Правове забезпечення розвитку електронної комерції - Автореферат

Національна академія наук України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік НАН України Мамутов Валентин Карлович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, директор (м. Офіційні опоненти: компютерний інтернет локальний доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович, Національна академія внутрішніх справ України МВС України, начальник кафедри теорії держави і права (м. Захист відбудеться "24" червня 2003 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.Проведене дослідження дозволяє зробити та обґрунтувати висновок про те, що електронну комерцію можна розглядати як одну із сучасних форм організації і здійснення господарської, переважно банківської і торговельної, діяльності. Слід відзначити, що у сучасній вітчизняній науковій юридичній літературі відсутні комплексні роботи з питань правового регулювання електронної комерції та електронного документообігу. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності правового забезпечення розвитку електронної комерції, а також розробці рекомендацій по удосконаленню законодавства і практики його застосування. Предметом дослідження являються теоретичні й практичні проблеми правового забезпечення розвитку електронної комерції, основна увага серед яких приділяється створенню правових норм електронного документообігу. Історичний метод дозволив досліджувати процес розвитку правового регулювання електронної комерції і використовувати цей досвід при дослідженні категорій “електронна комерція”, “електронний документ”, “електронний документообіг”, а також підготувати пропозиції по удосконаленню законодавства у сфері електронної комерції.Для цього аналізується його правова природа за аналогією з документом паперовим, у результаті визначаються функції, які виконує документ: фіксація певної (змістовної) інформації; фіксація особи, яка підписала документ; фіксація умов складання документа; доказ у судовому розгляді; функція оригіналу, яка забезпечується його унікальністю. Представлений аналіз дозволяє стверджувати, що електронний документ може виконувати всі зазначені функції, що дозволяє говорити про нього як про юридично значимий аналог паперового документа. Однак поряд з цим електронний документ має відмітну особливість у порівнянні з документом на папері: він не має жорсткої привязки до носія. мати в наявності допоміжну інформацію, яка підтверджує автентичність змісту документа, що дозволить відрізнити електронний документ від простого електронного повідомлення. Тут пропонується використовувати два види сертифікації відкритих ключів ЕЦП: ієрархічну модель, яка являє собою систему центрів сертифікації, підкорених державному органові і мережну модель (модель довіри), де користувачі взаємно сертифікують відкриті ключі ЕЦП.Здобувач провів порівняльне дослідження законодавчих норм, які сприяють розвитку електронної комерції, основне місце серед яких займають норми електронного документообігу. Правове регулювання повинно будуватися на новому законодавстві, яке враховує загальносвітові тенденції в сфері правового регулювання електронного документообігу. Найбільш доцільним здається якнайшвидше прийняття двох основних Законів України в даній сфері: “Про електронний цифровий підпис” і “Про електронний документ та електронний документообіг”, бо в них передбачене створення правового поля для використання електронного документа, що стало б поштовхом до розвитку електронної комерції. Дані нормативні акти повинні містити розгорнуту регламентацію порядку створення і обміну електронними документами, що стає обєктивною підставою для зниження економічних правопорушень у сфері електронного документообігу. Пропонується ввести процедуру страхування ризиків у сфері електронної комерції, що здатна реально вирішити проблеми безпеки електронного документообігу.

Основний зміст роботи

Здобувач провів порівняльне дослідження законодавчих норм, які сприяють розвитку електронної комерції, основне місце серед яких займають норми електронного документообігу. На основі аналізу наукової літератури, вивчення і узагальнення практики стало можливим сформулювати наступні основні теоретичні і практичні висновки.

1. Основний висновок - без цілісного й одночасно гнучкого механізму правового регулювання зазначених відносин неможливо забезпечення приватних і публічних економічних інтересів у процесі здійснення комерційної діяльності за допомогою електронних засобів телекомунікацій (електронної комерції). Правове регулювання повинно будуватися на новому законодавстві, яке враховує загальносвітові тенденції в сфері правового регулювання електронного документообігу. Найбільш доцільним здається якнайшвидше прийняття двох основних Законів України в даній сфері: “Про електронний цифровий підпис” і “Про електронний документ та електронний документообіг”, бо в них передбачене створення правового поля для використання електронного документа, що стало б поштовхом до розвитку електронної комерції. Дані нормативні акти повинні містити розгорнуту регламентацію порядку створення і обміну електронними документами, що стає обєктивною підставою для зниження економічних правопорушень у сфері електронного документообігу.

