Дослідження системи та узагальнення існуючих підходів до матеріально-правового та колізійного регулювання міжнародних туристичних відносин. Узагальнення законодавчого регулювання зобов’язальних правовідносин. Аналіз практики туристичних держав-флагманів.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка ДОВГЕРТ Анатолій Степанович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Харитонов Євгеній Олегович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри цивільного права кандидат юридичних наук, доцент, Рижий Володимир Іванович, Президент Юридичного бюро Рижого Захист відбудеться “22” травня 2002 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д._26.001.06 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.За прогнозами Всесвітньої туристичної організації саме 2005 рік буде тією точкою відліку, коли за прибутками туризм випередить нафтовидобуток та машинобудування й займе перше місце в світовій торгівлі, а туристична галузь стане лідируючою серед інших галузей світового господарства. Для України, згідно з розрахунками спеціалістів, прибуток від перебування одного іноземного туриста дорівнює прибутку від експорту 9 тон камяного вугілля, 5 тон марганцевої руди або 2 тон високоякісної пшениці. Одним із основних стримуючих факторів розвитку міжнародних туристичних відносин (МТВ), від появи туристичної галузі в світі й до її розквіту, була та залишається проблема відповідності наявного правового регулювання надання туристичних та повязаних з ними послуг фактично існуючим відносинам. Для врахування їх міжнародного фактичного складу виникає потреба у створенні спеціальних матеріально-правових та колізійних норм, оскільки застосування правил розрахованих на регулювання суто “національних” відносин у сфері туризму з різних причин стає неприйнятним. Існуючі нечисельні наукові роботи не створюють цілісного наукового уявлення про основні проблеми правового регулювання МТВ, а позитивний іноземний правовий досвід, на жаль, залишається поза увагою сучасних дослідників.Характерною рисою даного етапу стала, з одного боку, поява посередників (туроператорів та турагентів) між виробниками туристичних послуг та бажаючими подорожувати з туристичними цілями - туристами, а з іншого, поява перших договорів, предметом яких став товар нового виду - туризм з особливостями реалізації останнього у формі надання послуг, що не знайшло адекватного відображення в існуючому в цей час правовому регулюванні. У третьому розділі - “Уніфіковані матеріальні норми в регулюванні міжнародних туристичних відносин” - аналізуються норми національного законодавства, проекту Цивільного кодексу України щодо відповідності існуючому в Європі масиву уніфікованих матеріально-правових норм в галузі туризму, а саме основним положенням: Конвенції УНІДРУА про туристичні договори 1970 р. та проекту Конвенції про готельний договір 1978 р., Конвенції Ради Європи про відповідальність власників готелів за майно своїх гостей 1962 р., Міжнародної конвенції УФТАА про контракт на подорож 1970 р., Міжнародної готельної конвенції МГА/УФТАА щодо контрактів між власниками готелів з турагентами 1979 р., Директив ЄС про свободу надання послуг перевізниками та турагенціями 82/470, про недоброякісну рекламу 84/450, про договори укладені поза звичайних місць ведення торгівлі 85/577, про продаж турів з заздалегідь запланованим маршрутом та комплексом послуг 90/314, про план співтовариств з сприяння туризму 92/421, про недобросовісні умови в договорах із споживачами 93/13, про міжнародний таймшерінг 94/47, про статистику туризму 95/57, про заходи захисту прав споживачів 98/27. Отже, за договором надання туристичної подорожі одна сторона, яка організує подорож (туроператор), зобовязується надати іншій стороні (туристу) на вибір заздалегідь підготовлені для продажу туристичні послуги, які включають не менше двох з наступних елементів: (1) перевезення; (2) розміщення; (3) інші послуги які за природою не є супутніми перевезенню чи розміщенню, а інша сторона приймає та зобовязується сплатити встановлену плату, якщо інше не передбачено договором. За договором продажу туристичної подорожі одна сторона, продавець (турагент), зобовязується продати іншій стороні (туристу) на вибір заздалегідь підготовлені організатором подорожі (туроператором) туристичні послуги, які включають не менше двох з наступних елементів: (1) перевезення; (2) розміщення; (3) інші послуги, які за природою не є супутніми перевезенню чи розміщенню, а інша сторона приймає та зобовязується сплатити встановлену плату, якщо інше не передбачено договором.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
