Правовий статус роботодавця у відносинах з соціального забезпечення працівників - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Панасюк Олег Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права. Захист відбудеться «20 » грудня 2010 р. о «10 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.04 в Інституті держави і права ім.Через правовий механізм регулювання соціального забезпечення має досягатися необхідний компроміс між інтересами роботодавця та найманого працівника, що сприятиме розвитку соціального партнерства між двома рушійними силами економіки. Зміни у субєктному складі роботодавців, а також різноманіття та специфіка правових відносин, що виникають при реалізації прав або виконанні покладених на них обовязків, вимагають глибокого аналізу чинного законодавства та теоретичних розробок у сфері права соціального забезпечення працівників. Метою дисертаційного дослідження є визначення правового статусу роботодавця як учасника відносин з соціального забезпечення працівників, що передбачає, зокрема, проведення аналізу елементів правового статусу роботодавця та форм участі у відносинах з соціального забезпечення; аналіз сучасної системи правових норм, що регулюють відносини соціального забезпечення працівників; визначення правової природи поняття соціально-правової відповідальності роботодавця; дослідження соціального партнерства як форми соціально-правової відповідальності роботодавців. На основі аналізу науково-теоретичних досліджень, міжнародних та вітчизняних нормативно-правових актів та практики здійснення правового регулювання участі роботодавців у відносинах з соціального забезпечення працівників ставиться за мету виробити нові підходи щодо правового врегулювання відносин з соціального забезпечення, включаючи рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства та правозастосовної практики. 10) виявити прогалини в правовому регулюванні відносин з соціального забезпечення працівників та обґрунтувати нові теоретичні підходи і практичні рекомендації, нові пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України з питань участі роботодавців у відносинах з соціального забезпечення працівників.Перший розділ «Правові основи діяльності роботодавця як учасника відносин з соціального забезпечення» складається з трьох підрозділів і висновків до розділу та присвячений дослідженню правового регулювання участі роботодавця у відносинах з соціального забезпечення працівників, визначенню елементів правового статусу роботодавця та аналізу форм його участі у соціально-забезпечувальних правовідносинах, визначенню місця роботодавця в системі сучасного права соціального забезпечення. Виходячи з існуючої доктрини права соціального забезпечення (у вузькому сенсі), слід визначати право соціального забезпечення як систему норм, що регулюють соціально-захисну діяльність держави щодо захисту населення від негативних наслідків соціальних ризиків, або, за іншим визначенням, як систему норм що регулюють діяльність держави в особі її органів стосовно формування та розподілу (перерозподілу) суспільних фондів та яка здійснюється щодо соціально незахищених верств населення. Проведений аналіз дає можливість визначити такі ознаки роботодавця: 1) це - фізична або юридична особа; 2) це особа, яка відповідно до законодавства на підставі трудового договору, є учасником трудових та інших тісно повязаних з трудовими правовідносин з працівником, тобто може використовувати найману працю; 3) це особа, яка може в добровільному порядку, чи зобовязана на вимогу закону, здійснювати соціальне забезпечення працівників. Якщо брати за основу традиційний підхід до розуміння права соціального забезпечення, то у правовідносинах з соціального забезпечення субєктивними правами наділена завжди фізична особа, а юридичні обовязки покладені на відповідний державний орган, що здійснює соціальне забезпечення, а також на роботодавців (наприклад, роботодавець зобовязаний надавати працівникові у випадку його хвороби, іншої тимчасової непрацездатності допомогу). До основних прав роботодавців у сфері відносин з соціального забезпечення працівників слід віднести: право встановлювати додаткові порівняно із законодавством соціально-побутові пільги; право встановлення додаткових матеріальних компенсаційних виплат; право вільно розпоряджатися різноманітними соціальними фондами підприємства тощо.Роботодавець як субєкт права соціального забезпечення може брати участь і відносинах з соціального забезпечення працівників безпосередньо (шляхом встановлення додаткових порівняно із законодавством пільг та компенсацій, різних видів допомог працівникам) або опосередковано (шляхом відрахування внесків до Пенсійного фонду та інших загальнообовязкових фондів соціального страхування).

Основний зміст роботи