Правове регулювання трудових відносин за участю роботодавця - фізичної особи - Автореферат

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Спеціальність 12.00.05 - Трудове право; право соціального забезпеченняРобота виконана на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Жернаков Володимир Володимирович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідуючий кафедрою трудового права. кандидат юридичних наук, доцент Процевський Віктор Олександрович, Інститут економіки і права Харківського національного педагогічного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.У радянський період укладення трудових договорів між фізичними особами не було поширеним явищем, тому що система господарювання, як і в цілому суспільний устрій, не стимулювали використання громадянами праці інших осіб для створення прибавочної вартості у виробничій діяльності. Використання найманої праці фізичними особами фактично обмежувалося обслуговуванням особистих потреб, а правове регулювання цих відносин здійснювалося на рівні підзаконного нормативного акту. Можливість користуватися працею іншої особи зумовлює обовязки щодо її оплати, забезпечення умов праці, здійснення соціального страхування працівника тощо. Тому держава не може залишатися осторонь проблем, які притаманні новому сегменту ринку праці, адже зростання масштабів використання фізичними особами праці інших осіб вимагає вдосконалення механізму правового регулювання трудових правовідносин між ними. Новий Трудовий кодекс України має встановити таку модель правового регулювання трудових відносин за участю роботодавців - фізичних осіб, яка б відповідала інтересам і працівників, і роботодавців.У першому розділі “Поняття правового статусу фізичної особи-роботодавця і його види” аналізуються особливості правового статусу роботодавця - фізичної особи порівняно із юридичними особами, досліджується його правосубєктність та основні права і обовязки. Підрозділ 1.1 “Поняття правового статусу роботодавця - фізичної особи та його види” присвячено аналізу основних позицій науковців щодо поняття роботодавця - фізичної особи, структури та видів його правового статусу. Ретельний аналіз законодавства та практики його застосування дає підстави здобувачці вважати фізичних осіб, які надають роботу, такими ж рівноправними учасниками ринку праці, як і юридичних осіб. Багато в чому правове становище цих роботодавців є схожим, але між ними існують суттєві відмінності, які дозволяють віднести фізичних осіб - роботодавців до особливої групи субєктів трудового права і трудових правовідносин. Правовий статус фізичної особи, яка є роботодавцем - це закріплене нормами трудового права положення особи, що виражається у визнанні її державою субєктом трудового права і визначенні кола основних, невідчужуваних прав і обовязків, якими вона володіє у звязку із використанням нею найманої праці інших осіб.У дисертації проведено теоретичне дослідження та вирішено наукову задачу, сутність якої полягає у визначені особливостей правового статусу роботодавця - фізичної особи та дослідженні юридичної природи її правосубєктності; способів правового регулювання трудових відносин за участю роботодавця - фізичної особи; виникнення і припинення таких трудових правовідносин. На основі зроблених теоретичних висновків внесено пропозиції по удосконаленню правового регулювання трудових відносин між фізичними особами. Основа правового становища та специфічні ознаки фізичної особи - роботодавця лежать у площині галузевого трудового роботодавчого правового статусу, який складають галузева роботодавча правосубєктність та основні трудові права і обовязки. Доведено, що здатність бути учасником трудових правовідносин у якості роботодавця для фізичної особи, яка не займається підприємництвом, залежить лише від набуття ними галузевої роботодавчої правосубєктності. Сформульовано визначення правового статусу фізичної особи, яка є роботодавцем - це закріплене нормами трудового права положення особи, що виражається у визнанні її державою субєктом трудового права і визначенні кола основних, невідчужуваних прав і обовязків, якими вона володіє у звязку із використанням нею найманої праці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації проведено теоретичне дослідження та вирішено наукову задачу, сутність якої полягає у визначені особливостей правового статусу роботодавця - фізичної особи та дослідженні юридичної природи її правосубєктності; способів правового регулювання трудових відносин за участю роботодавця - фізичної особи; виникнення і припинення таких трудових правовідносин. На основі зроблених теоретичних висновків внесено пропозиції по удосконаленню правового регулювання трудових відносин між фізичними особами.

Основні наукові та практичні результати роботи можна звести до таких висновків: 1. Правовий статус - це загальна правова категорія, яка характеризує субєкта права. Визначення правового статусу через правосубєктність, основні права та обовязки відображає найбільш загальні його ознаки, притаманні будь-якому субєкту права. Інші ж, повязані з ним, правові явища забезпечують ефективне його функціонування, впливають на обсяг статусу, тобто мають щодо нього службове значення. Основа правового становища та специфічні ознаки фізичної особи - роботодавця лежать у площині галузевого трудового роботодавчого правового статусу, який складають галузева роботодавча правосубєктність та основні трудові права і обовязки.

