Правова свідомість, поняття, склад. Взаємодія правосвідомості і права - Курсовая работа

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського Коледж Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського Циклова комісія з правознавства Коледжу Миколаївського національного університету імені В.О.СухомлинськогоСлід зауважити, що наукове мислення та наукова правосвідомість у взаємодії із правовим мисленням і правосвідомістю особистості, здійснюють активний вплив на реалізацію верховенства правового закону. Науковий рівень правового мислення та правосвідомості забезпечує не лише розвиток правової культури, в цілому, але й формування ідеалу правової особистості, яка поважає правовий закон, визнає його верховенство у всіх сферах життя, своїми діями підтримує режим правозаконності в Україні. В їх працях характеризується нова сутність правової свідомості, а саме: Правова свідомість визначається як сукупність досягнень суспільства, його соціальних груп та громадян у галузі регулювання суспільних відносин, яке забезпечує верховенство права в суспільному житті, тобто панування у суспільному житті правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі і гідності, реальне забезпечення місця людини як вищої соціальної цінності. Дійсно, в якій мірі осмислене, свідоме ставлення суспільства та індивідів до права веде до необхідного правового стану суспільства, до появи нових правових норм, в якій мірі емоційне ставлення впливає на правомірне або правопорушну поведінку? Правова свідомість суспільства, окремих груп, індивідів обмеженістю повязано з правом як цілісним соціальним інститутом, з його виникненням, функціонуванням і розвитком, з правотворчістю і правозастосуванням, іншими сторонами правового буття суспільства.Виникаючи до або після права чи разом з ним, правосвідомість супроводжує право протягом усієї правової історії, всього існування державно-організованого суспільства. Вона є активним елементом системи правового регулювання суспільних відносин - право не може здійснювати свій регулятивний вплив інакше як через людей, безпосередньо впливаючи на їхню свідомість. За посередництвом правових ідей та теорій, почуттів та емоцій норми права, інші правові явища оцінюються з точки зору життєвих потреб та інтересів людей і суспільства, справедливості, формуються установки на правову поведінку, уявлення щодо критеріїв ефективності правового регулювання, шляхів реформування та удосконалення законодавства, судово-правової системи, юридичної практики. Правосвідомість - це сукупність субєктивних елементів правового регулювання: ідей, теорій, емоцій, почуттів та правових установок, за посередництвом яких відображається правова дійсність, формується ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямків розвитку правової системи з точки зору забезпечення гідного існування людини, справедливості у мїжлюдських стосунках, ефективної організації життєдіяльності держави і суспільства.[7, с.87] Так, проявами правової психології буде відчуття справедливості, повага до прав і свобод людини, байдужість до беззаконня або страх перед відповідальністю, емоційна реакція (у вигляді оплесків, викриків і т. ін.) присутніх у залі судових засідань на певне рішення судді, тобто емоційне ставлення до права.Усвідомленню сутності правосвідомості сприяють проведені за різними критеріями класифікації. Побутова (емпірична) правосвідомість - це найпоширеніший рівень правової свідомості, який формується відповідно до набутої правової освіти на основі повсякденного досвіду людей у сфері правового регулювання. Як правило, вона має емоційний, поверховий характер, отже, в її структурі домінує правова психологія. Носії професійної правосвідомості, як правило, не лише володіють спеціалізованими, конкретизованими знаннями чинного законодавства, але й вмінням, навичками його застосування. Так, найвищий рівень правосвідомості серед юристів-практиків притаманний суддям, які в процесі здійснення правосуддя зустрічаються з найрізноманітнішими правовими і повязаними з правом явищами.Функції правосвідомості відображають зовнішній і внутрішній прояви правосвідомості у системи суспільних відносин, визначають її соціальну цінність, місце у правовій системі. Основними функціями правосвідомості є: 1) пізнавальна (когнітивна, інформаційна) - передбачає наявність правових знань та інформованість про нормативноправові акти, є результатом інтелектуальної (розумової) діяльності субєктів суспільних відносин щодо виявлення, сприйняття та розуміння того, що собою являє чинне право, подальше осмислення різних правових явищ, пізнання правової дійсності. Субєктом такого пізнання є як законодавець, так і громадяни: кожен із них використовує уявлення про існуюче і належне право для виконання своїх завдань у правовому регулюванні; Правові норми, які захищають і охороняють інтереси людини, сприяють їх реалізації, дістають, як правило, схвалення, позитивної оцінки.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Правова свідомість, поняття, склад.

1.1 Поняття та структура правової свідомості

1.2 Класифікація правової свідомості

1.3 Функції правосвідомості

Розділ ІІ. Взаємодія правосвідомості і права

2.1 Система правосвідомості: правова ідеологія, правова психологія, правова поведінка

2.2 Взаємозвязок права і правосвідомості

Висновки

Список використаних джерел