Правове регулювання державного кредиту в Україні - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне правоНауковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Кучерявенко Микола Петрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедрою фінансового права, Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Заверуха Ірина Богданівна, Львівській національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права кандидат юридичних наук, доцент Кадькаленко Сергій Тимофійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра конституційного та адміністративного права Захист відбудеться 21 травня 2009 року о 14:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м.Інакше кажучи, держава для вирішення проблем в процесі підвищення надходжень бюджету використовує беземісійний метод шляхом залучення тимчасово вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб. Це означає, що державний кредит, як засіб розширення фінансових можливостей держави, може виступати важливим фактором соціально-економічного розвитку держави, а залучення коштів для фінансування загальнодержавних завдань сприяє упорядкуванню грошового обігу. Саме тому в роботі значна увага приділяється зясуванню змісту державного кредиту та боргу як різновидів конструкції публічного кредитування та публічного запозичення. Метою дисертаційного дослідження є аналіз та поглиблення наукових уявлень щодо правової природи державного кредитування, державного боргу як різновидів публічного кредиту та публічного боргу; виявлення рис, які поєднують та відокремлюють ці види публічного кредитування в єдиній системі публічних запозичень; вирішення на новій концептуальній основі спірних питань, що стосуються характеристики відносин публічних боргових зобовязань, співвідношення різних форм кредитування держави та територіальних громад. 4) наголошується на специфічності методу регулювання відносин з публічного боргу, який, базуючись на принципі владності, не використовує, в той же час, адміністративних засобів підпорядкування (що притаманно для адміністративного впливу), а реалізується через застосування фінансових можливостей держави та територіальних громад в односторонньому порядку. удосконалено: 5) ознаки публічної природи кредитних відносин з участю держави і територіальних громад, серед яких виокремлено: характеризують складову частину фінансової системи держави; обумовлюють виникнення публічних боргових зобовязань, які являють собою специфічний різновид майнових (грошових) відносин; характеризуються обовязковою участю держави або територіальної громади при реалізації виняткових повноважень держави щодо її суверенітету; регулюються методом владних розпоряджень, при якому всі умови боргових зобовязань здійснюються позичальником при виключенні ініціативи кредитора; регулюють спрямування коштів, що акумульовані за рахунок публічного кредиту на реалізацію публічних цілей без закріплення цільового використання публічних запозичень; позичальник (держава) має виняткову форму гарантії - право емісії грошей;В підрозділі 1.1 „Місце інституту державного кредитування в системі фінансово-правової галузі" характеризується зміст публічних боргових зобовязань, що дозволяє відрізняти їх від виникаючих у цій сфері приватно-правових конструкцій і підкреслюється принциповість фінансово-правової природи публічного кредитування Вагомий акцент при цьому робиться на їх відмінності від приватно-правових відносин, що полягає в тому, що правове регулювання орієнтоване на утворення, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, реалізацію публічних цілей, що здійснюється переважно імперативним методом, обовязковим субєктом яких є публічно-територіальне утворення або уповноважений їм орган. З іншого боку, застосування державних цінних паперів передбачає використання низки вихідних положень як стосовно обігу цінних паперів взагалі (що є предметом цивільно-правового регулювання), так і вихідних положень щодо кредитування взагалі. Це обумовлює висновок, що доцільно застосовувати поняття "державний кредит", "державне кредитування" винятково у відносинах, у яких держава виступає кредитором. Виходячи з цього, відносини з приводу залучення державою позикових ресурсів потрібно визначати як бюджетні запозичення, а державний борг - як інститут фінансового права, що охоплює сукупність однорідних суспільних відносин, за якими держава виступає боржником, гарантом, позикоодержувачем, а також здійснює управління державним боргом, його обслуговування та погашення в контексті своєї фінансової діяльності. В підрозділі 1.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