Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види. Правові основи державного регулювання банківської діяльності, його суть та форми. Дослідження правовідносин в сфері діяльності комерційних банківської у різноманітних аспектах.
Правове регулювання банківської діяльностіНа перехідному етапі становлення ринкової економіки фінансові системи країн в цілому й банківські системи, зокрема, вимагають поглибленого наукового дослідження, оскільки їх розвиток значно відрізняється від розвитку аналогічних утворень у країнах із розвиненою економікою. Навпаки, країни з перехідною економікою мають достатньо капіталу, проте він залишається, як правило, пасивним. Вирішення даної проблеми тісно повязано з діяльністю стабільно функціонуючих фінансової й банківської систем. Крім того, слід згадати про необхідність існування механізмів для створення безпеки заощаджень та фінансових інвестицій, повернення довіри потенційних клієнтів (в першу чергу громадян) до кредитно-фінансових інституцій. Додатковою умовою для формування стабільного фінансового сектора у національній економіці є спроможність фінансової системи ефективно розподіляти ресурси для найбільш ефективного продуктивного використання (виходячи з особливостей окремих галузей економіки), в тому числі й розподілу ресурсів для державного використання."Про банки і банківську діяльність", згідно з якою банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесеш до Державного реєстру банків. Від банків слід відрізняти фінансові установи - юридичні особи, які проводять одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.[1] здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків; Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить ГК та Закону "Про банки і банківську діяльність" (ч. 8 Закону "Про банки і банківську діяльність) та банку з іноземним капіталом, тобто банку, в якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків (ст.Необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави зумовлюється тим, що банки виконують суспільно корисні та необхідні функції (розрахунково-касове обслуговування юридичних і фізичних осіб, збереження грошових заощаджень тощо). Державне регулювання банківської діяльності здійснюється, насамперед, у межах банківської системи та виражається у впливі центрального банку на банки другого рівня.[5] В Україні, згідно із Законами України "Про банки і банківську діяльність" і "Про Національний банк України", функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ. Індикативне регулювання банківської діяльності включає такий важливий елемент, як встановлення з боку НБУ для банків обовязкових економічних нормативів. їх призначення - захист інтересів вкладників і кредиторів та забезпечення фінансової надійності банків. Регулювання діяльності банків через економічні нормативи регламентує Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. та Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою НБУ № 368 від 28 серпня 2001 р.Норми, які встановлюють правовий порядок у банківській діяльності, покликані всебічно регламентувати режим правозастосування, закріплюючи коло субєктів, їх права і обовязки (платіжні, розрахункові, податкові та інші) учасників банківських відносин, специфіку банківських операцій тощо. До цих норм належать цілі галузі, зокрема цивільне право, фінансове право, окремі інститути, зокрема інститут субєктів грошово-кредитного регулювання в конституційному праві, норми якого можуть бути застосовані у матеріальному і процесуальному значенні. Особливості правового порядку і відносин, які ним визначаються, в банківській діяльності полягають у тому, що незалежно від того, яка кредитна установа бере участь у грошово-кредитних зобовязаннях, правовідносини, що виникають при цьому, належать поряд з іншими видами (цивільно-правовими, фінансовими) до розряду «владних відносин», являючи собою звязки, через які і за допомогою яких здійснюється воля кредитора і позичальника, а також державна воля керуючих субєктів стосовно керованих обєктів. Владний вплив на поведінку безпосередніх субєктів права, які беруть і мають виконати кредитні зобовязання, відбувається з моменту визначення їх адміністративного та цивільно-правового статусу, закріплення субєктивних прав і обовязків, порядку реалізації функцій і повноважень кредитних установ щодо забезпечення платежів і розрахунків, встановлення цивільно-правової відповідальності та ін. Вони виникають між банком та особою у визначеній державою правовій формі і контролюються нею в межах дотримання банківською установою та іншими субєктами правового порядку банківської діяльності.
