Правове регулювання громадського піклування в губерніях Лівобережної України (ХІХ – початок ХХ ст.) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Румянцев Вячеслав Олексійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн. Захист відбудеться 18 червня 2008 р. о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Значний позитивний досвід надання соціальної допомоги та захисту населенню, яке має низький рівень життя, був накопичений органами земського та міського самоврядування на українських землях, які входили до складу Російської імперії. Наприкінці ХІХ - на початку XX ст. громадське піклування означало вже організовану систему допомоги з боку держави або суспільства населенню, яке потребувало цієї допомоги. Вивчення історії доброчинності в українському суспільстві дозволить під новим кутом зору розглянути проблеми соціально-правового захисту населення. в умовах сьогодення. Мета полягає в тому, щоб на основі комплексного ретроспективного аналізу законодавчих актів зазначеного періоду, архівних джерел та інших документальних матеріалів простежити становлення і розвиток, форми та методи правового регулювання і діяльності установ, що займалися громадським піклуванням у Російській імперії XIX - початку XX ст., зясувати проблеми і соціальні наслідки правозастосовної практики в українських губерніях і на цій підставі сформулювати рекомендації та пропозиції з використання цього досвіду для вдосконалення діяльності системи соціального забезпечення нашої держави в сучасний період. У роботі застосовано також низку спеціальних методів історико-правового пізнання: історичний (при дослідженні генезису системи громадського піклування); формально-логічний (при опрацюванні конкретних нормативно-правових актів у сфері громадського піклування); соціологічний (при вивченні обґрунтованості змін у законодавстві та практики його застосування відносно громадського піклування); статистичний (при опрацюванні статистичних даних); порівняльно-правовий (для зіставлення російського та зарубіжного досвіду діяльності громадського піклування); структурно-системний і структурно-функціональний аналіз (для дослідження структури і ієрархічності будови системи громадського піклування).Починаючи з кінця 1920-х років, численні дослідження та навіть наукові школи в країні були згорнуті, статистика з таких проблем, як проституція, жебракування, наркоманія, самогубства, була або закрита, або не велася взагалі, проте зявилося багато праць, присвячених осмисленню та аналізу досвіду минулих років. Так, за межами теоретичних досліджень опинився комплекс проблем, що стосуються функціонування інституту громадського піклування на окремих територіях, застосування заходів удосконалення форм громадського піклування, використання позитивного досвіду реформування найважливіших ланок механізму допомоги нужденним, організації громадських доброчинних закладів тощо. У підрозділі 2.1 „Становлення і основні тенденції розвитку громадського піклування до другої половини XVII ст.” висвітлено виникнення та розвиток системи громадського піклування до другої половини XVII ст. «Уставом Святого князя Володимира, крестившаго Руськую землю, о церковных судех» була передбачена допомога малозабезпеченим верствам населення, виділялися основні категорії тих, про кого мали піклуватися, були визначені цілі піклування, а також вирішувалося найважливіше питання - фінансування закладів для піклування про незаможних, що існували при церквах. Централізація управління разом зі створенням спеціальних місцевих піклувальних органів у вигляді Приказів громадського піклування, структура яких являла собою представництво всіх станів для вирішення питань піклування; визнання за державою права регламентації піклування; визначення обовязків з піклування в сільській місцевості та в містах; визначення кола заходів піклування і типів призначених для їх реалізації закладів; примушення жебраків до праці на тлі повного засудження та заборони жебрацтва - ось основні ознаки тієї законодавчої та адміністративної діяльності держави, що характеризували систему піклування при Катерині ІІ.Запровадження земств і реформування системи міського самоврядування в Росії у другій половині XIX ст. супроводжувалися нормативним оформленням ідеї залучення громадської ініціативи і громадянських зусиль у справу організації допомоги нужденним у країні, що означало визнання державою обовязків і прав суспільства через органи його самоврядування піклуватися про соціально вразливих своїх членів.

2. Основний зміст роботи