Правове регулювання використання та охорони земель в Україні - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ I. Правове регулювання використання та охорони земель в Україні: теоретичні засади 1.1 Землі як об’єкт правового регулювання: аналіз теоретичних підходів 1.2 Поняття, завдання та зміст використання і охорони земель в Україні 1.3 Становлення законодавства щодо використання та охорони земель в Україні Висновки до розділу I Розділ II. Зміст правового регулювання охорони та використання земель в Україні 2.1 Суб’єкти та об‘єкт правового регулювання використання та охорони земель 2.2 Форми правового регулювання охорони та використання земель в Україні 2.3 Правове регулювання контролю та юридичної відповідальності у сфері використання та охорони земель в Україні Висновки до розділу II Розділ III. Україна багата на земельні ресурси, перш за все на чорноземні ґрунти, які визначаються найвищою родючістю серед усіх інших типів ґрунту. Земельний фонд України становить 5,7 % території Європи. При цьому на загальноєвропейському фоні його вирізняє висока питома вага сільськогосподарських угідь, особливо ріллі, що пов’язано з високою природною якістю українських земель. Тому проблема раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони, постає серед першочергових при реформуванні земельних відносин. Як свідчить практика використання земель, - розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої бази призвели до споживацького ставлення до землі. Актуальність цієї проблеми все більш зростає у звязку з науково-технічним прогресом, ростом виробничих сил, які потребують залучення в господарське користування нових земельних ресурсів. Тому політика держави повинна ґрунтуватися, в першу чергу, на принципах раціонального, високоефективного і екологобезпечного використання земельних ресурсів, підвищення родючості та охорони ґрунтів. Правові норми за такого стану покликані забезпечити охорону земель та їх раціональне використання правовими засобами. Оскільки відносини раціонального використання та охорони земель, регулюються, крім екологічного, адміністративним, цивільним, фінансовим, кримінальним правом. Більшою мірою ці питання ставали предметом наукового осмислення в юридичній науці, зокрема галузі земельного права. Такі дослідження здійснювали В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, Ю.О. Вовк, A.П. Гетьман, П.Ф. Кулинич, В.Л. Мунтян, B.В. Носік, О.О. Погрібний, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С Шемшученко, М.В. Шульга, В.3. Магістерська робота виконувалась на кафедрі права та законотворчого процесу Національної академії державного управління при Президентові України, виходячи з визначеного кафедрою рекомендованого переліку напрямів магістерських досліджень. Для досягнення мети сформульовані наступні завдання: - проаналізувати теоретичні підходи та історію розвитку законодавства України щодо правового регулювання земельних відносин; - охарактеризувати землі як об‘єкти використання та охорони; - визначити поняття та окреслити завдання держави щодо використання та охорони земель в Україні; - охарактеризувати суб’єкти, об‘єкти та форми правового регулювання використання та охорони земель в Україні; - окреслити види і зміст контролю та юридичної відповідальності за порушення законодавства з охорони земель; - визначити напрями удосконалення правового регулювання використання та охорони земель в Україні. Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають та реалізуються у процесі використання та охорони земель в Україні. Інформаційною і емпіричною основою магістерської роботи стали законодавчі та інші нормативно-правові акти України, деяких інших держав, узагальнення практики застосування земельного законодавства, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, статистичні матеріали. Наукові положення, рекомендації та висновки можуть бути використані у подальшому вдосконаленні земельного законодавства, зокрема, при внесенні змін і доповнень до законів України «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», застосуванні земельного законодавства в галузі реалізації права власності на землю, права землекористування, в сфері орендних відносин, у здійсненні моніторингу земель, веденні державного земельного кадастру, організації землеустрою, застосуванні норм юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. Саме землі належить головна роль у взаємодії природних ресурсів. Збереглися вони, окрім заповідників, тільки в місцях, що досі вважалися непридатними для господарського використання - ярах, крутосхилах, балках. Конституція України (ст. 14) і Земельний кодекс України (ст. 1) визнає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави [1]. Водночас він визначає, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Земельний кодекс встановлює,