2. Пропонується ввести процедуру страхування ризиків у сфері електронної комерції, що здатна реально вирішити проблеми безпеки електронного документообігу. Держава в цьому разі може проводити необовязкову добровільну сертифікацію засобів ЕЦП із метою підвищення довіри користувачів.

3. Ліцензування центрів сертифікації відкритих ключів ЕЦП не є обовязковою умовою їхньої діяльності. Центри сертифікації, по суті, виконують нотаріальні функції, отже, до них повинен застосовуватися такий же порядок реєстрації. Створення ж нового виду діяльності, який підлягає ліцензуванню, нічим не обґрунтовано. Така позиція відповідає міжнародним правилам і нормам у сфері електронної комерції, і їхнє ігнорування створить подобу завіси навколо України при здійсненні комерційної діяльності в глобальних компютерних мережах, у тому числі і в Інтернеті.

4. Сертифікація засобів створення і перевірки ЕЦП, що передбачена у проекті Закону України “Про електронний цифровий підпис”, являється недоцільною. По-перше, не зовсім зрозуміло цілі пропонованої сертифікації засобів ЕЦП; по-друге, відсутні однакові методи проведення сертифікації і оцінки її результатів; по-третє, сама процедура сертифікації є закритою; і, по-четверте, відсутня відповідальність сертифікуючого органа за виданий їм висновок. З таких причин можна говорити про марність державної сертифікації засобів ЕЦП.

5. Судова процедура розгляду спорів за участю електронного документа повинна передбачати прийняття доказів в електронній формі, причому необхідно законодавчо встановити принцип недискримінації електронного документа в порівнянні з іншими видами доказів.

6. Основний елемент системи електронного документообігу - це інфраструктура сертифікації ключів, куди входять центри сертифікації відкритих ключів ЕЦП, центральний засвідчувальний орган (засвідчувальний центр), контролюючий орган. Законодавство повинно містити чіткі вимоги до функціонування всієї системи сертифікації відкритих ключів ЕЦП, що забезпечить розвиток електронної комерції і зниження правопорушень у даній сфері.

7. Необхідно ввести механізми відповідальності учасників електронної комерції. У першу чергу повинні нести фінансову відповідальність центри сертифікації відкритих ключів ЕЦП за негативні наслідки своєї діяльності по підставах, зазначених у законодавстві. Крім того, користувачі електронного документа зобовязані здійснювати дії по перевірці цілісності використовуваного електронного документа і дійсності сертифіката відкритого ключа ЕЦП. Інакше вони повинні відшкодувати збитки третіх осіб, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зазначених дій.

1. Дутов М. Правовое обеспечение развития электронной коммерции // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 4. - С. 33-35.

2. Дутов М. Юридические гарантии свободного использования электронной цифровой подписи в Украине // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - С. 24-26.

3. Дутов М. Правовые проблемы электронного документа // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 4. - С. 73-74.

4. Дутов М. Правові проблеми електронного документообігу // Право України. - 2002. - № 6. - С. 122-124.

5. Дутов М. Сравнительный анализ европейского законодательства в области электронного документооборота // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 8. - С. 25-28.

6. Дутов М. М. Принципы законодательного регулирования Интернета // Матеріали VIII міжнарод. наук-практ. конф. “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть”. - К.: Політехніка. - 2001. - С. 93.

7. Дутов М. М. Развитие электронного документооборота как средство предупреждения хозяйственных правонарушений // Сборник матер. “Круглого стола” “Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения”. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО “Юго-Восток, Лтд”. - 2002. - С. 107-111.

8. Дутов М. М. Розвиток правового регулювання електронного документообігу в Україні // Тези доп. і наук. повідомлень наук.-практ. конф. “Становлення і розвиток правової системи України”. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - 2002. - С. 77-80.