Правове регулювання господарських зв’язків (відносин) атомних електростанцій України - Автореферат

Правове регулювання господарських звязків (відносин) атомних електростанцій УкраїниВідкриття ядерної енергії та можливості використання її в мирних цілях поклало початок бурхливому розвитку атомної енергетики, яка за порівняно невеликий строк стала однією з провідних галузей світового господарства і національної економіки України. Все це в контексті постійної енергетичної кризи та соціальної й екологічної напруги в суспільстві обумовлює значимість ядерної галузі виробництва, привертає увагу до питань правового статусу атомних електростанцій. На даний час в Україні функціонують пять АЕС, у процесі діяльності яких виникає цілий комплекс суспільних звязків (відносин), різноманітних по своїй природі, спрямованості, змісту. Більшість серед них складають господарські відносини, що обумовлює доцільність дослідження сукупності вже існуючих та перспективи формування нових видів господарських звязків атомних електростанцій України, з визначенням їх особливостей на сучасному етапі формування ринкових механізмів та урахуванням специфіки роботи таких станцій. Незважаючи на те, що досвід експлуатації атомних станцій обчислюється з 1954 року, коли була введена в дію перша в світі АЕС у колишньому Радянському Союзі, правова основа їх діяльності в науковій літературі комплексно ще не досліджувалась: відсутні спеціальні монографічні роботи, немає дисертаційних досліджень по даній проблемі.У вступі розкрито актуальність теми, обєкт, предмет, мета та задачі дослідження, методичне, методологічне та інформаційне забезпечення, звязок роботи з дослідженнями Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, практичне використання результатів дисертаційного дослідження. Проведено аналіз нормативно-правової бази, яка забезпечує господарське використання ядерної енергії в Україні, а також основних понять, що визначають правовий статус атомних електростанцій. При цьому увагу акцентовано на тому, що використання ядерної енергії, потенційно небезпечної по своїй природі для людини і навколишнього середовища, може призвести, а іноді й призводить до ядерного інциденту, який тягне за собою тяжкі, навіть катастрофічні наслідки - екологічні, соціальні, економічні (наприклад, на Чорнобильскій АЕС). Результатом цього став висновок про існування окремої системи ядерного законодавства (Закони України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про видобування і переробку уранових руд», «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» і ряд підзаконних нормативних актів), що, безперечно, становить належну основу правового регулювання в ядерній галузі по ряду принципових моментів. Водночас підкреслюється необхідність розробки нових законів (про фізичний захист ядерних матеріалів, ядерних установок та радіоактивних відходів, про безпечну експлуатацію атомних електростанцій, про юридичну відповідальність за ядерну шкоду, про безпечне транспортування радіоактивних речовин тощо) і на їх базі масиву підзаконних актів, приведення національного ядерного законодавства у відповідність із нормами міжнародних конвенцій та договорів (про оперативне оповіщення про ядерну аварію, про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації, про фізичний захист ядерного матеріалу, про ядерну безпеку, інших).У дослідженні запропоновано вважати підставою розрізнення вказаних видів ядерних матеріалів чисто фізичні характеристики даних елементів, а саме здатність останніх виділяти енергію в процесі самопіддержуючої ланцюгової реакції ділення їх ядер чи самовільно, чи під керуванням з боку людини. Проаналізовані також легальні поняття «ядерні матеріали» і «радіоактивні речовини», уживані в нормах різних актів ядерного законодавства, розглянуто співвідношення зазначених категорій. Останні треба розглядати як поняття більш широке, ніж поняття «ядерні матеріали», включаюче до себе, крім ядерних матеріалів, радіоактивні відходи, інші радіоактивні матеріали (продукти), в тому числі й ті, що отримані в процесі виробництва ядерних матеріалів або стали радіоактивними від радіаційного (іонізуючого) опромінення. З метою врахування природних властивостей уранових руд (ядерної сировини) запропоновано закріпити в законодавстві право державної власності на уранові руди й продукти їх переробки, аналогічно вирішенню питання юридичної приналежності ядерних матеріалів виключно державі. Розділ містить також аналіз проблем, повязаних з забезпеченням атомних електростанцій ядерними матеріалами (ядерним паливом).Система ядерного законодавства в своїй основі забезпечує регулювання всіх видів діяльності атомних електростанцій у сферах використання ядерних матеріалів, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, а також забезпечення електричною енергією споживачів.

Основний зміст дисертації