Правове регулювання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель - Диссертация

За цей період прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють здійснення передусім державного контролю за використанням та охороною земель. Однак наявність значних прогалин у цьому законодавстві, декларативний характер окремих норм, відсилки до підзаконних нормативно-правових актів, а також досить велика питома вага останніх свідчать про необхідність подальшого вдосконалення законодавства у сфері контролю за використанням та охороною земель. Відповідно новий Земельний кодекс України поділяє контроль за використанням та охороною земель на державний та самоврядний. В центрі правових досліджень даної проблематики перебували питання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, тоді як самоврядний контроль у цій сфері не був предметом наукового аналізу. Крім цього, переважна більшість наукових праць з питань здійснення державного контролю за використанням і охороною земель зявилася в період, що передував не тільки прийняттю нового Земельного кодексу України, а й початку проведення в Україні земельної реформи (1990-1992 рр.), а тому не відображає повною мірою сучасних проблем здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування такого контролю.Конституція України та Закон України від 21 травня 1997 року “Про місцеве самоврядування в Україні”[63][1]встановили, що первинним субєктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень проголошує територіальну громаду як певну спільноту жителів сіл, селищ та міст, обєднаних за територіальною ознакою, або ж добровільне обєднання жителів кількох населених пунктів, що мають єдиний адміністративний центр. Як первинний субєкт місцевого самоврядування, територіальна громада правомочна, вирішувати будь-яке питання, яке стосується інтересів територіальної громади, в тому числі й питання здійснення контролю за використанням та охороною земель, віднесене чинним законодавством до відання місцевого самоврядування. Все це вимагає проведення дослідження змісту і юридичної природи самоврядного контролю за використанням та охороною земель та його місця у системі контролю за використанням та охороною земель, який здійснюється органами влади. Сільські, селищні, міські районні в містах ради найчастіше здійснюють контроль за використанням та охороною земель через реалізацію таких повноважень, як розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах; вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу. Положенням також визначено, що самоврядний контроль передбачає: контроль за станом використання земель, за станом виконання заходів щодо охорони земель; контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо.Саме тому останнім часом інституту земельного контролю за використанням та охороною земель приділяється значна увага і автором дисертації формулюються пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про державний контроль за використанням та охороною земель. Найбільш важливі серед них наступні: Розвиток державного контролю за використанням та охороною земель є закономірним проявом аграрної та земельної реформи, що характеризує перехід України як самостійної держави до ринкових економічних відносин; контроль за використанням та охороною земель направлений на забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України; сприяє раціональному використанню і охороні земель, що стають необхідними передумовами ефективності всього суспільного виробництва. У дисертації на основі аналізу наукової літератури, законодавства України та деяких інших країн, а також практики застосування правових норм у галузі контролю за використанням та охороною земель у нашій країні досліджуються основні проблеми правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення державного, самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель. Виділено такі періоди: 1) становлення та розвиток органів земельного контролю у складі органів державного управління сільським господарством (1922-1960 рр.); 2) прийняття спеціальних законів, що передбачали здійснення контролю за використанням та охороною земель (1960-1992 рр.); 3) законодавчого закріплення спеціальних органів що здійснювали контроль за використанням та охороною земель (1992-2002 рр.); 4) утворення Держземінспекції, прийняття Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель (2003 р.). При дослідженні системи органів державної влади в сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель основна увага приділена правовому регулюванню здійснення контрольної діяльності.