інтегративну); (в) за обєктами впливу (сферами діяльності) (на політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, ідеологічну, виховну та ін.).

6. Компетенція органів самоорганізації є правовою формою вираження функцій і водночас служить правовим засобом їх здійснення. Вона є визначеною нормами законодавства і статутного права і встановленою відповідною місцевою радою, сукупністю прав, обовязків та предметів відання цих органів для здійснення ними власних функцій і завдань щодо вирішення питань місцевого значення.

7. Регулювання компетенції ОСН як елемента системи місцевого самоврядування необхідно провадити шляхом поєднання позитивного й негативного принципів, що зумовлено подвійною природою цих органів - публічною (владною) і громадською. Отже, ці органи діють на підставі поєднання загальнодозвільного принципу у приватній сфері (як субєкта цивільно-правових чи господарсько-правових відносин згідно з визначеною у правових актах правосубєктністю юридичної особи) і принципу загальної заборони у сфері публічній (відповідно до компетенції), що потребує відповідного закріплення в чинному законодавстві.

8. Оскільки ОСН й місцеві ради виконують майже аналогічні функції і покликані вирішувати питання місцевого значення в інтересах членів територіальної громади, вирішення такого завдання й виконання функцій неможливі без взаємодії цих органів. Слід назвати три напрямки взаємодії - співпрацю (партнерство), контроль і взаємну відповідальність.

9. Здійснено класифікацію муніципально-правової відповідальності ОСН, яка поділяється (а) за видами: конституційно-правова, дисциплінарна, цивільно-правова, адміністративна, кримінальна; (б) за субєктами: перед територіальною громадою (населенням), державою, фізичними та юридичними особами і (в) за обєктом посягання: публічно-правова відповідальність ОСН та їх посадових осіб за неналежне виконання своїх функцій і повноважень (обєктом є нормальна діяльність органу самоорганізації, його авторитет) і за створення перепон в участі громадян у місцевому самоврядуванні, в тому числі у створенні й діяльності ОСН (обєктом є право громадян на участь у місцевому самоврядуванні).

10. Здійснення повноважень ОСН забезпечується системою гарантій, які виступають необхідною умовою найповнішого й найефективнішого їх функціонування. Гарантії ОСН - це система (сукупність) умов і засобів, які забезпечують реальне, повне й ефективне здійснення завдань і функцій цих органів з метою задоволення потреб жителів відповідної території в межах їх діяльності, а також захисту прав цих органів.

1. Остапенко О.Г. Порівняльна характеристика статусу органів самоорганізації населення та обєднань громадян // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збірн. Вип. 75. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. - С. 31-37.

2. Остапенко О.Г. Проблеми легалізації органів самоорганізації населення // Право і безпека. - 2006. - Т. 5. - №. 2. - С. 112-116.

3. Остапенко О.Г. Муніципально-правова відповідальність органів самоорганізації населення // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збірн. Вип. 83. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С. 96-103.

4. Остапенко О.Г. Сутність гарантій організації та діяльності органів самоорганізації населення // Актуальні проблеми державного управління: Збірн. наук. праць №2 (32). - Х.: Вид-во Хар РІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 325-330.

5. Остапенко О.Г. Взаємодія органів самоорганізації населення з органами місцевого самоврядування як складова механізму підвищення довіри населення до влади // Теорія та практика державного управління. Вип. 3 (12). - Х.: Вид-во Хар РІ НАДУ «Магістр», 2005. - С. 162-166.

6. Остапенко О.Г. Місце і роль органів самоорганізації населення // Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. «Динаміка наукових досліджень’2003». Том 2. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 20-27 жовтня 2003 р. - С. 73-76.

7. Остапенко О.Г. Визначення органів самоорганізації населення // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні» / За ред. проф. Ю.П. Битяка. - Х.: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПРН України, 25 травня 2004 р. - С. 138-143.

8. Остапенко О.Г. Чи є органи самоорганізації населення обєднаннями громадян (тези доповіді) // Матеріали Міжнародної наук. конф. молодих учених і студентів «Молодь України і соціально орієнтована економіка». - Х., ХНАДУ 23-24 листопада 2004 р. - С. 260-261.

9. Остапенко О.Г. Основи організації та діяльності органів самоорганізації населення в Україні // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи» / За ред. проф. Ю.П. Битяка. - Х.: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПРН України, 26 червня 2007 р. - С. 221-226.

Размещено на .ru