Правове регулювання лізингових відносин в Україні - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІРобота виконана в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Грудницька Світлана Миколаївна, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу економіко-правових проблем (м. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Замойський Ігор Євгенович, Донецький університет економіки та права, професор кафедри державно-правових дисциплін (м. Захист відбудеться “19 ”лютого 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.У прийнятих Верховною Радою України Господарському та Цивільному кодексах закладені основні засади правового регулювання лізингових відносин, які потребують подальшого розвитку у спеціальному законодавстві про лізинг. Інші питання правового регулювання лізингових відносин, у тому числі інвестиційні аспекти лізингу, правове забезпечення розвитку лізингу в сфері економіки України, залишалися осторонь таких досліджень. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою “Забезпечення взаємозвязку основних законодавчих актів, які регламентують економічні відносини” (державний реєстраційний номер 0102U005361), де дисертантка взяла участь як співвиконавець, здійснила дослідження правової природи лізингу, його особливостей як виду господарської діяльності і обґрунтувала нові теоретичні положення і пропозиції з удосконалення лізингового законодавства. вивчити зарубіжний досвід правового регулювання лізингових відносин та визначити особливості такого регулювання в період становлення лізингових відносин; За допомогою порівняльно-правового та аналітико-синтетичного методів узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання лізингових відносин, опрацьовано значну кількість джерел правового регулювання лізингових відносин в Україні, встановлені їх особливості та здійснена класифікація таких джерел.У дисертації підкреслюється, що економічні передумови застосування лізингових відносин в Україні склалися на початку 90-тих років минулого століття, коли зміни в економічній політиці держави і, як наслідок цього, зміни економічних умов господарювання, перехід до ринкових відносин загострили потребу господарюючих субєктів в нових шляхах надходження інвестицій. В цей час господарюючі субєкти починають застосовувати угоди, які мають на меті інвестування належних їм активів та полягають у передачі одним субєктом іншому в найм майна, що відноситься до основних фондів, а вітчизняний законодавець запозичує термін “лізинг” для визначення таких відносин в податковому законодавстві. Лізинг як вид інвестиційної діяльності здійснюється у формі майнового найму, причому лізингодавець, окрім безпосередніх функцій наймодавця, виконує й інші дії, необхідні для інвестування в основні фонди: набуває потрібне лізингодавцю майно у власність, бере кредити з метою придбання лізингового майна, здійснює страхування цього майна, його технічне обслуговування тощо. Закон характеризує лізинг як підприємницьку діяльність, яка має на меті інвестування коштів, в той час як прийнятий Господарський кодекс України визначає лізинг як вид господарської діяльності. Зважаючи на вищесказане пропонується відповідна редакція поняття лізингу як господарської діяльності, спрямованої на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів та з правом переходу вказаного майна у власність лізингоодержувача або без встановлення такого права.Аналіз положень чинного законодавства свідчить про низький стимулюючий потенціал уніфікованих нормативних актів, які регулюють застосування лізингу у сфері господарювання України. Надане Законом України “Про лізинг” право передбачувати при укладенні договору лізингу за домовленістю сторін прискорену амортизацію обєкту лізингу є єдиноможливою пільгою для будь-яких субєктів господарювання, але й її застосування обмежується вузьким колом потенційних обєктів лізингу. У роботі відзначається, що застосовані заходи щодо стимулювання розвитку лізингових відносин в економіці України, в тому числі в окремих галузях промисловості, мають фрагментарний характер і не забезпечують достатнього економічного ефекту.

Основний зміст дисертації