Державне регулювання рекламної діяльності в Україні. Вимоги до неї, умови яким вона повинна відповідати. Дозвіл, що підтверджує право на рекламування послуг, пов’язаних із залученням коштів населення. Обмеження і заборони на розміщення зовнішньої реклами.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ім. Я.МУДРОГО Кафедра господарського права Індивідуальна робота на тему: Правове регулювання реклами Виконав: студент 4 групи 10 факультету 3 курсу Опанасюк Євген Харків-2013 План Вступ 1. Зовнішня реклама 4. Порівняльна реклама Висновок Вступ Американський публіцист і соціолог В. Пакард якось зауважив, що без реклами американська економіка розвалилася б через 15 секунд. Не підлягає сумніву й інше: реклама - могутній інструмент для просування товарів (робіт, послуг) на ринок і завоювання на ньому пануючих позицій. Основним фундаментом, з якого почалось державне регулювання рекламної діяльності в Україні, став Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.1992 р. У статтях 30-31 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” від 21.12.1993 р. були передбачені певні заборони і обмеження щодо реклами, а саме: заборона трансляції рекламної продукції, за розповсюдження якої не сплачено телерадіоорганізації, обмеження відведеного часу на рекламу, недопущення рекламно-агітаційних передач політичного змісту в день проведення виборів та референдумів тощо. Позитивну роль у сфері регулювання рекламної діяльності відіграв Указ Президента України „Про заходи щодо запобігання недобросовісної реклами та її припинення” від 10.06.1994 р. (втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону „Про рекламу”). Закон України „Про рекламу”, що був прийнятий 12.10ж.1994 р. Не повною мірою відповідав економічним умовам й суттєво потребував адаптації до законодавства Європейського Союзу. Фактично це і послужило основною причиною прийняття спеціального нормативного акта, який встановлював би єдиний понятійний апарат і єдину систему регулювання правовідносин у сфері рекламної діяльності. В цілому новий Закон України „Про рекламу” від 11 липня 2003 року отримав загальне схвалення та підтримку. Адже при бажанні в будь-якій публікації можна знайти „ознаки реклами”, а відповідно трактувати будь-яку інформацію як рекламу. Відповідно до визначення реклами, яке міститься в чинному законодавстві „Про рекламу”, реклама - це передусім інформація про осіб і продукцію. Слід зазначити, що поняття „особа” в чинному законодавстві про рекламу вживається для позначення будь-якої фізичної чи юридичної особи. Однак, У Законі споживачами реклами є невизначене коло осіб, на яких вона спрямована (ст..1). Це постанова Кабінету Міністрів України „Про раду з питань координації діяльності згідно з якою Рада з питань координації діяльності в галузі реклами є постійно діючим координаційно-консультативним органом про Кабінеті Міністрів України, створеним для координації діяльності міністерств ... з питань розроблення і реалізації правових, організаційних та економічних заходів, спрямованих на регулювання рекламної діяльності. Крім того, відповідно до частини другої ст.. 3 Закону України „Про рекламу”, якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору. Причому забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України тощо.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
