Правове регулювання державного мита в Україні - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРазом із тим, вагома складова, якою є державне мито, залишається глибоко не вивченою, оскільки, комплексного дослідження цієї правової категорії в Україні не проводилось. Крім того, трансформація українського законодавства, що активно відбувається в останніми роками, призвела не тільки до появи кодифікованого нормативного акта, яким регулюється преважна кількість питань стосовно оподаткування, а й до зміни місця державного мита в системі джерел поповнення публічних грошових фондів коштів, кардинального оновлення правового механізму державного мита та виокремлення з його складу самостійного платежу - судового збору. До найбільш змістовних і таких, що не втратили наукового значення, належать роботи з питань правового регулювання мита та державного мита В. О. Мицак, але вони переважно стосуються мита і лише побічно торкаються питань справляння державного мита. Мета даної наукової роботи полягає у визначенні правової природи, ролі та значення державного мита, зясуванні особливостей елементів правового механізму даного платежу, розробці рекомендацій щодо можливого вдосконалення правового регулювання відносин з приводу сплати та адміністрування державного мита.Розділ перший «Державне мито як складова системи державних доходів» присвячено визначенню сутності системи державних доходів та місця в ній державного мита. Обумовлюється це не тільки різною правовою природою мита та державного мита, визначення якої здебільшого знаходиться в теоретичній площині, а й підходом законодавця до закріплення цих платежів у чинному українському законодавстві. «Трансформація підходів щодо правової природи державного мита» визначаються теоретичні та практичні засади правового регулювання мита і споріднених з ним платежів на різних етапах розвитку суспільства та держави. Другий розділ «Правова природа державного мита та похідних від нього платежів» присвячено комплексному аналізу регулювання окремих елементів правового механізму державного мита та споріднених із ним платежів. На перший погляд, державне мито можна було поділити на те, що сплачують фізичні особи, та те, що сплачують юридичні особи, але така класифікація не дає змоги виокремити види державного мита, тому що і юридичні, і фізичні особи сплачують державне мито за однакові дії (наприклад, за посвідчення договорів, за засвідчення довіреностей тощо).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні правової природи, ролі та значення державного мита, зясуванні особливостей елементів правового механізму даного платежу, розробці рекомендацій щодо можливого вдосконалення правового регулювання відносин з приводу сплати та адміністрування державного мита. Найсуттєвіші результати дослідження, конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання державного мита та похідних від нього платежів узагальнено у висновках: 1. Податки, по-перше, відрізняються від мита та зборів за метою: мета податків - задоволення потреб держави, а мета митних платежів і зборів - задоволення визначених потреб або витрат установ. По-друге, податки відрізняються від мита та зборів за обставинами: податки являють собою безумовні платежі, а мита і збори сплачуються у звязку з послугою, яка надається платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження. Крім того, мито, як плата за придбані права та послуги, не є періодичним внеском, а сплачується кожен раз саме тоді, коли виникає потреба в отриманні платних послуг чи коли набуваються права, за які сплачується мито.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні правової природи, ролі та значення державного мита, зясуванні особливостей елементів правового механізму даного платежу, розробці рекомендацій щодо можливого вдосконалення правового регулювання відносин з приводу сплати та адміністрування державного мита. Найсуттєвіші результати дослідження, конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання державного мита та похідних від нього платежів узагальнено у висновках: 1. Митні платежі не можна відносити до податків, оскільки вони є окремими обовязковими платежами податкового характеру. Податки, по-перше, відрізняються від мита та зборів за метою: мета податків - задоволення потреб держави, а мета митних платежів і зборів - задоволення визначених потреб або витрат установ. По-друге, податки відрізняються від мита та зборів за обставинами: податки являють собою безумовні платежі, а мита і збори сплачуються у звязку з послугою, яка надається платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження. Неподаткові доходи відрізняються від податків процедурою встановлення та введення. Податки та збори запроваджуються виключно нормами Податкового кодексу України.

2. При справлянні мита майновий стан платника слід брати до уваги лише у виключних випадках. Крім того, мито, як плата за придбані права та послуги, не є періодичним внеском, а сплачується кожен раз саме тоді, коли виникає потреба в отриманні платних послуг чи коли набуваються права, за які сплачується мито.

3. З прийняттям Податкового кодексу України суттєво змінено підхід законодавця до державного мита. До цього часу державне мито належало до категорії загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), а зараз воно не міститься ані в переліку загальнодержавних, ані в переліку місцевих податків і зборів. Тобто норми податкового законодавства вже не застосовуються до відносин з приводу сплати державного мита.

4. Особливий підхід до розуміння державного мита існував у часи Київської Русі, коли серед інших джерел доходів київського князя були мито та судові сплати і штрафи. Мито бралося на перевозах, на ринках, на мостах, у корчмах. Цей вид надходжень існував не тільки на території Київської Русі, а й у країнах Західної Європи. Доволі складна конструкція, що одночасно поєднує фінансово-правові та кримінально-правові аспекти, існувала у Давній Русі. Мова йде про «віру» (Wehre), яка стягувалася тільки за вбивство і обєднувала всі три частини штрафу - плату князю, потерпілим та суддям. Сума віри варіювалася від 5 до 80 гривень і залежала від соціального стану потерпілого.

5. Державне мито як джерело державного доходу характеризується зручністю стягнення, порівняно меншою обтяжливістю, дешевизною адміністрування й здійснення контролю по його сплаті.

