Вибори як найбільш поширена форма прямого народовладдя в світі. Форми безпосередньої демократії. Поняття та види виборчого права України. Характеристика принципу таємності голосування. Основні стадії, засади та суб’єкти правового виборчого процесу.
Предметом всеукраїнського референдуму може бути: - затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень; - прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; - прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів. За територіальною ознакою вибори бувають: 1. загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України; За обєктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як: 1. вибори парламенту - вибори до Верховної Ради України; Виборча система - це сукупність юридичних норм, що закріплюють принципи, на основі яких здійснюються вибори, права громадян обирати й бути обраними, що встановлюють відповідальність депутатів та інших виборних осіб за свою діяльність перед виборцями, визначають порядок організації та проведення виборів і регулюють відносини, які виникають у процесі формування органів державної влади, взаємодію виборців з депутатами та іншими особами, що обираються ними. Субєктами виборчого процесу є: 1) громадяни України, які мають право голосу (виборці); 2) виборчі комісії, утворені відповідно до Законів України "Про Центральну виборчу комісію", "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України"; 3) кандидати у депутати і президенти України; партії (блоки), які висунули кандидатів у депутати; 4) органи державної влади та органи місцевого самоврядування; 5) офіційні спостерігачі від партій (блоків) - субєктів виборчого процесу, від кандидатів у депутати і президенти, від іноземних держав і міжнародних організацій.Розвиток та удосконалення виборчого та референдумного законодавства України повязані насамперед з такими обставинами, як необхідність посилення ролі політичних партій у виборчому процесі та у здійсненні державної політики, перетворення їх на партії парламентського типу; з потребою переведення всіх представницьких органів в Україні на засади справжньої виборності та змінності; з вибором адекватних форм прямого волевиявлення народу; зі зміцненням гарантій реалізації політичних прав громадян України в ході виборів і референдумів; з використанням виборів і референдумів лише як конституційно-правового, а не політичного інструменту спрямування державно-політичного розвитку країни та легітимної, конкурентної, періодичної і нефальсифікованої зміни носіїв влади. Зараз робляться спроби обмеження кількості маловідомих і непопулярних партій. Спеціально для цього було введено чотирьох відсотковий барєр, тобто до парламенту своїх представників (представлених у партійному списку) здобуває лише та партія (блок), які на виборах набрала в цілому по Україні не менше 4 % голосів від числа тих, хто прийшов на вибори і взяв у них участь. На мою думку, на даному етапі найоптимальнішою була б наявність 3-4 політичних партій, які б постійно конкурували між собою, мали різні виборчі програми і забезпечувалися підтримкою різних верств населення. Але, на жаль, залишається і той факт, що основним єднальним фактором є не певні переконання і майже однакова ідеологія, а потяг керівників цих партій до влади.
Вывод
Розвиток та удосконалення виборчого та референдумного законодавства України повязані насамперед з такими обставинами, як необхідність посилення ролі політичних партій у виборчому процесі та у здійсненні державної політики, перетворення їх на партії парламентського типу; з потребою переведення всіх представницьких органів в Україні на засади справжньої виборності та змінності; з вибором адекватних форм прямого волевиявлення народу; зі зміцненням гарантій реалізації політичних прав громадян України в ході виборів і референдумів; з використанням виборів і референдумів лише як конституційно-правового, а не політичного інструменту спрямування державно-політичного розвитку країни та легітимної, конкурентної, періодичної і нефальсифікованої зміни носіїв влади.
Зараз робляться спроби обмеження кількості маловідомих і непопулярних партій. Спеціально для цього було введено чотирьох відсотковий барєр, тобто до парламенту своїх представників (представлених у партійному списку) здобуває лише та партія (блок), які на виборах набрала в цілому по Україні не менше 4 % голосів від числа тих, хто прийшов на вибори і взяв у них участь. Також при реєстрації партії вносять заставу, яка повертається їм лише у випадку подолання цього барєру.
На мою думку, на даному етапі найоптимальнішою була б наявність 3-4 політичних партій, які б постійно конкурували між собою, мали різні виборчі програми і забезпечувалися підтримкою різних верств населення. Це був би досить значний показник розвитку нашої держави.
Зараз уже іде процес обєднання, злиття партій з приблизно однаковими програмами і великі партії і блоки. Про це свідчать вибори до Верховної Ради в Україні в 2002 році. Але, на жаль, залишається і той факт, що основним єднальним фактором є не певні переконання і майже однакова ідеологія, а потяг керівників цих партій до влади.
Я вважаю що це лише тимчасовий процес, який наша держава швидко пройде.
Мажоритарна виборча система є найдавнішою виборчою системою. Вона витримала випробування часом і досі вживається у багатьох країнах. Вважається, що така система сприяє успіху на виборах великих і впливових партій, забезпеченню стабільності уряду. З іншого боку, опоненти мажоритарної системи вважають, що вона є недемократичною, так як не забезпечує відповідності між кількістю голосів, отриманих партією в межах країни та кількістю депутатських мандатів. Оскільки за умов застосування цієї системи важливо не отримати більшість голосів загалом, а перемогти в якомога більшій кількості округів, то теоретично можлива ситуація, коли партія отримує в межах країни найбільшу кількість голосів, але залишається без жодного мандата.
Найвагомішою перевагою розглянутої виборчої системи є навіть не її простота, а тісний звязок між виборцями та їх депутатом незалежно від партійної приналежності останнього. Депутат, обраний за системою відносної більшості може присвячувати себе значною мірою проблемам виборців і при цьому навіть вступати в суперечку з нормами, зумовленими своєю партійною приналежністю, а також брати на себе роль захисника своїх виборців від бюрократії та несправедливості. Це є, безумовно, позитивний аспект дії мажоритарної виборчої системи. виборчий демократія правовий
Список литературы
Конституція України 1996р.
Закон України "Про Центральну виборчу комісію".
Закон України "Про вибори Президента України".
Закон України "Про вибори народних депутатів України".
Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".
Закон України "Про місцеве самоврядування".
Закон України "Про обєднання громадян".
Науково-практичний коментар до Закону України "Про вибори народних депутатів України" / За редакцією Голови Центральної виборчої комісії України, Рябця М.М. - К.: Український інформаційно-правовий центр, 2002.
“Конституційне право України”/ За редакцією В.Ф. Погорілка - К.: Наукова Думка, 2000.
Кравченко В.В. "Конституційне право України", Київ: Атіка, 2000.
