Правове регулювання укладення і виконання господарських договорів - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана на кафедрі правового регулювання економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Опришко Віталій Федорович, декан юридичного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПРН України Щербина Валентин Степанович, завідувач кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка;Серед положень господарського та цивільного права значне місце посідають норми, які покликані регулювати договірні відносини у сфері господарювання, оскільки роль таких договорів постійно зростає. Необхідність виокремлення регулювання господарсько-договірних відносин викликана тим, що господарський договір, на відміну від цивільно-правового, часто зачіпає публічні інтереси, тобто його дія не обмежується впливом на сторони, які беруть у ньому безпосередню участь, а й позначається на інтересах держави і суспільства в цілому. Незважаючи на велике значення господарського договору та ті проблемні моменти, які виникли у звязку із практичним застосуванням ЦК та ГК України, теоретичні і практичні питання застосування норм цих кодексів у аспекті укладення та виконання господарських договорів не були предметом комплексного, цілісного вивчення (так, існує проблема визначення характеру норм господарського договірного права, дефініції попереднього господарського договору, стадій укладення господарських договорів, визначення моменту надходження оферти тощо). Існуючі на даний час наукові роботи, які частково стосуються теми даного дослідження, не охоплюють значної частини питань та проблем, що повязані з поняттям господарського договору, його укладенням та виконанням, а також наслідками, які тягне за собою невиконання чи неналежне виконання господарського договору. Мета даного наукового дослідження полягає у розкритті сутності господарського договору, виробленні нових науково обґрунтованих висновків і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання укладення та виконання господарських договорів, а також наслідків, які настають за їх невиконання чи неналежне виконання.“Загальні положення про господарський договір” включає три підрозділи та присвячений загальному дослідженню господарських договорів. “Поняття та становлення інституту господарського договору” характеризується поняття “договір”, розглядаються спільні та відмінні ознаки договору і нормативно-правового акту. Розглядаючи історичні етапи становлення теорії та правового регулювання господарського договору, дисертант звертає увагу, що науковці радянського та сучасного періодів становлення господарського договору повязують з початком 20-х років ХХ століття. Таким чином, автор робить висновок про те, що історичне становлення інституту господарського договору проходить пять етапів: перший - з моменту перших спроб виокремлення господарського договору як різновиду цивільного договору; другий - з початку 20-х рр. ХХ століття, коли господарський договір вперше почав розглядатися науковцями як інститут господарського права; третій - з 1938 р., коли відбулося повернення до бачення договору як єдиного цивільно-правового інституту; четвертий - з середини 50-х рр., для якого характерним було відновлення теорії про господарський договір як інститут господарського права; пятий - з кінця 80-х рр. і до теперішнього часу, який характеризується визнанням законодавцем необхідності розгляду господарського договору як інституту господарського права та реалізацією цього бачення в сучасному законодавстві України.На думку автора, дане положення ГК України потребує вдосконалення шляхом наділення обох сторін попереднього договору повноваженням вимагати укладення основного господарського договору, якщо інше не встановлено самим попереднім договором, у звязку з чим запропоновано внести зміни до ч.1 ст.182, виклавши її в такій редакції: “За попереднім договором сторони зобовязуються у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Автором підтримується думка науковців, які вважають, що вимога про обовязковість наявності в попередньому господарському договорі всіх істотних умов основного господарського договору не є виправданою, оскільки це значно звужує сферу застосування попереднього договору (наприклад, якщо сторони не дійшли згоди по всіх істотних умовах, вони не можуть укласти попередній договір; відповідно, наявна згода по досягнутих істотних умовах не є обовязковою для сторін і кожна з них може відмовитись від укладення основного договору). Законодавець не завжди є послідовним з приводу строку дії господарського договору: відповідно до ст.

Основний зміст роботи