Правове регулювання відносин інтелектуальної власності у Європейському Союзі - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІРобота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: ХАРИТОНОВА Олена Іванівна, доктор юридичних наук, професор, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права. Офіційні опоненти: ГАЛЯНТИЧ Микола Костянтинович, доктор юридичних наук, доцент, Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України, заступник директора з наукової роботи; Захист відбудеться "11" вересня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м.Останнім часом спостерігається активізація розвитку правової системи ЄС у галузі приватного права, зокрема, у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності ЄС є новою галуззю права ЄС, що останнім часом досить інтенсивно розвивається та втілює правовий досвід країн-членів ЄС у сфері правової охорони інтелектуальної власності, для яких стандарти права ЄС були важливим чинником розвитку національного законодавства та оцінки ефективності реалізації відповідних прав. З огляду на те, що Україна проголосила одним із стратегічних напрямів зовнішньоекономічної політики інтеграцію до ЄС, сучасне прискорення адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності набуває особливого значення у звязку з виконанням міжнародних зобовязань України та завдань Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною та ЄС, Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС", Угоди між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво. На перспективах розвитку відносин між Україною та ЄС у цій сфері помітно позначились вироблені ЄС Європейська політика сусідства, Східне партнерство, План дій "Україна-ЄС", переговори щодо укладення Угоди про асоціацію та Угоди про зону вільної торгівлі, а також ініційований Європейською Комісією постійний діалог між Україною та ЄС щодо захисту прав інтелектуальної власності. При цьому важливим є те, щоб у якості зразків та можливих моделей подальшого реформування вітчизняного права інтелектуальної власності, були сприйняті кращі досягнення європейської правової науки, вдалі та універсальні юридичні категорії та конструкції у сфері правової охорони інтелектуальної власності, які враховували б як специфіку вітчизняної правової традиції, так й інтереси головного субєкта творчої діяльності - людського індивіда, який є джерелом всіх досягнень цивілізації.Перший розділ "Загальні засади правового регулювання відносин інтелектуальної власності у Європейському Союзі" складається із чотирьох підрозділів, у яких розглянуто питання генезису правового регулювання відносин інтелектуальної власності у ЄС, поняття та правової природи права інтелектуальної власності у ЄС, систему джерел права інтелектуальної власності ЄС, особливості загальних засад захисту прав інтелектуальної власності у ЄС. У підрозділі 1.1 "Становлення та розвиток правового регулювання відносин інтелектуальної власності у ЄС" розглядаються причини та передумови формування правового регулювання відносин інтелектуальної власності у ЄС, виділяються основні етапи становлення та розвитку правової охорони інтелектуальної власності у ЄС і характеризуються їх особливості. Враховуючи те, що в різних країнах Європи існують відмінності у рівнях правової охорони, особливості правозастосовної практики, прагнення забезпечити права національних правоволодільців, регулювання суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності довгий час залишалося у виключній компетенції країн-членів ЄС, а співпраця у сфері інтелектуальної власності не входила до низки пріоритетних завдань ЄС, в установчих договорах ЄС питанням правової охорони інтелектуальної власності було приділено мінімальну увагу. У роботі звернуто увагу на те, що незважаючи на виконання вимог Угоди ТРІПС, учасником якої є ЄС та країни-члени ЄС, у них існують значні відмінності щодо засобів охорони та захисту прав інтелектуальної власності, що завдає шкоди нормальному функціонуванню внутрішнього ринку та не дозволяє гарантувати надання рівноцінного рівня охорони та захисту прав інтелектуальної власності на наднаціональному рівні. Діяльність інституцій ЄС з уніфікації була спрямована здебільшого на запровадження єдиних правил, що стосуються реалізації майнових авторських прав, зокрема таких як: право на відтворення; право на розповсюдження; право на сповіщення; право на переробку; право дозволяти чи забороняти реалізацію прав прокату чи використання; право на кабельну ретрансляцію; право слідування та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