Правове становище Гетьманщини у складі Росії (1654 - друга половина ХVІІІ ст.) - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Виконав: студент І-го курсу денної форми навчанняУкраїна безкровним способом виборола можливість йти еволюційним шляхом, історично і природно. Білі й чорні плями української історії поступово наповнюються реальним змістом, розкриваються перед нашим народом, якого в радянські часи спрямовано, терористичними методами позбавляли національної історичної памяті. Це набуло особливо потворних форм, коли була свідомо організована злочинна акція імперсько-комуністичної системи проти українського народу - видання у 1953 році "Тез до 300-річчя воззєднання України з Росією, схвалених ЦК КПРС". Перші спроби осмислити ці події було зроблено у козацько-старшинських літописах другої половини XVII-XVIII ст., зокрема в літописах Самовидця, Григорія Грабянки, Самуїла Величка, у таких творах, як “История Русов”, “История Малой России” Д.М. Кожен цей твір є складною, багатоплановою композицією, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій - битв, повстань, змов, окремі документи, тлумачення тих чи інших періодів життя України.Тут він має раду з представниками православного духовенства, де було прийнято рішення про необхідність звернення до Москви за військовою та дипломатичною допомогою. Передбачалося, що Мужиловський буде ті пропозиції викладати послідовно і якщо цар погодиться на союз з Україною, то просити його вислати військо проти Польщі. В інструкції Мужиловському був ще один варіант - просити царя послати донських козаків в Україну. За період з 1649 по 1654 р. в Україні перебувало 13 посольств із Москви. Богдан Хмельницький і далі намагався схилити Москву до війни з Польщею, на кожному етапі переговорів виступав з пропозицією: Москва надає військову допомогу Україні, а за це Україна приймає московський протекторат.Оскільки територія України поділялася на полки та сотні, своєрідні адміністративно-територіальні одиниці, органами місцевої влади та управління Гетьманщини були полкові та сотенні ради. У другій половині XVII ст. на Правобережній Україні було 12 полків: Білоцерківський, Калницький. Полковник у межах свого полку мав значні повноваження. Сотню очолював сотник, який в масштабах сотні мав ті ж функції, що і полковник в полку. За збереженням поділу на губернії в Російській імперії було створено 34 намісництва, серед них в Україні - Харківське, Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське (пізніше було створено ще й Катеринославське).У 1764 році у відповідності з царським указом отримала права дворянства генеральна козацька старшина, а у 1783 році це положення було розповсюджене на всю українську шляхту. В панівну верству України входили також російські дворяни, які особливо інтенсивно поповнюють її у XVIII ст., коли царський уряд проводить політику роздачі земель Півдня України. В роки Визвольної війни православна Церква в Україні була відновлена в своїх правах. Так, вони звільнялися від податків, військових постоїв, були підлеглі та підсудні тільки своїй козацькій адміністрації, мали право на промисли, на виготовлення горілки, вина та пива для власного споживання. Після ліквідації Запорізької Січі указом від 16 листопада 1781 року козаків було переведено в розряд селян-однодворців, на яких було накладено подушний податок, їм заборонялося переселятися з місця на місце.Атрибути гетьманської влади складали всі головні суспільні функції: він був зверхником над військом, був суддею адміністратором. Особисто гетьман керував роботою і військової ради, і ради генеральної старшини, очолював генеральний уряд, козацьке військо і всю старшинську адміністрацію. Крім адміністративної та військової влади в руках гетьмана була ще й фінансова влада, до гетьмана належало право збирати податки, які йшли у військову касу. Вищим органом влади в Гетьманщині вважалася загальна козацька рада - Генеральна Рада, яка була найчисленішим і найдемократичнішим органом. Верховна влада належала до козацького війська, заступником його був гетьман, але не було жодної установи, звідки гетьман бере свою владу”.Важливими джерелами державного (конституційного) права були договірні статті, які укладалися майже всіма гетьманами з царським урядом під час обрання їх на посаду. В Правобережній Україні та Західній Волині, до входження їх після розділів Польщі до складу Російської імперії, джерелами права були норми звичаєвого права. Як джерело, цей збірник заслуговує на особливу увагу тому, що в ньому був зібраний значний юридичний матеріал, починаючи від королівських, князівських і царських договорів, грамот і указів і закінчуючи гетьманськими універсалами, витягами із збірників магдебурзького права, статутів Великого князівства Литовського і судової практики.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Переяславська угода 1654 року і перехід України до складу Росії на правах автономії

Розділ 2. Політико-правовий статус Гетьманщини

(1654р. - друга половина XVIII ст.)

2.1 Адміністративно-територіальний поділ українських земель

2.2 Суспільний лад

2.3 Державний устрій

2.4 Судовий устрій

Розділ 3. Джерела та основні риси права Гетьманщини

(1654р. - друга половина XVIII ст.)

Висновки

Література