Правове забезпечення соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування - Курсовая работа

В усіх країнах світу існує така категорія населення, яка потребує особливої уваги, - це діти, позбавлені батьківського піклування. У нових соціально-економічних умовах проблеми захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування, не тільки не втратили своєї актуальності, а й набули особливої гостроти. Зберігається тенденція до зростання кількості дітей, позбавлених батьківського піклування. Правовою основою реалізації цього конституційного положення є національне законодавство про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що регулює відносини із надання матеріальної, соціальної та правової допомоги зазначеній категорії дітей та осіб з їх числа. Окремі питання соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування, досліджують у своїх наукових працях такі вчені і фахівці, як В.В.Законодавчу базу щодо вирішення в Україні проблем дітей, позбавлених батьківського піклування, складають положення Конституції України, Сімейного кодексу України, Житлового, Цивільного, Кримінального, Адміністративного кодексів України, а також норми Законів України "Про освіту", "Про державну допомогу сімям з дітьми" та "Про охорону дитинства". Сімейний кодекс України, Закон України "Про охорону дитинства" передбачають декілька форм утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (удочеріння), передача їх під опіку (піклування), на виховання в сімї громадян України та на повне державне утримання до навчально-виховних закладів. В Україні здійснюється централізований облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Законодавчо визначено обовязок керівників закладів, де перебувають або виховуються такі діти, щодо надання інформації про вихованців, що залишилися без піклування батьків, до місцевих органів з опіки га піклування з метою усиновлення даної категорії дітей, передачі їх під опіку чи на виховання у сімї громадян. Щодо централізованого обліку дітей, які залишилися без опіки батьків, передбачає, що керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобовязані в тижневий термін від того дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки батьків, повідомити про це відділи і управління державних органів виконавчої влади, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню.Запобігання відмові та розміщенню дітей у державних закладах Підготовка молодих батьків, соціальна підтримка вразливих сімей, у т.ч. матеріальна, індивідуальний супровід сімей з дітьми, розвиток і надання соціальних послуг сімям, які мають дітей з особливими потребами. Прийомні родини Пошук, підготовка та підтримка сімей, які добровільно взяли із державних закладів від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Дитячі будинки сімейного типу Пошук та підтримка сімей, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо говорити про соціально-педагогічну роботу з сімєю як засобу запобігання появі бездоглядних дітей або їхньої інституціалізації, то у світовій практиці відпрацьовані такі напрями: - розміщення дітей із девіантною поведінкою та сиріт у прийомних сімях; нормалізація дітей, які мають функціональні обмеження у фізичному та розумовому розвитку, в біологічних та прийомних сімях;У багатьох країнах дитячі інтернатні заклади розглядаються як місця, де дітям надається активна терапія, де діти можуть перебувати і короткий, і тривалий час. За рівнем розвитку системи прийомних сімей країни можна поділити на такі групи: - країни, де прийомні сімї існують більше тридцяти років (Великобританія, Фінляндія, Нідерланди тощо); Добровільні служби допомоги родинам та районні центри психічної корекції надають допомогу сімям, які мають проблеми у стосунках між батьками та дітьми, консультують з психолого-педагогічних та медичних питань. Соціально-педагогічні функції даних служб , спрямовані на захист інтересів та допомогу різним категоріям громадян: дітям, підліткам, пенсіонерам, інвалідам, хворим тощо, а також родинам, які потребують психологічної чи матеріальної допомоги. Наприклад, центр, що спеціалізується на допомозі підліткам, котрі мають ускладнення в спілкуванні з дорослими; центри, орієнтовані лише на допомогу родині; центри, які надають допомогу підліткам, схильним до алкоголю та наркотиків.В Україні існує розгалужена мережа державних органів, на яких покладено обовязок піклуватися про дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема служби у справах дітей, органи опіки та піклування, органи освіти та науки, управління у справах молоді та спорту, центри соціальних служб для сімї, дітей та молоді і інші. Центральним органом виконавчої влади, який координує питання соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні є Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, що діє при Міністерстві України у справах сімї, молоді та спорту.

Зміст

Вступ

1. Особливості соціального захисту дітей позбавлених батьківської опіки в Україні

1.1 Сучасний стан соціально-правового захисту дітей, позбавлених батьківської опіки

1.2 Альтернативні форми виховання дітей, позбавлених батьківської опіки

1.3 Зарубіжний досвід утримання дітей, позбавлених батьківської опіки та піклування

2. Складові процесу реалізації соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування

2.1 Система органів соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування

2.2 Система заходів соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування

3. Соціальна адаптація дітей, позбавлених батьківського піклування

3.1 Прийомна сімя - форма соціального захисту та адаптації дітей, позбавлених батьківського піклування

3.2 Шляхи вдосконалення системи соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування

Висновки

Список літератури