Правове регулювання оподаткування нерухомого майна в Україні - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукПроте є ряд дискусійних питань щодо оподаткування нерухомого майна в Україні, зокрема порядку обчислення та строків сплати земельного податку фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності, які сплачують податки на загальних підставах. Чимало питань виникає у платників податків щодо визначення обєкта оподаткування, обчислення податкової бази, розрахунку податкових зобовязань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що зумовлює актуальність теми дослідження. Визначення нерухомого майна в контексті податкових правовідносин потребує більш детального його аналізу з урахуванням специфічних аспектів його правового регулювання як обєкта окремих податків на нерухомість в Україні, якими є плата за землю та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Історико-порівняльний метод дав змогу простежити становлення сучасної системи оподаткування в Україні в розрізі її елементів на прикладі плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підрозділ 1.2). Основні з них такі: удосконалено: - механізм справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом запровадження сукупного податку на нерухоме майно, де обєктом оподаткування запропоновано вважати землю й постійно розташовані на ній будівлі та споруди.У розділі 1 «Теоретичні основи оподаткування нерухомого майна в Україні» досліджено поняття нерухомого майна для цілей оподаткування; розглянуто передумови впровадження плати за землю в Україні; виділено загальні принципи правового регулювання оподаткування нерухомого майна, та спеціальні принципи, що відображають специфіку певних інститутів податкового права; виявлено особливості податкових правовідносин, що виникають з приводу оподаткування нерухомого майна в Україні. У підрозділі 1.1 «Нерухоме майно як обєкт оподаткування» наголошено, що такі властивості нерухомості, як візуальна наочність, постійність місцезнаходження, тривалий термін існування, тенденція до зростання нагромадженого багатства, необхідність державної реєстрації, що гарантує доступ до цих даних фіскальних органів, з одного боку, перетворюють її на зручний обєкт оподаткування, а з іншого - упровадження податку на нерухомість повинно стимулювати власника будівлі, квартири, землі тощо до найбільш ефективного використання майна, теоретично запобігатиме нагромадженню нерухомих обєктів у окремих власників. За часів входження України до СРСР та до набуття нею незалежності, такого поняття, як плата за землю або земельний податок, не існувало взагалі, тому що право власності на землі належало виключно державі, інші субєкти володіли землею на праві землекористування. Закону України «Про плату за землю», яким було визначено порядок обчислення та сплати плати за землю, затверджено субєктний склад платників податку, визначено поняття обєкта оподаткування цим податком, порядок розрахунку податкової бази, строки подання звітності й відповідальність за порушення законодавства з питань оподаткування землі. №2755-VI визначено такі принципи податкового законодавства: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів.Нерухомим майном для цілей оподаткування податком на нерухоме майно вважається земля і постійно розташовані на ній будівлі та споруди. Для виникнення обовязку зі сплати плати за землю повинен відбутися юридичний факт, а саме набуття права власності або права користування на земельну ділянку. Стосовно оподаткування нерухомого майна фізична або юридична особа отримує статус платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, лише за умов набуття права власності на обєкт житлової нерухомості, який є обєктом оподаткування. 34, 35 Цивільного кодексу України, фізична особа може набувати право власності на нерухоме майно, тобто на земельну ділянку або житлову нерухомість, якщо вона не досягла повноліття, і мати відповідно податкову дієздатність. Дискусійним є питання стосовно порядку обчислення та строків сплати плати за землю фізичними особами - підприємцями, що сплачують податки на загальних підставах.

Основний зміст роботи

1. У юридичній науці виокремлюють як фізичні ознаки нерухомості (тісний звязок із землею та неможливість переміщення без заподіяння шкоди його призначенню), так і соціально-економічні. Для забезпечення стабільності обігу нерухомості, упорядкованості прав на таке майно законодавством встановлено особливий порядок реєстрації прав на нерухомість і правочинів із нею. Виявлено, що для правового регулювання нерухомості характерно поєднання приватноправового та публічно-правового методів регулювання.

Розуміння майна в цілях оподаткування є значно вужчим за цивільно-правове. Визначення майна, надане у ст. 190 Цивільного кодексу України (майном як особливим обєктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки), не можна застосовувати для цілей оподаткування при визначенні його як обєкта оподаткування. Найсуттєвішим для цілей оподаткування є становище майна в межах виконання податкового обовязку. Але якщо цивільне законодавство надає стисле визначення поняттю «нерухоме майно», у ПК України поняття «нерухоме майно» для цілей оподаткування відсутнє. У звязку із цим запропоновано внесення змін до ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI, яка дає визначення основних понять, що вживаються у Кодексі, шляхом доповнення пп. 14.1.269, який доцільно викласти в такій редакції: 14.1.269. Нерухомим майном для цілей оподаткування податком на нерухоме майно вважається земля і постійно розташовані на ній будівлі та споруди.

2. Податковими є правовідносини, що виникають відповідно до податкових норм, які регулюють встановлення, зміну й скасування податків, зборів та інших обовязкових платежів на підставі юридичних фактів.