2. Доведено, що здатність бути учасником трудових правовідносин у якості роботодавця для фізичної особи, яка не займається підприємництвом, залежить лише від набуття ними галузевої роботодавчої правосубєктності. Для особи, яка здійснює підприємницьку діяльність, визначальною є її реєстрація субєктом господарювання.

3. Сформульовано визначення правового статусу фізичної особи, яка є роботодавцем - це закріплене нормами трудового права положення особи, що виражається у визнанні її державою субєктом трудового права і визначенні кола основних, невідчужуваних прав і обовязків, якими вона володіє у звязку із використанням нею найманої праці. Трудова роботодавча правосубєктність фізичної особи визначає межі цього статусу, а статутні права та обовязки - його зміст.

4. Обґрунтовано, що фізична особа може самостійно виступати роботодавцем; вона набуває загальної роботодавчої правосубєктності із досягненням повноліття. Роботодавча правосубєктність фізичної особи - підприємця виникає з моменту його державної реєстрації, яка можлива після набуття повної цивільної дієздатності. Адвокати та приватні нотаріуси можуть бути роботодавцями у сфері своєї професійної діяльності лише з моменту отримання відповідного свідоцтва.

6. Наведено власне визначення понять правоздатності та дієздатності. Роботодавча правоздатність - це визнана державою загальна (абстрактна) можливість мати визначені законодавством про працю для роботодавця права та обовязки, здатність бути їх носієм. Роботодавча дієздатність - це здатність субєкта здійснювати визначені законом для роботодавця права та обовязки своїми особистими діями, відповідати за наслідки своїх дій, бути активним учасником трудових та інших правових відносин, врегульованих законодавством про працю.

8. Аргументовано, що роботодавчі статутні обовязки фізичної особи, залежно від способів їх виникнення і виконання, слід поділяти на дві групи: реалізація яких зачіпає публічні, державні інтереси та які реалізуються у рамках існуючих трудових відносин після їх встановлення персонально по відношенню до кожного працівника.

10. Співвідношення централізованого та договірного способів регулювання трудових відносин за участю фізичних осіб - роботодавців у сучасних умовах вбачається в тому, що перший є базовим, а локальний та індивідуально-договірний його доповнюють. Основними функціями централізованого регулювання трудових відносин між фізичними особами є: визначення способів, за допомогою яких людина залучатися до праці, встановлення державних стандартів у сфері праці та гарантій трудових прав субєктів трудових правовідносин, забезпечення єдності у правовому регулюванні праці, а також визначення меж його диференціації.

11. Доведено, що диференціація регулювання трудових відносин між фізичними особами має в подальшому лише поглиблюватися, оскільки чинне трудове законодавство розраховано на регулювання праці на підприємствах із значною кількістю працюючих, а тому не враховує особливого правового і соціального становища роботодавця - фізичної особи. Індивідуальність трудових відносин між двома фізичними особами зумовлює особливу природу трудового договору, який має довірчий (фідуціарний) характер

12. Особливістю змісту трудових правовідносин, в тому числі за участю фізичних осіб, є те, що характер та обсяг трудових прав і обовязків працівників є набагато більш індивідуалізованим, аніж у роботодавця. Для цих правовідносин властивим є розширення обсягу та зміна змісту поняття “внутрішній трудовий розпорядок”.

1. Занфірова Т.А. Роботодавці - фізичні особи: поняття та класифікація // Вісник Запорізького юридичного інституту.- 2002.- №4.- С.103-108.

2. Занфірова Т.А. Теоретичні основи роботодавчої правосубєктності фізичної особи // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 293-299.

3. Занфірова Т.А. Особливості виникнення трудових правовідносин за участю роботодавців - фізичних осіб // “Право і безпека”, 2004. - Т. 3, №2. - С.135-138.

4. Занфірова Т.А. Характер трудових правовідносин між фізичними особами і необхідність його врахування у Трудовому кодексі України // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р. / За заг. ред. проф. В.С. Венедиктова. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - С.140-143.

5. Занфірова Т.А. Централізоване регулювання трудових відносин: деякі теоретичні аспекти // Нове законодавство України та проблеми його застосування: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів (м. Харків, 26-27 груд. 2003 р.) / За ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004 - С.68-70.