Правовий статус християнської церкви за римським імператорським законодавством IV сторіччя - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Правовий статус християнської церкви за римським імператорським законодавством IV сторіччяРобота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник кандидат юридичних наук, професор Завальнюк Володимир Васильович, Одеська національна юридична академія, директор Інституту підготовки професійних суддів. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Харитонов Євген Олегович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри цивільного права; З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м.Процес становлення християнської церкви, формування її правового статусу, еволюції християнства як державної релігії необхідно прослідкувати, враховуючи залежність своєрідного геополітичного місця України від її географічного розташування, наявності поруч з православною католицької церкви, яка сьогодні є найбільшою католицькою церквою на теренах колишнього Радянського Союзу і найбільшою серед східних католицьких церков, а також прагнення України до побудови демократичної правової держави. Зазначеним також зумовлюється необхідність аналізу складових правового статусу церкви, закріплених римським правом, а також реалізації її правосубєктності як християнської церковної організації у різних сферах суспільного життя, формування канонічного права. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу перебігу та чинників формування правового статусу християнської церкви визначити його поняття та зміст, встановити специфіку реалізації правосубєктності християнської церкви у IV ст. н. е. На цьому підгрунті у процесі роботи над проблемами, які охоплюються дисертаційним дослідженням, було використано, головним чином, діалектичний та історичний методи, за допомогою яких було розглянуто динаміку формування канонічного права, а також правового статусу християнської церкви у контексті історичних процесів, трансформації державницьких, соціальних та культурних інституцій у IV ст. н. е. Теоретичну та практичну основу дослідження складають наукові праці з теорії держави і права, історії держави і права, історії держави і права України, візантиністики, церковного та канонічного права вітчизняних та зарубіжних авторів.У Вступі обґрунтовуються актуальність теми дослідження, його звязок з науковими програмами, планами, темами, визначаються його мета та завдання, його обєкт та предмет, наукова новизна та методологія, характеризуються науково-теоретична та джерельна бази дослідження, оцінюються теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Перший розділ "Історіографія питання" присвячено оглядові літератури та першоджерел стосовно відомостей про передумови, чинники формування та сутність правового статусу християнської церкви, її організацію, значення та характеристику імператорського законодавства у цьому процесі. Зазначається, що серед першоджерел основні відомості про правовий статус християнської церкви містяться у Кодексі Феодосія - в одинадцяти титулах книги XVI, в широко відомих класичних виданнях Т. Значної уваги у контексті досліджуваної проблеми приділено працям церковних істориків: Сократа Схоластика, Євсевія Кесарійського, Сульпіція Севера, Теодорита Кирського, Амміана Марцеліна та ін., предметом наукових розвідок яких є історія християнської церкви, обгрунтування її історичної місії. Поснов піддаються аналізові Вселенські собори IV ст., які були визначальними у становленні християнської церкви, формуванні її статусу, основні положення і роль Міланського едикту, яким визначено принципи релігійної політики імператора Костянтина, з різних сторін оцінюється роль держави у становленні християнської церкви, неоднозначно оцінюється одержавлення церкви, яке відбулося за правління Костянтина Великого тощо.У підрозділі 2.1 "Суспільно-політичні трансформації у Римській імперії IV ст. н. е." досліджуються саме ті суспільно-політичні трансформації, які підготували підґрунтя для визнання ролі і значення християнської церкви з боку держави. Уряд вбачав у християнській церкві не лише носія протесту проти існуючого державного порядку, але й небезпечного конкурента. Після Діоклетіана політику переслідувань християн продовжує правитель Галерій, який, дещо змінивши погляди, у 311 р. видає едикт, в якому була засвідчена відмова влади силовими методами обмежити поширення християнства або знищити його взагалі. У підрозділі 2.2 "Юридичні передумови формування правового статусу церкви" дослідженню піддається юридичне оформлення статусу християнства, яке визначається у римському імператорському законодавстві про церкву. Пояснюється це, насамперед, тим, що попри появу християнства ще у І ст.

Основний зміст роботи