План
Зміст
Вступ
1. Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види
2. Регулювання банківської діяльності, його суть та форми
3. Правові основи державного регулювання банківської діяльності
Висновок
Список літератури
Вывод
Банківська діяльність має специфічні нормативні засади, які виокремлюють її правозастосовні відносини з юридичними та фізичними особами у самостійні види. Норми, які встановлюють правовий порядок у банківській діяльності, покликані всебічно регламентувати режим правозастосування, закріплюючи коло субєктів, їх права і обовязки (платіжні, розрахункові, податкові та інші) учасників банківських відносин, специфіку банківських операцій тощо. До цих норм належать цілі галузі, зокрема цивільне право, фінансове право, окремі інститути, зокрема інститут субєктів грошово-кредитного регулювання в конституційному праві, норми якого можуть бути застосовані у матеріальному і процесуальному значенні. Правовий порядок у банківській системі встановлюється як форма здійснення внутрішньобанківсь-ких операцій, стосунків з клієнтами або забезпечення правового режиму операцій з готівкою та безготівковими коштами тощо.
Особливості правового порядку і відносин, які ним визначаються, в банківській діяльності полягають у тому, що незалежно від того, яка кредитна установа бере участь у грошово-кредитних зобовязаннях, правовідносини, що виникають при цьому, належать поряд з іншими видами (цивільно-правовими, фінансовими) до розряду «владних відносин», являючи собою звязки, через які і за допомогою яких здійснюється воля кредитора і позичальника, а також державна воля керуючих субєктів стосовно керованих обєктів. Це визначається метою розвязання конкретних правових ситуацій. Владний вплив на поведінку безпосередніх субєктів права, які беруть і мають виконати кредитні зобовязання, відбувається з моменту визначення їх адміністративного та цивільно-правового статусу, закріплення субєктивних прав і обовязків, порядку реалізації функцій і повноважень кредитних установ щодо забезпечення платежів і розрахунків, встановлення цивільно-правової відповідальності та ін. Загальною особливістю правозастосовних відносин у банківській діяльності є специфіка підстав у їх виникненні (юридичних фактів), коло субєктів, своєрідність змісту та обєктивної спрямованості на досягнення фінансового (економічного) інтересу.
Таким чином, момент виникнення, тобто природа відносин у банківській системі, є не тільки цивільно-правовою, а й управлінською за змістом та формою, що стосується розвязання конкретних грошово-кредитних зобовязань. Вони виникають між банком та особою у визначеній державою правовій формі і контролюються нею в межах дотримання банківською установою та іншими субєктами правового порядку банківської діяльності.
При цьому важливо памятати відому залежність - характер економічних умов визначає зміст норми правопорядку. Це безсумнівний факт. Ніхто не в змозі назвати таку систему права, яка була б створена абсолютно вільною політичною волею. Це велике досягнення суспільства. Інакше система норм, особливо у банківській сфері, яка була б створена необмеженою волею законодавчої або виконавчої влади, настільки відірвалася б від реальних життєвих умов, що в будь-який момент спричинила б кризу фінансово-грошового ринку і зруйнувала б банківську систему. В будь-якій країні правопорядок залежить від економічних умов, соціального середовища, внутрішніх і зовнішніх чинників управління в державі.
Отже, мета і завдання правового регулювання банківської системи є не абстрактними, а реальними категоріями, які обумовлені економічними засадами життя суспільства, функціями держави та її роллю у фінансовій сфері.
Банківська сфера підлягає нормативному регулюванню, оскільки в грошово-кредитних відносинах виявляється сукупність можливих прав субєктів. Субєктом банківського права може бути лише дієздатний у правовому відношенні субєкт. Юридична особа повинна володіти не тільки правосубєктністю, а й мати здатність бути належним позичальником, платником, заставодавцем.
