Поняття та види відпочинку (щоденний, щотижневий, перерва, святкові та неробочі дні). Порядок та черговість надання основних щорічних та додаткових (за шкідливі умови праці) відпусток, передбачених законодавством, особливості їх правового регулювання.
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни "Трудове право України" Виконала: студентка 3 курсу групи 09-ПР-11Актуальність теми в питанні відпочинку громадян в рамках, охоплюваних трудовим правом, на мій погляд полягає в наступному: по-перше, це право закріплено не тільки нормами трудового права, а в першу чергу в основному законі держави - Конституції. Організація праці і відпочинку в підприємствах різних форм власності, на жаль, не завжди відповідає нормам, зазначеним у законі. Таким чином, поняття часу відпочинку охоплює собою не тільки час власне відпочинку, протягом якого відновлюються фізичні і духовні сили, а й час, що витрачається людиною на соціально-культурний розвиток, громадську діяльність, навчання, наукову, технічну й художню творчість, заняття фізкультурою і спортом і т. д. За трудовим законодавством у складі вільного від роботи часу розрізняються: перерви протягом робочого дня, щоденний (міжзмінний) відпочинок, щотижневий відпочинок, святкові дні, додаткові вільні від роботи дні, відпустки (деякі з них, в свою чергу, поділяються на кілька видів). Правове регулювання часу відпочинку здійснюється Конституцією України, Кодексом законів України про працю, Законом України «Про відпустки» та іншими нормативними актами.Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, скороченого робочого дня щодо окремих професій i виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.183 КЗПП жінкам, що мають дітей віком до півтора року, крім загальної перерви для відпочинку i харчування, надаються перерви для годування дитини не рідше ніж через три години i тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Строки i порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом підприємства, установи, організації i з урахуванням бажання матері.Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи i час перерви на обід). При пятиденному робочому тижні працівникам надається два вихідних дні на тиждень (в основному субота та неділя), а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день (ст. Другий вихідний день при пятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначаєтьсяграфіком роботи підприємства, установи, організації за погодженням з їх профспілковим органом i, як правило, має надаватися підряд.Законодавством встановлено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 i 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України.Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації підприємств, установ, організацій i лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, зокрема ч. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації стихійного лиха, епідемій, епізотій, виробничих аварій i негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування державного чи громадського майна;Відпустка - це найтриваліший вид часу відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звільнення роботодавцем працівника від виконання трудових обовязків протягом встановленої законом або за угодою сторін кількості календарних днів із збереженням за ним місця роботи на цей період. Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємством незалежно від форми власності, виду діяльності й галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у роботодавця - фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні на законних підставах, мають право на відпустку на рівні з громадянами України.Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також громадянам, які працюють за трудовим договором у роботодавця - фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) i заробітної плати.Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст.
План
План
Вступ
1. Поняття та види часу відпочинку
1.1 Перерви для харчування та годування дитини
1.2 Щоденний (міжзмінний) відпочинок
1.3 Щотижневий відпочинок (вихідні дні)
1.4 Святкові та неробочі дні
1.5 Правове регулювання роботи у вихідні дні
2. Поняття відпусток та їх види
3. Порядок та черговість надання окремих видів відпусток
3.1 Щорічна основна відпустка
3.2 Додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці
3.3 Додаткова відпустка за особливий характер праці
3.4 Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством
4. Оплата відпусток
Висновок
Список використаних джерел відпуска правовий законодавство
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
