Правове положення України у складі Московської держави - Курсовая работа

У Лівонській війні населення України допомагало російським військам. Втікачам з України було дозволено проживати у прикордонній смузі - Порубіжжі. Російський народ завжди співчутливо ставився до України та її народу, намагався полегшити їхню долю, наскільки це було можливо, заохочував наміри України зблизитися з Росією. Але офіційно уряд Росії до пори не висловлював свого ставлення до України, оскільки був повязаний Поляновським мирним договором (1634 р.) з Польщею і не був готовий до нової війни з нею. Україні було дозволено безмитно купувати в Росії хліб і сіль.8 серпня 1649 р. була обнародувана “Декларація його королівської милості війську Запорозькому”, яка отримала назву Зборівська угода. 4) всі посади в Україні повинні були обіймати особи православної віри; 6) єзуїти не мали права проживати в українських містах; Необхідно зазначити, що при формуванні Козацької держави враховувався досвід військової полково-сотенної організації Запорозької Січі, яка була перенесена на визначені території і стала єдиною політично-адміністративною, військовою і судовою владою в Україні. Генеральний уряд був вищим розпорядчим, виконавчим і судовим органом держави.Лишалися чинними основні правові джерела - Статут Великого князівства Литовського 1588 р., норми магдебурзького права в містах (але тільки у великих - Київ, Переяслав, Чернігів, Ніжин). Припинили дію “Устав на волоки” 1557 р., “Ординація війська Запорозького” 1663 р., королівські та сеймові конституції. На його основі регулювалися порядок організації козацького війська, порядок і основні принципи формування органів військової, адміністративної влади, судочинство, поняття злочину і система покарань тощо. Поняття “козацьке право” - це не лише сукупність норм козацького звичаєвого права, що виникло в Запорозькій Січі, а й сукупність нормативних актів гетьманської влади, судової практики. Джерелами права були також міжнародні угоди, що укладалися гетьманом з іноземними державами.державність війна гетьманський московськийЗемський собор у Москві ухвалив прийняти Україну “під високу государеву руку”. На підставі такого рішення в Україну було відправлено повноважне посольство на чолі з боярином В. Слід наголосити, що в Переяславі українська сторона отримала від московитів лише декларативні запевнення в підтриманні України, які не мали юридичної сили. Юридичною основою обєднання двох держав став підготовлений в Україні договір, який фіксував умови, на яких передбачалося обєднання Української козацько-гетьманської держави з Московською державою. Спочатку 14 березня українські посли подали письмовий текст проекту з 23-х статей, які стосувалися різних сторін майбутніх міждержавних відносин України і Московської держави і мали конституційний характер.За “Березневими статтями” Україна увійшла до складу Московської держави на правах автономії. Згідно з умовами договору спільні козацько-московські сили відвоювали у Речі Посполитої Білорусію і більшу частину Литви, але наприкінці січня 1655 року битва біля Білої Церкви між обєднаними україно-московськими силами і поляками не виявила переможця і привела до величезних втрат. У 1656 р. між Москвою і Річчю Посполитою було укладено сепаратну угоду у Вільно, де ставилося питання про повернення України під владу Речі Посполитої. Гетьман Виговський, його генеральна старшина та більшість полковників приймають рішення про розрив з Москвою та зближення з Річчю Посполитою. Іван Виговський уклав у Гадячі з польським урядом договір, за яким Польща, Литва та Україна вступали до союзу і тим самим створювали конфедерацію.Україна мала одночасно двох гетьманів: Правобережного та Лівобережного. Кожен новий гетьман підписував “статті” (договір) з московським царем, в яких фактично обмежувалися права автономії України. Брюховецький уклав “Московські статті”, де було записано, що цар лише затверджує гетьмана, а насправді від царя залежала гетьманська влада. Десять пунктів явної інструкції зобовязували міністра стежити за тим, щоб в Україні “не було зради” і давали йому право втручатися в міжнародні, майнові, управлінські справи козацького війська. У відповідь на козацьку петицію, спрямовану на захист автономії України, цар встановив, що гетьман може обиратися тільки за згодою царя, в окремих випадках обмежувалися дипломатичні стосунки України, а під час війни гетьман підпорядковувався російському фельдмаршалу.Так, виконуючи наказ Петра І, гетьман Іван Скоропадський створив Комісію для перекладу Статуту 1588 року, який діяв в Україні, “Саксону” та “Порядку”. Перша кодифікаційна комісія була створена 22 серпня 1728 р. за царським указом: “Решительные пункты гетьману Даниилу Апостолу”. Для підготовки кодифікації були використані Литовський статут 1588 р., збірники магдебурзького права (“Право Хелмінське”, “Зерцало саксонів” П. Цей збірник широко використовувався в судах.

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ТА АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКО-ГЕТЬМАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

1.1 Передумови національно-визвольної війни українського народу, початок періоду відродження української державності

1.2 Правова система Української козацько-гетьманської держави. Суд і процес

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ В СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

2.1 Юридичне оформлення обєднання України з Росією

2.2 Політичні та правові проблеми переходу України під владу Московської держави і Речі Посполитої після смерті Богдана Хмельницького

2.3 Адміністративно-політичний устрій українських земель у складі Росії. Зміни в суспільних відносинах

РОЗДІЛ ІІІ. КОДИФІКАЦІЯ ТА ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УКРАЇНИ-ГЕТЬМАНЩИНИ

Висновки

Список використаних джерел