Правове регулювання вищої юридичної освіти та науки в Росії в ХІХ ст. (на матеріалах українських губерній) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Правове регулювання вищої юридичної освіти та науки в Росії в ХІХ ст.Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Ярмиш Олександр Назарович, начальник Державного науково-дослідного інституту МВС України Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Румянцев Вячеслав Олексійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри історії держави і права, декан факультету підготовки професійних суддів кандидат юридичних наук, доцент Писарєва Елла Анатоліївна, Кримський юридичний інститут Харківського Національного університету внутрішніх справ, начальник кафедри теорії та історії держави і права Захист відбудеться 27.10.2006 року о 10 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Сьогодні більшість європейських держав, в тому числі й Україна, встали на шлях реформування освіти, який може спричинити соціальні зміни світового масштабу. При розвязанні проблеми підготовки і атестації професорсько-викладацького корпусу особливо цінним може стати досвід правового регулювання присудження наукових ступенів у Харківському, Київському та Новоросійському університетах в XIX ст. Як правило, предметом їх вивчення була еволюція організаційно-нормативних основ університетської діяльності. Результати аналізу правового регулювання вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст. дозволять виробити оптимальну програму оновлення сучасної освітньої системи, а також можуть бути корисні для розробки законодавчого забезпечення наукової підготовки і атестації кадрів в Україні на сучасному етапі. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні закономірностей і особливостей розвитку правового регулювання і організаційного забезпечення вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст.Проте комплексного історико-правового аналізу навчально-освітнього аспекту діяльності вищих навчальних закладів, що готували юристів, зроблено не було. У другому розділі “Правове регулювання навчально-освітньої діяльності на юридичних факультетах університетів Росії в XIX ст|.” на основі аналізу нормативно-правових актів Російської імперії визначено рівень правового регулювання навчально-освітньої діяльності юридичних факультетів Харківського, Київського і Новоросійського університетів упродовж XIX ст. “Правовий аналіз присудження наукових ступенів на юридичних факультетах університетів: історія і досвід реалізації” наголошується, що регламентація процесу наукової атестації була одним із напрямків освітньої політики держави, яка ставила собі за мету забезпечення вищих навчальних закладів кваліфікованими науково-педагогічними кадрами. Аналіз виявлених нормативно-правових актів, що стосуються присудження наукових ступенів в університетах Росії в XIX в., дозволив виділити шість етапів розвитку процесу правового регулювання наукової атестації, в основі яких лежать положення про присудження наукових ступенів 1819 р., 1837 р., 1844 р., 1864 р.: 1) з 1803 до 1819 р.; 2) з 1819 до 1837 р.; 3) з 1837 до 1844 р.; 4) з 1844 до 1864 р.; 5) з 1864 до 1884 р.; 6) з 1884 до 1900 р. Право формувати докладні правила, що стосувалися присудження наукових ступенів, було дано університетам відповідно до § 6 Положення про іспити на звання дійсного студента і на наукові ступені 1864 р.На основі комплексного історико-правового аналізу показано, що визначальну роль у розвитку вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст. відігравала політика держави. Переважаючою моделлю правового регулювання у цій сфері можна вважати імперативну або зобовязальну модель. Принциповою особливістю регулювання навчально-освітньої діяльності університетів та інших вищих навчальних закладів, що готували юристів, була його її своєрідна державна стандартизація, тобто застосування відповідних норм, визначення обовязкового для викладання кола дисциплін, спеціального комплексу вимог до змісту навчального процесу. Зміна державного політичного курсу спричинялася до зміни освітніх стандартів на юридичних факультетах університетів, що викликало зміни у змісті навчальних програм. Суттєвим недоліком, на думку дисертанта, була відсутність продуманої стратегії законодавчої політики держави, єдиної програми заходів відносно вищої юридичної освіти.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках дисертації сформульовано основні підсумки дослідження, рекомендації щодо використання отриманих результатів.

1. На основі комплексного історико-правового аналізу показано, що визначальну роль у розвитку вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст. відігравала політика держави. Переважаючою моделлю правового регулювання у цій сфері можна вважати імперативну або зобовязальну модель. Другорядна роль належала диспозитивній або дозвільній моделі правового регулювання.