Для виникнення податкового обовязку необхідна наявність фінансово-правової норми та юридичних фактів, які є підставою виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин, таких як: поява обєкта оподаткування. Для виникнення обовязку зі сплати плати за землю повинен відбутися юридичний факт, а саме набуття права власності або права користування на земельну ділянку. Стосовно оподаткування нерухомого майна фізична або юридична особа отримує статус платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, лише за умов набуття права власності на обєкт житлової нерухомості, який є обєктом оподаткування.

Здатність бути учасником податкових правовідносин визначається такою категорією, як податкова правосубєктність, яка поділяється на правоздатність та дієздатність. В Україні чинне податкове законодавство не містить відповіді на питання, з якого віку фізична особа набуває податкової правоздатності та дієздатності. Встановлено, що за певних умов, визначених у ст. 34, 35 Цивільного кодексу України, фізична особа може набувати право власності на нерухоме майно, тобто на земельну ділянку або житлову нерухомість, якщо вона не досягла повноліття, і мати відповідно податкову дієздатність. Але п. 99.2 ст. 99 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI обмежує обсяг деліктоздатності неповнолітніх осіб і робить її лише частковою. Визнано дискусійним питання щодо обсягу податкової деліктоздатності в разі отримання повної цивільної дієздатності відповідно до положень ст. 34, 35 Цивільного кодексу України.

3. На сьогодні набула актуальності проблема вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають між учасниками процесу справляння плати за землю. Дискусійним є питання стосовно порядку обчислення та строків сплати плати за землю фізичними особами - підприємцями, що сплачують податки на загальних підставах. Обґрунтовано, що фізична особа - підприємець повинна сплачувати земельний податок на умовах, встановлених саме для фізичних осіб. З цією метою запропоновано внесення змін до окремих пунктів ст. 286, 287 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI. Внесені зміни конкретизують умови справляння плати за землю для кожної категорії платників та сприятимуть усуненню суперечностей з приводу визначення субєктного складу.

Виділено суперечності з приводу сплати плати за землю окремими категоріями платників, зокрема власниками нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку. У п. 2 ст. 42 Земельного кодексу України закріплено право передачі земельної ділянки, розташованої під багатоквартирним житловим будинком, у разі його приватизації громадянами у власність або надання у користування тільки обєднанню власників багатоповерхових будинків (ОСББ). Доведено, що обовязок зі сплати плати за землю (земельного податку) у нього виникає з моменту підписання акта приймання-передачі, тобто переходу права власності (користування) до ОСББ.

Виявлено недоліки в податковому законодавстві, що перешкоджають обчисленню реальної вартості земельної ділянки, яка є обєктом оподаткування. На сьогодні оцінка земель здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», в якій відсутній порядок здійснення нормативної грошової оцінки таких видів земель, як: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації. З метою врегулювання питання щодо визначення бази оподаткування плати за землю рекомендовано внесення змін до п. 3 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

4. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Існують юридичні колізії, що вносить непорозуміння стосовно сплати плати за землю орендарями земельної ділянки. Аналіз норм ст. 269 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що орендар земельної ділянки повинен сплачувати як земельний податок, так і орендну плату. Для усунення колізії запропоновано доповнити пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI уточненням після слова «землекористувачі» - додати фразу «…яким земельні ділянки надані у постійне користування».

Існують питання щодо обовязковості сплати плати за землю, якщо договір оренди земельної ділянки перебуває на стадії підписання, а платник податку користується земельною ділянкою на підставі рішення органу місцевого самоврядування про надання землі в оренду. Аналіз норм ст. 116 Земельного кодексу України надав підстави стверджувати, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Доведено, що платники податку - землекористувачі, у яких договір оренди земельної ділянки перебуває на стадії підписання, є платниками земельного податку на умовах, визначених ст. 271-280 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (залежно від наявності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, її розташування та призначення).

5. Сучасний механізм справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території України потребує суттєвого доопрацювання через численні дискусійні питання, які можуть виникнути у платників податків щодо визначення обєкта оподаткування, обчислення податкової бази, розрахунку податкових зобовязань. Аналіз норм законодавства дає підстави поставити під сумнів правомірність механізму справляння податку на нерухомість, який передбачає відмежування від земельної ділянки, оскільки основним критерієм віднесення майна до нерухомості є його нерозривний звязок із земельною ділянкою.

Передумовою для можливості віднесення як земельних ділянок, так і інших обєктів нерухомості, що на них розташовані, до обєкта оподаткування єдиним податком на нерухомість є запровадження з 1 січня 2013 р. нової системи реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Виявлено недоліки щодо нормативного закріплення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Визначено, що запропонований механізм справляння цього податку в України є некоректним та дискримінаційним, оскільки при визначенні бази оподаткування не враховують стан будівлі (ступінь зносу), її місце розташування, рівень упорядкованості житла (наявність та стан комунікацій), матеріал, з якого виготовлено таку будівлю.