6. Один з різновидів мит, що стягувалися в XIX столітті, мав подвійний характер: канцелярські мита стягувалися за написання кріпосних актів у розмірі трьох рублів за кожний акт і фактично були платою за внесення здійснених угод в актові реєстри або кріпацькі книги урядовими закладами з метою формального засвідчення угоди й часу їх здійснення. Коли це відбувалося з ініціативи приватних осіб, то канцелярські мита носили характер мит у повному значенні цього слова. Коли ж акти відбувалися відповідно до вимог закону, то канцелярські мита, що стягувалися, носили характер, скоріше, додаткового податку ніж мита. Таким чином, характер платежу визначався джерелом ініціативи, або ж підставою для виникнення обовязку по сплаті мита. У свою чергу, звільнення від канцелярських мит мали приватний характер.

7. У період XVIII-XIX ст. правове регулювання сплати судового мита на території України дещо відрізнялось від європейських країн. Цей платіж сплачувався неоднаково, що залежало від географічного положення. На території, що належала Росії, усі види судового мита були обєднані. Кошти від цього виду мита надходили до судових органів, частина з яких йшла на відшкодування судових витрат, а залишок - у державну скарбницю. Вагомими змінами у регулюванні судового мита у XVIII ст. можна назвати зміну бази даного платежу. Якщо раніше судове мито стягувалось з особи за будь-яке звернення до суду, то після проведених реформ даний платіж вже стягується залежно від виду звернення - прохання, позов, апеляція, умовно кажучи, такими митами обкладались документи, які подавались до суду.

8. Якщо обєктом державного мита є надання послуг державними установами, то мита склалися як збори за дозвіл на пересування товарів територією певної країни при зовнішній торгівлі, ввозі, вивозі, транзиті.

9. Державне мито одержало своє законодавче закріплення на території України та Росії тільки в середині ХХ століття. Причому споконвічно дохід бюджету від державного мита був досить незначний. Воно надходило в місцевий бюджет і лише частково покривало видатки на утримання установ, що провадили дії, які підлягали оплаті державним митом. Державні й суспільні установи оплачували митом дії суду (по цивільних справах), арбітражу й нотаріату. Громадяни оплачували митом дії судових органів по цивільних позовах (у першій інстанції й касації); нотаріальні дії по посвідченню договорів, доручень, заповітів, засвідченню вірності копій і виписок з документів, посвідченню дійсності підписів і т.д.; дії установ по запису актів громадянського стану (метричні виписки, записи шлюбів і розлучень), реєстрації актів про зміну імені й прізвища й по прописці паспортів; видачу реєстраційних посвідчень на кустарні й ремісничі промисли, видачу дозволів на право полювання.

10. Державне мито відноситься до платежів із змішаним платником. Таким чином, платниками державного мита можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Воно справляється за вчинення в інтересах цих осіб дій та за видачу їм документів, що мають юридичне значення.

11. Обєкт державного мита багаторазово коригувався та змінювався законодавцем, наприклад, державне мито сплачувалось за подачу позовних заяв, натомість зараз сплачується судовий збір. Також державне мито до 2011 року сплачувалось за поданням до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.

12. Державне мито, що сплачувалось за проведення аукціону, із запровадженням у 1999 році інституту «тендеру», сплачується за проведення «прилюдних торгів обєктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України». При цьому змінений законодавцем обєкт державного мита «аукціон» на нібито новий, виражений поняттям «прилюдні торги», передбачає проведення як аукціону, та і тендеру, оскільки зазначене поняття є родовим.

1. Лазюк С. В. Особливості правового регулювання нарахування санкцій при сплаті обовязкових платежів щодо перетинання митного кордону України / С. В. Лазюк // Митна справа. - 2011. - №6. - С. 36-41.

2. Лазюк С. В. Поняття «звичайних цін» для розрахунку обовязку при сплаті платежів податкового характеру: в контексті вирішення податкових спорів / С. В. Лазюк // Форум права. - 2011. - №4. - С. 447-450 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-4/11lcvvpc.pdf.

3. Лазюк С. В. Справляння мита як реалізація функцій держави / С. В. Лазюк // Право і суспільство: наук. журн. - 2011. - №6. - С. 62-65.

4. Лазюк С. В. Співвідношення державного мита, судового збору та судових витрат / С. В. Лазюк // Держава та регіони. - 2013. - №1. - С. 84-86.

5. Лазюк С. В. Судебный сбор как разновидность государственной пошлины / С. В. Лазюк // Экономика и право Казахстана. - 2013. - № 19. - С. 40-43.

6. Лазюк С. В. Законодавче регулювання мита / С. В. Лазюк // матеріали ХІІІ регіон. наук.-практ. конф., Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Львів, 8-9 лют. 2007 р. - Л.: Юрид. ф-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка. - 2007. - С. 217-218.

7. Лазюк С. В. Держава як субєкт податкового права / С. В. Лазюк // Матеріали наукових семінарів та «круглих столів», проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 трав. 2007 р./ упоряд.: А. П. Гетьман, О. В. Петришин. - Х.: Право, 2007. - С. 199-201.

8. Лазюк С. В. Государство как участник налогового регулирования (финансово-правовой аспект)/ С. В. Лазюк// Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі: матеріали наук.-практ. конф., Харків, 11 груд. 2009 р./ ред. кол.: Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. - Х.: НДІ держ. будва та місц. самоврядування, 2009. - С. 103-105.

9. Лазюк С. В. Держава в системі субєктів податкових правовідносин /С. В. Лазюк// Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації: матеріали міжнар. наук. семінару, м. Харків, 16 трав. 2008 р./ редкол.: Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. - Х.: Право, 2008. - С. 157-158.

10. Лазюк С. В. Судовий збір: поняття та значення/ С. В. Лазюк// Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (в авт. ред.), Донецьк, 24 лют. 2012 р.: [у 2 ч.]. - Д.: ЧП «ИД «Кальмиус», 2012. - Ч. ІІ. - С. 107-108.

Размещено на .ru