Правове регулювання участі представника у судовому адміністративному процесі - Автореферат

Правове регулювання участі представника у судовому адміністративному процесіПредставник на підставі повноважень, наданих йому договором або законом, вчиняє в судовому адміністративному процесі процесуальні дії, спрямовані на захист прав та інтересів іншої особи, а також інтересів у сфері публічних відносин. У галузі адміністративного права і процесу сутність процесуального представництва аналізувалась, як правило, у межах ширшої за змістом проблеми теоретичних основ адміністративного процесу (В.Б. Враховуючи неповноту наукового аналізу проблеми процесуального представництва у судовому адміністративному процесі, з метою встановлення сутності і змісту категорії «судовий захист», який здійснюється представниками, були проаналізовані роботи вчених з теорії права (Л.В. У роботі використано методи наукового пізнання, характерні для досліджень юридичного змісту: формально-догматичний - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.2, 2.1); класифікації та групування - для систематизації видів представництва, класифікації представників як субєктів представництва (підрозділи 1.2, 2.1); історико-правовий та порівняльно-правовий - для аналізу проблеми рецепції інституту судового представництва при розгляді спорів публічно-правового характеру у римському праві у адміністративне судочинство (підрозділ 1.1); на основі методів правового моделювання, компаративного та формально-догматичного методів, документального аналізу охарактеризовано види документів, що підтверджують повноваження представників як субєктів представництва (підрозділи 2.2) та встановлено особливості правового регулювання участі окремих видів представників, що здійснюють добровільне або законне представництво (розділ 3). визначення поняття «представництво у судовому адміністративному процесі» як сукупності адміністративних процесуальних правовідносин, в яких одна сторона (представник) зобовязана або має право вчиняти юридично значимі процесуальні дії від імені іншої особи, охоронювані законом інтереси якої вона представляє або на захист прав, свобод та інтересів якої діє у адміністративних судах.Виходячи з правової позиції єдиного органу конституційної юрисдикції (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 №18-рп/2004), спільний інтерес територіальних громад сіл, селищ, міст може бути самостійним обєктом судового захисту, адже такий інтерес стосується задоволення колективних потреб територіальних громад, які не суперечать Основному закону та законам України, насамперед, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Доведено, що ознаками процесуального представництва як відповідних відносин та діяльності є таке: а) воно становить сукупність однорідних процесуальних правовідносин, які виникають, змінюються і припиняються у звязку із здійсненням процесуальної діяльності щодо представництва у судовому адміністративному процесі; б) виникнення правовідносин з приводу процесуального представництва здійснюється на підставі матеріальних норм закону, якими визначено правове становище представника; в) полягає у вчиненні юридично значимих дій від імені іншої особи (фізичної чи юридичної); г) здійснюється інколи з двоєдиною метою - захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи (фізичної чи юридичної) у публічних відносинах, а також у визначених законодавством випадках реалізації процесуальних прав та обовязків. Характеризуючи фізичну особу як субєкта представництва у судовому адміністративному процесі, враховано процесуальну правосубєктність певних категорій фізичних осіб з позицій реалізації ними права вчиняти певні дії, що мають юридичні наслідки для особи, інтереси якої відповідний субєкт представляє у судовому адміністративному процесі. Підкреслено, що доцільність участі інших категорій субєктів права у судовому адміністративному процесі як представника визначається реалізацією ними права вчиняти юридично значимі дії від імені тієї особи, інтереси якої вони представляють. За критерієм категорії осіб, які здійснюють представництво, виділено: адвокатів; фахівців у галузі права; керівників чи інших осіб, уповноважених законом, положенням, статутом органу, підприємства, установи, організації; батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників чи інших осіб, визначених законом.Процесуальне представництво у судовому адміністративному процесі розглядається як: а) сукупність відносин, які виникають з приводу процесуальної діяльності представника; б) як процесуальна діяльність певних категорій осіб щодо представництва; в) як інститут адміністративного судочинства.

Основний зміст роботи