Держава (законодавець), встановлюючи через норми правопорядок у банківській сфері, прагне реалізувати мету, задля якої вона створюється. У фінансово-кредитних відносинах субєкти права (кредитор і позичальник) мають бути впевнені в тому, що будь-яка конкретна система норм, яка є правопорядком у цій сфері, повинна здійснюватись і фактично буде здійснена. Інакше виникає ситуація, коли, з одного боку, є призначена для виконання система норм, а з другого - має місце постійне невиконання норм права. Таким чином, встановлюючи правопорядок, держава передбачає, що в банківській діяльності, у кредитних відносинах для індивідуального виконання зобовязань повинна бути можливість здійснення права як у банківської установи, так і в іншої сторони. Правопорядок враховує і таку важливу особливість функціонування банківської системи, коли здатність субєктів грошово-кредитних правовідносин здійснювати свої права є не творенням норми права, а їх потенційними можливостями виконати свої зобовязання, наприклад, на момент укладення угоди або користування платіжними засобами.
Пояснюючи необхідність введення та існування правопорядку в банківській системі (мету і завдання правового регулювання), ми намагалися довести, що між правовою нормою і можливістю її здійснення не існує причинного звязку. Норма регулює поведінку учасників фінансово-кредитних правовідносин у межах, які свідчать про їх можливості виділити кошти і скористатись ними на певних умовах. Норма права і правопорядок у банківській системі забезпечуються, на відміну від не врегульованих правом фінансово-економічних відносин, державним примусом, цивільно-правовою, адміністративною і кримінальною відповідальністю. Це вже початок виникнення правовідносин, тобто втілення права на практиці, за якими функціонують банківські та фінансово-кредитні установи.
Підсумовуючи розгляд питання щодо обумовленості правового регулювання у такій важливій сфері, як банківська, слід мати на увазі такі обставини. По-перше, це встановлення державою такого правового порядку, який виходить із специфіки грошово-кредитних відносин, їх субєктів, а також особливого порядку реалізації можливостей і зобовязань, які узгоджують між собою сторони кредитних та фінансових відносин. По-друге, це особливість субєктів банківського права, які мають визначальні права та обовязки субєктів відносин і наділені конкретними правовими важелями. Вони беруть участь у правовідносинах у межах своїх повноважень, прав та обовязків.
Регулюючи і охороняючи заінтересованість у визначених зобовязаннях кожної сторони, правопорядок дає змогу за таких умов побачити, яким чином і в яких випадках держава застосовує до учасників цих правовідносин правовий режим і правове регулювання. А що стосується банківської справи, то держава через закон наділяє центральний банк повноваженнями правового регулювання щодо всіх банківських і фінансово-кредитних установ, представляючи його як орган держави з особливим статусом.
Список литературы
1. "Про банки і банківську діяльність" //zakon.rada.gov.ua
2. "Про Національний банк України" //zakon.rada.gov.ua
3. Рябініна Л. Роль національного банку та законодавчих актів України в її економічному розвитку// Економіка та держава. - 2004, № 8. - С. 34-47.
4. Тігіпко С. Стратегічні напрямки інтеграційного розвитку банківської системи України// Вісник Української академії банківської справи. - 2004, № 1 (16). - С. 3-9.
5. Старинський М. Порівняльне банківське право. - Суми: Університетська книга, 2006. - 299 с.
6. Реверчук С.К. Грошово-банківські системи зарубіжних країн: навч.-метод. посіб. / С.К. Реверчук. - Л.: Тріада плюс, 2007. - 160 с.
7. Авилова А. Реформа банковской системы в Италии / А. Авилова // Проблемы теории и практики управления. -2005. - № 3. - С. 59-65.
8. Кушнеренко С.М. Оптимізація банківської системи України в контексті міжнародного досвіду: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / С.М. Кушнеренко. - К., 2004. - 18 с.
10. Господарські і підприємницькі відносини в економіці України та їх правове забезпечення. Матеріали конференції //Право України. - 2006. -№12 -ст. 34-44.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
