Правовий статус Міжнародного Комерційного Арбітражного суду - Курс лекций

Правовий статус Міжнародного комерційного арбітражного судуВідповідно до норм міжнародного права "арбітраж" означає розгляд спорів арбітрами. В процесі становлення варто відмітити особливе значення Декрету Національних зборів Франції від 24 серпня 1790 року, яким передбачено, що третейський суд є самим раціональним засобом вирішення спорів між громадянами, і законодавці не повинні робити ніяких розпоряджень, які могли б зменшити значення та дійсність компромісу про арбітраж. Цим законом затверджувалися такі основоположні принципи арбітражу, як добровільність угоди про арбітраж, право усіх осіб, які укладають контракти, на арбітраж, а також процедура арбітражу. В міжнародно-правовій практиці вперше норми про визнання та приведення до виконання арбітражних рішень були включені у Конвенцію про компетентність судів і про приведення до виконання рішень з цивільних справ, укладену між Францією і Швейцарією 15 червня 1869 р. арбітраж регламент україна торговий Що ж стосується арбітражу "ad hoc" (арбітражу, створюваного "на цей випадок", для вирішення конкретного спору і не повязаного з будь-яким арбітражним закладом), то ніяких єдиних правил процедури в цій галузі до недавнього часу не існувало.Зростання значення арбітражу як ефективного способу вирішення міжнародних комерційних спорів, суттєва різниця в національному праві, яке регулює діяльність міжнародного комерційного арбітражу, викликали потребу в упорядкуванні цієї діяльності з метою досягнення певної одноманітності. "Регламенти інституційних арбітражів є надзвичайно важливим джерелом правового регулювання їх діяльності, оскільки в регламентах визначається компетенція арбітражної установи, процедура арбітражного розгляду: порядок порушення арбітражного провадження, вимоги до позовної заяви і наслідки порушення встановлених вимог, порядок формування складу арбітрів: кількість арбітрів, призначення і відвід арбітрів, місце арбітражу, мова арбітражного провадження, строк розгляду справи, обрання застосованого права, правила ведення арбітражного розгляду справи, порядок надання доказів у справі, порядок винесення арбітражного рішення, підстави припинення арбітражного розгляду, розмір і порядок сплати арбітражного збору, розподіл арбітражних витрат. Характерним для Закону і Регламенту є наявність продуманого ефективного механізму, який дає змогу досить оперативно відбутися арбітражу, навіть при намірі відповідача бойкотувати арбітраж. 8 Закону України, в якій передбачений обовязок суду, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, якщо будь-яка зі сторін висловить прохання про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі та направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. "Враховуючи сучасний підхід законодавців до врегулювання процедури міжнародного комерційного арбітражу, який визначається словами "у арбітражу немає місця", в юридичній літературі зазначається, що "міжнародний арбітраж неповинен підкорятися будь-якій конкретній правовій системі, за винятком вузького кола міжнародно визнаних імперативних норм, що застосовуються до арбітражу" [42, 86].За критерієм характеру та спрямованості процесуальних дій, які виконують сторони, арбітри, компетентні органі, вся процедура розгляду спору міжнародними комерційними третейськими судами може бути умовно поділена на два основних етапи. Ініціювання арбітражної процедури здійснюється шляхом направлення зацікавленою стороною на адресу відповідного постійно діючого арбітражного органу, найменування якого сторони узгодили в арбітражній угоді, певного письмового звернення, яким може бути: · прохання про арбітраж, як, наприклад, передбачено регламентами Арбітражного інституту Торгової палати м. При поданні прохання про арбітраж або позовної заяви сторона, що їх подає, повинна сплатити суду реєстраційний збір, розмір якого може складати від 200 (МКАС при ТПП України) до 2000 (МТП) доларів США. Якщо сторони домовились про розгляд спору складом третейського суду з трьох арбітрів, то кожна сторона призначає одного арбітра, а третього арбітра (голову складу третейського суду) призначають арбітри, які були призначені сторонами. Якщо одна сторона не призначає арбітра, то на прохання іншої сторони або призначеного нею арбітра такого арбітра має призначити компетентний орган.До таких вимог можна віднести, по-перше, те, що арбітражне рішення повинно бути винесено одноособовим арбітром або більшістю складу третейського суду у письмовій формі [Додаток В]. Ця вимога стосується порядку ухвали арбітражного рішення, форми та порядку підписання арбітражного рішення. Женевська конвенція про виконання іноземних арбітражних рішень 1927 р. і Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. не містять будь-яких вимог щодо форми і порядку ухвали арбітражного рішення.

Зміст

Розділ 1. Міжнародний комерційний арбітраж: сутність та принципи

1.1 Поняття та історія утворення інституту міжнародного комерційного арбітражу

1.2 Джерела правового регулювання та основні принципи Міжнародного Комерційного Арбітражу (МКА)

Розділ 2. Розгляд спорів та етапи арбітражного процесу

2.1 Порядок розгляду спорів та Регламент Міжнародного Комерційного Арбітражу (МКАС) при Торгово-промисловій палаті України

2.2 Стадії арбітражного процесу за Регламентом МКАС при Торгово-промисловій палаті України

Розділ 3. Третейське арбітражне рішення

3.1 Ознаки, форма та визначення арбітражного рішення

3.2 Скасування арбітражного рішення

3.3 Визнання і виконання арбітражного рішення. Взаємодія Міжнародного комерційного арбітражу та Державних судів

Розділ 1. Міжнародний комерційний арбітраж: сутність та принципи

"Par in parem non habet imperium"

(лат. - "Рівний не має влади над рівними")

1.1 Поняття та історія утворення інституту міжнародного комерційного арбітражу