Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вченьРобота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Погрібний Ігор Мітрофанович, Університет внутрішніх справ МВС України, заступник начальника кафедри теорії та історії держави і права. Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, доцент Петришин Олександр Віталійович, Національна юридична академія України ім. Захист відбудеться 5 липня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03 при Університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Юридична наука традиційно приділяє значну увагу питанням правосвідомості і правової культури, і це, безумовно, є виправданим, оскільки право, як один зі специфічних соціальних регуляторів, насамперед має діло не з матеріальними обєктами, якими можна маніпулювати за власним розсудом, а з мислячими субєктами, що сприймають дійсність, переломлюючи її через призму своєї свідомості. Без врахування особливостей відображення різних юридичних явищ в індивідуальній, груповій та загально-соціальній свідомості право не може належним чином здійснювати свої основні функції - досягнення стану стабільності, впорядкованості існуючих суспільних відносин та забезпечення їх подальшого поступального розвитку. Однак більшість вчених, як правило, не приділяє належної уваги такому негативному явищу у сфері правосвідомості, як правовий нігілізм. Проблема подолання негативного ставлення до права, до практики його безпосередньої реалізації та застосування набула особливої актуальності після прийняття нової Конституції України, у якій одним з базових принципів, що визначають магістральний напрямок розвитку українського суспільства, закріплено принцип верховенства права. Тенденції суспільного розвитку, соціальні процеси, що відбуваються сьогодні в Україні та інших пострадянських країнах, обумовлюють необхідність глибокого теоретичного дослідження проблеми правового нігілізму в цілях розкриття його сутності, висвітлення механізму зародження та розвитку нігілістичних тенденцій у правосвідомості, факторів, що сприяють їх поглибленню, розробки класифікації видів та рівнів правового нігілізму.Поступово сформувались два підходи до розуміння поняття “нігілізм”: у загально-філософському значенні це - заперечення або невизнання певних цінностей, а в історичному плані - доктрина або програма групи російських революціонерів ХІХ-початку ХХ сторіччя. У другому підрозділі “Природа, поняття і ознаки правового нігілізму” розкривається сутність правового нігілізму, яка, на думку автора, полягає у тому, що під впливом факторів обєктивного та субєктивного характеру право втрачає свою цінність в очах окремого індивіда, певної соціальної групи або суспільства в цілому, перестає сприйматися ними як невідємний компонент соціальної життєдіяльності. До факторів обєктивного характеру, що породжують негативне сприйняття права, віднесено деформації у сфері правової ідеології (порушення балансу між інтересами особи і держави, між свободою особи та її відповідальністю, між рівністю і свободою; недооцінка права вченими-юристами), у сфері нормативних приписів (на змістовному рівні - законодавче порушення прав людини, принципів рівності субєктів перед законом, взаємної відповідальності громадянина і держави, презумпції невинності, справедливого покарання за скоєне правопорушення, прийняття нормативно-правових актів без врахування культурних особливостей населення; на “інструментальному” рівні - порушення балансу між стабільністю та гнучкістю законодавства, викривлення системи “дозвіл-зобовязування-заборона”, суперечливість системи права, порушення співвідношення матеріального і процесуального права, надмірна кількість законів, їх декларативність, нестабільність і недостатня обгрунтованість, відставання від потреб суспільства) і на стадії реалізації правових приписів (відсутність виконавчої дисципліни, свідоме блокування актів, що надходять від вищих і центральних органів держави, виконання вимог закону з “перегином”, низька ефективність юридичної відповідальності, надмірне захоплення плануванням роботи, відсутність ефективної системи інформування адресатів про прийняті нормативно-правові акти). У широкому значенні правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, до окремих сфер правового регулювання і юридичної діяльності, сумнів у справедливості, силі або ефективності права, що сформувалися (або тільки формуються) в індивідуальній, груповій або суспільній свідомості.

2. Основний зміст дисертації