Історія правовідносин щодо реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні. Організаційно-правове забезпечення. Інвентаризація (технічний, кадастровий облік) об’єктів нерухомого майна. Створення в країні універсальної реєстраційної системи.
При низкой оригинальности работы "Правове забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні: історико-правовий аналіз", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
12.00.01-теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук Зайчук Олег Володимирович, Інститут законодавства Верховної Ради України, перший заступник директора Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Гуренко-Вайцман Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ України, завідувач кафедри теорії та історії держави і права кандидат юридичних наук, доцент Неліп Михайло Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та історії держави і права З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м.Водночас, при динамічному обороті цілком необхідним є забезпечення стабільності та гарантованості прав на нерухоме майно, що досягається за допомогою механізму реєстрації нерухомого майна та прав на нього. Проблема правового регулювання відносин реєстрації нерухомого майна та прав на нього до сих пір не отримала однозначного правового розвязання. Чи повинна така система бути універсальною, чи повинні враховуватися особливості різних видів нерухомого майна, чи повинні відомості системи бути публічними, чи доцільно паралельно реєструвати майно, права на нього та правочини щодо нього, як співвідноситься реєстрація прав та реєстрація самого майна, яке місце в системі реєстраційних відносин має займати технічна інвентаризація обєктів нерухомості - ці та інші питання до цих пір не є вирішеними. Хоча нормативно-правові акти з питань реєстрації нерухомого майна та прав на нього ухвалюються регулярно, їхня ефективність є вкрай низькою. Задачами дослідження є встановлення на основі історичного досвіду закономірностей правового регулювання відносин реєстрації нерухомого майна та прав на нього і вирішення наступних питань: яким чином співвідносяться реєстрація обєктів нерухомого майна, прав на нерухоме майно, правочинів щодо нерухомого майна та правоустановлюючих документів на нерухоме майно? чи доцільне паралельне існування реєстрації прав на нерухоме майна та правочинів щодо нерухомого майна? яке місце в системі реєстраційних відносин займає інвентаризація (технічний, кадастровий облік) обєктів нерухомого майна? чи доцільно створювати в Україні універсальну реєстраційну систему, що на єдиних засадах обєднає відомості про усі види нерухомого майна? яким має бути організаційно-правове забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього?У підрозділі 1.1 “Елементи системи реєстрації прав на нерухоме майно за часів Київської Русі та Литовсько-польської доби” досліджуються первісні способи надання правам на нерухоме майно публічності: фактичний обробіток землі, встановлення межових знаків, складання перших, поки що примітивних, реєстрів. При всій примітивності процедур реєстрації нерухомого майна та прав на нього за часів Київської Русі та Литовсько-польської доби дослідження такої реєстрації є надзвичайно цінним, оскільки дозволяє у всій наочності побачити, які чинники покликали до життя перші форми реєстрації. Генеральне слідство по маєтностях 1729-1731 рр., яке з усіма підставами можна вважати повноцінною інвентаризацією нерухомого майна з подальшою реєстрацією прав на це майно. На думку автора, положення про реєстрацію прав на нерухоме майно, вміщені до Прав, за якими судиться український народ, та до інших правових памяток того часу, можуть підказати чимало ефективних рішень, які можуть бути успішно використані, серед іншого, при доопрацюванні існуючого проекту Закону України Закону України “Про формування (технічну інвентаризацію) та облік обєктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації”. Хоча не всі вчені погоджуються із виділенням окремої нотаріальної системи реєстрації прав на нерухоме майно, вказуючи, що формально кріпосний порядок вчинення угод щодо нерухомості проіснував у Російській імперії до 1917 року, у будь-якому випадку, судова реформа і запровадження нотаріату привнесли істотні зміни у систему реєстрації прав на нерухомість (систему “укріплення” прав).
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наступних одноособових наукових статтях у фахових виданнях: Сенчук В.В. Сучасні проблеми правового регулювання реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні / В.В. Сенчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - №2 (76). - С. 109-118.
Сенчук В.В. Досвід реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні за часів Гетьманщини / В.В. Сенчук // Бюлетень Міністерства юстиції. - 2008. - №10 (84). - С. 110-117.
Сенчук В.В. Досвід реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні протягом Литовсько-польської доби / В.В. Сенчук // Часопис Київського університету права. - 2008. - №3. - С. 42-47.
Сенчук В.В. Сучасні спроби обєднання реєстраційних систем у сфері реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні / В.В. Сенчук // Науковий журнал «Південно-український правничий часопис». - 2008. - №4. - С. 182-185.
Також результати досліджень оприлюднювалися у інших публікаціях: Інформацію “просвічуватиме” криміналітет?.. // Голос України. - 2003. - №23 (3023). - 6 лютого.
