Правове забезпечення соціального захисту безробітних в Україні - Автореферат

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукПраво на соціальний захист є одним із основних прав людини і воно гарантується відповідними формами та методами, впровадження яких має забезпечити рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму. В умовах ринкової трансформації економіки держави великого значення набуває вдосконалення правового регулювання відносин, повязаних саме із соціальним захистом безробітних, форми якого мають відповідати новим соціальним та економічним реаліям. Мета дисертації полягає у комплексному дослідженні правових положень та науковому аналізі проблемних питань соціального захисту громадян від безробіття, виробленні теоретичних висновків, спрямованих на розвиток теорії соціального захисту безробітних, внесенні на цій основі конкретних обґрунтованих пропозицій, метою яких є узгодження й удосконалення законодавства про зайнятість населення та про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. дати загальну характеристику законодавства, яке регулює механізм реалізації фізичними особами права на соціальний захист в разі безробіття та визначити коло проблем, що потребують вирішення в законодавстві України про соціальний захист; виробити рекомендації щодо вдосконалення сучасного механізму правового регулювання відносин соціального захисту, завдяки яким можна досягти максимальних гарантій реалізації права особи на соціальний захист від безробіття;Підрозділ 1.1 “Розвиток законодавства про соціальний захист безробітних та сучасна державна політика у цій сфері” присвячено розгляду основних етапів розвитку законодавства про соціальний захист безробітних в Україні та аналізу змісту сучасної державної політики у цій сфері. Проблема безробіття набула актуальності та зумовила необхідність соціального захисту безробітних у зарубіжних державах ще на початку XX століття, що, в свою чергу, зумовило прийняття законодавчих актів, які передбачали механізм створення спеціальних фінансових джерел для надання матеріальної підтримки безробітним, а також покладали певні зобовязання на державні органи та роботодавців у сфері зайнятості. Новий етап розвитку законодавства у сфері соціального захисту безробітних розпочався з прийняттям Закону України “Про збір на обовязкове соціальне страхування” (26.06.1997) та полягає у запровадженні системи загальнообовязкового державного соціального страхування, яке найбільш повно відповідає ринковому сьогоденню в Україні. Дисертант поділяє думку, що основною метою політики соціального захисту безробітних є не захист від безробіття, а його попередження через гарантії забезпечення зайнятості. Дисертант вважає, що передбачене Законом право служби зайнятості скоротити на строк до 90 календарних днів тривалість виплати допомоги з безробіття, матеріальної допомоги безробітним, які відмовились від професійної підготовки, має ознаки непрямого примусу до праці, що прямо суперечить Конституції Україні.У підрозділі 3.1 “Поняття та принципи загальнообовязкового страхування на випадок безробіття” проаналізовано ознаки та принципи загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття в Україні. Автор стверджує, що загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є однією з організаційно-правових форм соціального захисту безробітних, основне призначення якої - компенсація втраченого заробітку (доходу) особі при настанні страхового соціального випадку або компенсація інших витрат, повязаних з цим. Узагальнюючи законодавство про загальнообовязкове державне соціальне страхування, автор виділяє такі основні елементи системи загальнообовязкового державного соціального страхування: фінансується за рахунок внесків, які зазвичай солідарно сплачують роботодавці та працівники; передбачає обовязкову участь найманих працівників; внески акумулюються у відповідному соціальному страховому фонді; право особи на соціальну виплату чи послугу гарантується наявним обліком внесків без застосування процедури перевірки доходів або нужденності; розмір виплати переважно залежить від того, скільки застрахована особа заробляє або заробляла раніше. Обєктом загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є страховий соціальний випадок, який не охоплюється поняттям безробіття як соціального ризику (визначення запропоноване у висновках), та є складним юридичним фактом, що включає: втрату заробітної плати або інших передбачених законодавством України доходів внаслідок втрати роботи з незалежних від особи обставин; реєстрацію особи в установленому порядку як безробітної; готовність та здатність особи приступити до підходящої роботи; реальність пошуку роботи. Підрозділ 3.2 “Субєкти загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття” присвячено загальній характеристиці субєктів загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Основний зміст роботи