2. Принциповою особливістю регулювання навчально-освітньої діяльності університетів та інших вищих навчальних закладів, що готували юристів, була його її своєрідна державна стандартизація, тобто застосування відповідних норм, визначення обовязкового для викладання кола дисциплін, спеціального комплексу вимог до змісту навчального процесу. Така стандартизація позитивно відобразилася на розвитку юридичної освіти.

3. Зміна державного політичного курсу спричинялася до зміни освітніх стандартів на юридичних факультетах університетів, що викликало зміни у змісті навчальних програм. Суттєвим недоліком, на думку дисертанта, була відсутність продуманої стратегії законодавчої політики держави, єдиної програми заходів відносно вищої юридичної освіти.

4. Регулювання системи підготовки науково-педагогічних кадрів на юридичних факультетах університетів у ХІХ ст. здійснювалося по декільком напрямкам у рамках загальної правової регламентації вищої освіти. За час існування інституту наукової підготовки і атестації кадрів викладацький склад юридичних факультетів поповнився кваліфікованими науковцями і педагогами.

5. Упродовж ХІХ ст. посилилася наукова спеціалізація дисциплін на юридичних факультетах, зросла кількість розрядів наук, з яких можна було здобути наукові ступені. Університети українських губерній Росії мали певну специфіку у функціонуванні інституту наукової атестації.

6. Особливе правове становище в системі освіти Росії займали Ніжинський і Рішельєвський ліцеї. Їх діяльність у ХІХ ст. відігравала важливу роль у підготовці юридичних кадрів. Проте утилітарна спрямованість навчальних програм і деяка нерівність ліцеїстів у правах, що надавались в цивільній службі у порівнянні з випускниками університетів, стали основними причинами занепаду ліцеїв.

7. Модернізація правового регулювання сучасної вищої освіти та науки України вимагає різновекторних зусиль. В умовах активних євроінтеграційних процесів слід враховувати історичний досвід, використовувати ті позитивні напрацювання в цій сфері, які пройшли випробування часом. Трансформація правового регулювання вищої освіти та науки повинна йти не в напрямку зменшення ролі держави, що врешті решт може привести до падіння рівня і якості підготовки фахівців. Скоріше більш ефективним є шлях систематизації існуючих законів та норм щодо діяльності вищої школи, регламентації ключових напрямків діяльності освітянської системи при одночасному зростанні ролі та відповідальності самих учасників освітнього процесу, перш за все, вищих навчальних закладів. Дисертантом висловлено низку пропозицій щодо правового регулювання окремих напрямків діяльності вищої школи. Ефективність правового регулювання вищої юридичної освіти і науки неабиякою мірою залежить від знання і розумного використання власних історичних традицій.

1. Университеты и местная губернская администрация в Российской империи в XIX ст. // Стратегія розвитку України. - 2004. - № 1-2. - С.719-724.

2. Вища юридична освіта в українських губерніях Російської імперії в першій половині ХІХ ст. // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. - № 29. - С. 219-224.

3. Правовое регулирование аттестации научных кадров в России в первой половине XIX ст. (на материалах украинских губерний) // Проблеми законності. - 2005. - №. 76. - С. 118-125.

4. Правовое регулирование высшего юридического образования в Нежинском и Ришельевском лицеях в XIX ст. // Право і безпека. - 2006. - Т.5, № 1. - С.142-146.

5. Правове регулювання навчально-освітньої діяльності юридичних факультетів в університетах українських губерній Росії в другій половині ХІХ ст. // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2006 - № 32.- С. 182-189.

6. Учебные округа в системе образования Российской империи первой половины XIX ст. // Матеріали Х Міжнародної історико-правової конференції “Історико-правові проблеми автономізму та федералізму”. 22-24 вересня 2003 р. м. Сімферополь. - Сімферополь, 2004. - С. 87-92.

7. Этнонациональные проблемы в системе университетского образования в Украине в первой половине XIX ст. // Матеріали ХІІ Міжнародної історико-правової конференції “Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва”. 10-13 вересня 2004 р. м. Бахчисарай. - Сімферополь, 2005. - С. 205-221.