6. Запропоновано нову редакцію п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI, яка передбачає віднесення до обєкта оподаткування не лише житлової нерухомості, а й нежитлових приміщень. Рекомендовано доповнити пп. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу України переліком обєктів, що не належать до обєкта оподаткування. Пропозиції автора розраховані на підтримку платників податків - власників обєктів соціальної інфраструктури та соціально незахищених верств населення, а саме осіб, що мають статус: ветеранів війни, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітних родин, тих, хто має інвалідність або виховує дитину-інваліда. Такий підхід є більш раціональним і соціально справедливим, бо податковий тягар перекладено на більш заможних громадян.

Запропоновано скористатися досвідом інших країн світу щодо запровадження як бази оподаткування балансової вартості для обєктів нерухомого майна (будівель і споруд), що перебувають у власності (користуванні) юридичних осіб, та оціночної вартості для аналогічних обєктів, що перебувають у власності фізичних осіб, і внести зміни до пп. 265.3.1 п. 265.3 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI.

Обґрунтовано пропозицію змінити підхід щодо встановлення податкових ставок у вигляді певного відсотка до бази оподаткування. Визнано недосконалим механізм надання податкових пільг. Рекомендовано пільги застосовувати не до податкової бази (як це сьогодні передбачено у п. 265.4 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI), а шляхом виключення з обєкта оподаткування окремих його елементів, тобто звільняти від податкового обовязку зі сплати податку на нерухоме майно фізичних осіб, що мешкають у житловому будинку або квартирі, де загальної площі припадає менше ніж 21 квадратний метр на кожного мешканця.

1. Коваль О.О. Дискусійні питання з приводу справляння плати за землю в Україні відповідно до чинного законодавства / О.В. Покатаєва, О.О. Коваль // Наше право: науково-практичний журнал з проблем конституційного, цивільного, кримінального, екологічного та інших галузей права. - 2013. - №13. - С. 136-142. Особистий внесок здобувача: визначено механізм здійснення нормативної грошової оцінки земель, що розташовані під господарськими будівлями і дворами, під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції й земель тимчасової консервації; запропоновано порядок обчислення та строки сплати плати за землю фізичними особами - підприємцями, які сплачують податки на загальних підставах.

2. Коваль О.О. Нерухоме майно як обєкт оподаткування в Україні: правовий аспект / О.О. Коваль // Держава та регіони. Серія: Право. - 2013. - №3 (41). - С. 45-49.

3. Коваль О.О. Дискусійні питання у визначенні обєкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки / О.О. Коваль // Держава та регіони. Серія: Право. - 2013. - №4 (42). - С. 44-48.

4. Коваль О.О. Історичні аспекти правового регулювання оподаткування нерухомого майна в Україні / О.О. Коваль // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». - 2013. - №4. - Т. 2. - С. 35-38.

5. Коваль О.О. До питання удосконалення нормативно-правової бази щодо порядку справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в Україні / О.О. Коваль // Держава та регіони. Серія: Право. - 2014. - №1 (43). - С. 50-55.

6. Коваль О.О. Рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення оподаткування нерухомого майна в Україні / О.О. Коваль // Право та державне управління: зб. наук. пр. - 2014. - №1-2. - С. 28-32.

7. Коваль А.А. Принципы правового регулирования налогообложения недвижимого имущества в Украине / А.А. Коваль // Экономика и право Казахстана. - 2014. - №2 (458). - С. 49-53.

8. Коваль О.О. Проблеми у визначенні бази оподаткування плати за землю: їх правове вирішення / О.О. Коваль // Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (22-23 листопада 2013 р.): у 2 ч. - Дніпропетровськ: ГО «Правовий світ», 2013. - Ч. 2. - С. 39-41.

9. Коваль О.О. Відповідальність фізичних осіб за порушення законодавства щодо порядку оплати плати за землю / О.О. Коваль // Адміністративний процес: сучасний стан та шляхи вдосконалення: матеріали круглого столу (10 грудня 2013 р.). - Запоріжжя: КПУ, 2013. - С. 61-64.

10. Коваль О.О. Проблемні питання у визначенні бази оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки / О.О. Коваль // Сучасні тенденції розвитку юридичної науки та практики: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20-21 грудня 2013 р.). - Львів, 2013. - Ч. ІІ. - С. 22-25.

11. Коваль О.О. До питання особливостей справляння плати за землю фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку / О.О. Коваль // Moderni vymozenosti vedy - 2014: Materialy X mezinarodni vedecko-prakticka konference (27 ledna - 05 unora 2014 roku). - Praha, 2014. - С. 38-40.

12. Коваль О.О. Загальні принципи правового регулювання оподаткування нерухомого майна в Україні / О.О. Коваль // Кримські юридичні читання: матеріали Міжнародної науково-практичній конференції, 30 січня 2014 р / Кримський інститут права Національного університету «Одеська юридична академія». - Сімферополь: КРП - Вид-во «Кримнавчпеддержвидав», 2014. - С. 370-373.

13. Коваль О.О. Спірні питання справляння орендної плати за земельні ділянки: їх правове вирішення / О.О. Коваль // Сучасний стан та перспективи розвитку екологічного оподаткування в Україні: матеріали науково-практичного круглого столу (21 березня 2014 р.). - Запоріжжя, 2014. - С. 117-119.

Размещено на .ru