Правове регулювання виборчого законодавства на рівні Конституції - Реферат

У сучасний період суспільного реформування, становлення громадянського суспільства і правової держави в Україні особливої актуальності набуває проблема пошуку оптимальних шляхів реалізації принципів демократії.З прийняттям Конституції України пріоритетну роль у регулюванні суспільного розвитку належить інституту виборчого права.За цих умов першочергового значення набувають дослідження в галузі парламентського виборчого права для узагальнення на належному рівні науково-теоретичного аналізу формування та застосування законодавства про вибори народних депутатів України.Нині нагальною є потреба у зясуванні питання, якою має бути оптимальна виборча система на виборах до парламенту, визначенні критеріїв відповідності законодавства про вибори народних депутатів України міжнародним виборчим стандартам, розкритті ролі парламентських виборів для становлення в Україні правової держави. За останні роки додатковим фактором, що вплинув на еволюцію не лише законодавчого регулювання виборчих механізмів і процедур, а й власне виборчої системи, стали настійні намагання змінити конституційні засади стосунків між законодавчою та виконавчою владою в державі, змістити центр тяжіння у змішаній формі державного правління в Україні, зафіксованій Конституцією 1996 року, в бік парламенту.Проте для розуміння шляху еволюції виборчої системи та повязаних із цим механізмів реалізації основних принципів виборчого права необхідно оглянути весь шлях розвитку інституту демократичних виборів у сучасній Україні, нехай короткий за історичним виміром, однак надзвичайно ємний за своїм змістом і суспільними наслідками. Хоча вибори 1989 року проводилися ще не Україною, а колишнім СРСР, - відповідний виборчий закон 1988 року заслуговує на розгляд, оскільки яскраво характеризує стартові позиції, з яких почалися процеси демократії в Україні. Підкреслимо, що це були перші після встановлення тоталітарного радянського режиму альтернативні вибори; водночас низка їх особливостей не дає можливості кваліфікувати їх як справжні.1988 року було запроваджено інститут народних депутатів від громадських організацій, які становили третину (750 осіб) від загальної кількості народних депутатів СРСР і обиралися на зїздах, конференціях або пленумах загальносоюзних органів цих організацій. Виборча система мала дві складові: перша - стосовно критерію обрання депутатів (вибори проводилися за мажоритарною системою в одномандатних округах у двох турах: у першому - для обрання була необхідна абсолютна більшість, у другому - відносна); друга - стосовно участі виборців у голосуванні.Прийняття Конституції України 1996 року стало важливим етапом у розвитку і становленні українського виборчого законодавства. Слід зазначити, що іще до розгляду та прийняття Закону України «Про вибори народних депутатів України» Верховна Рада України протягом весни - осені 1997 року повертала його 13 разів, а в остаточній редакції, після врахування пропозицій і зауважень Президента, він був прийнятий 14 жовтня 1997 року. В законі 1997 року зазначалося, що «участь громадян України у виборах є добровільною» [16, 1]. Вважається, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні. Знижено вік учасників виборів, порівняно із Законом 1993 року - пасивне виборче право надається громадянину України, який досяг 21 року і проживає на території України протягом останніх 5 років .В Україні давно назріла необхідність запровадження пропорційної системи. По-перше, запровадження пропорційної системи із зовнішньополітичної перспективи поставило Україну в один ряд з такими країнами, як Польща, Чехія, Словаччина, Литва, Естонія, які вже під час перших виборів після розпаду СРСР запровадили пропорційну систему, а отже, певною мірою стало свідченням європейського вибору України. По-друге, низькі рівні інституціоналізації політичних партій та структуризації українського суспільства, з одного боку, і механізми посилення партійної системи та збереження плюралізму в суспільстві - з іншого, стали суттєвим аргументом на користь пропорційної системи. Кандидати у списку партій упорядковуються залежно від кількості голосів, поданих за партію в окрузі, до якого прикріплений кандидат. Така система сприяє, з одного боку - високому ступеню пропорційності переведення голосів виборців у депутатські місця, а з іншого - залишає достатньо механізмів партійного контролю.Вибори до Верховної Ради України є важливим показником народовладдя і мають суттєве значення для становлення в Україні правової державності на демократичних засадах, реалізації установчої влади народу. На сучасному етапі йде процес становлення державної правової політики у сфері виборчих правовідносин, зорієнтованої на забезпечення виборчих прав громадян.

Зміст

Вступ

1. Особливості виборчої системи України

2. Положення закону виборчої системи України

3. Прийняття конституції України

4. Запровадження пропорційної системи

Висновок

Використана література

Вибори до Верховної Ради України є важливим показником народовладдя і мають суттєве значення для становлення в Україні правової державності на демократичних засадах, реалізації установчої влади народу. На сучасному етапі йде процес становлення державної правової політики у сфері виборчих правовідносин, зорієнтованої на забезпечення виборчих прав громадян. Але їй не вистачає стабільності, системності, наукової обґрунтованості, спрогнозованості, концептуальної визначеності.

Парламентське виборче законодавство в радянський і сучасний періоди пройшло кілька етапів. Тенденціями його розвитку є поступова демократизація, розширення кола субєктів виборчих правовідносин, ґрунтовніша регламентація від етапу до етапу стадій виборчого процесу, збільшення кількості процесуальних норм у загальному масиві виборчого законодавства, орієнтація на всебічне гарантування виборчих прав громадян.

Пріоритетними напрямами вдосконалення законодавства про вибори народних депутатів України на сучасному етапі державотворення мають виступати, по-перше, проблеми формально-правової організації означеного законодавства: структуризація, систематизація; по-друге, вдосконалення правового регулювання виборчого процесу; по-третє, вдосконалення правового регулювання механізмів судового захисту виборчих прав громадян України та оскарження порушень виборчого законодавства.

1. Богашева Н., Ключковський Ю. Еволюція виборчої системи в Україні // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 1.

2. Дешко Т. Пропорційна виборча система в Україні: передумови запровадження та основні характеристики// Віче. - 2005. - № 7-8.

3. Ставнійчук М.І. Вибори в Україні / НАН України; Інститут держави і права імені В.М. Корецького. - К., 1998.

4. Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України / В.Ф. Погорілко (ред). - К.: Факт, 2001 .

5. Малишко М.І. Парламентські вибори 2002: Довідник виборця / Українська академія наук національного прогресу; Інститут правознавства; Словянський комітет України. - К.: ТОВ ВВФ «Котигорошко», 2001.

6. Малишко М.І. Парламентські вибори-98: Довідник / Українська наукова асоціація; Незалежний науковий правовий центр. - К., 1997.

7. Давидов Р.К., Кравченко В.В., Лінецький С.В. Коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України » / М.І. Ставній чук (ред.), М.І. Мельник (ред.). - К. : Атіка, 2002.

8. Кіс Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. - 1996. - № 2.

9. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 08.12.04. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2.

10. Кальченко С. Правові можливості оскарження в адміністративному порядку порушень Закону «Про вибори народних депутатів» // Юридичний журнал. - 2005. № 9 (39)

Размещено на .ru