Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві - Автореферат

Національна юридична академія України ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. суд апеляція вирок перевірка Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Бринцев Василь Дмитрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінального процесу. Захист відбудеться 6 червня 2006 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Законом України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р., який входить до низки актів, прийняття яких повязують із проведенням в Україні «малої» судової реформи, у кримінальному судочинстві було запроваджено апеляційний порядок перевірки судових рішень, що не набрали законної сили. Певна складність у вирішенні питань застосування вказаного правового інституту, викликана тим, що в Україні ще не завершений пошук моделі процесу, яка б відповідала сучасним соціально-політичним, економічним умовам та рівню правової культури. Але будь-яку форму перевірки судових рішень слід розглядати як гарантію захисту прав учасників процесу та засіб вирішення інших завдань правосуддя. Встановлені законом функції реалізуються у рішеннях апеляційної інстанції, дослідження яких повязано із зясуванням найбільш актуальних питань апеляційного провадження: повноважень суду другої інстанції та меж судового розгляду. Більшість наукової літератури, присвяченої вивченню інституту апеляції, вийшло у дореволюційний період (точніше, з 1864 р., коли стадія апеляційного розгляду була запроваджена до кримінального процесу Російської імперії, по 1917 р.).«Загальна характеристика провадження в апеляційній інстанції та основні напрямки реформування стадії перевірки рішень суду першої інстанції, що не набрали законної сили» зазначено, що головну мету перевірки судових рішень можна визначити лише з урахуванням діючої моделі процесу. Це в свою чергу, може зробити неможливим реалізацію встановленої кримінально-процесуальним законодавством гарантії, згідно з якою будь-який обсяг обвинувачення, як у матеріальному, так і в процесуальному значенні, може бути розглянуто по суті двічі - судом першої та апеляційної інстанції. Правові властивості судових рішень можуть бути загальними (тобто такими, що характерні для всіх судових рішень): певний зміст (наявність відповідей на правові питання), функціональне значення (реалізація норм кримінального та кримінально-процесуального закону), спеціальна форма (єдина для усіх рішень певного виду) та спеціальними: підстави прийняття, межі впливу на рішення інших субєктів (скасування, зміна). Основна відмінність розгляду по суті в суді першої інстанції від апеляційного розгляду полягає в тому, що у першому випадку суд зобовязаний визначити свою позицію з усіх питань, що повинні бути вирішені у певному виді судового рішення. «Функціональне призначення вироку апеляційної інстанції та питання, що вирішуються при його постановленні» доводиться, що відмінність апеляційного розгляду від розгляду справи по суті в суді першої інстанції, де вирішується питання про доведеність обвинувачення, полягає в тому, що апеляційний суд вирішує по суті вимоги апелянта щодо виправлення рішення суду першої інстанції.Запропоновано визначення апеляційного розгляду як виду перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, процесуальна форма якого передбачає, що вищестоящий суд, діючи з метою виявлення та виправлення судової помилки або порушення, вправі використовувати ті ж процесуальні засоби та повноваження, що й суд першої інстанції. В залежності від обсягу та процесуальних засобів перевірки, що здійснюється апеляційною інстанцією запропонована наступна класифікація апеляційного розгляду: (а) «повний», при якому вирок скасовується повністю і дослідження обставин, що підлягають встановленню по кримінальній справі, здійснюється апеляційним судом у повному обсязі (наприклад, у випадку скасування необґрунтованого виправдувального вироку); (б) «додатковий», у якому апеляційний суд визнає, що для найбільш повного вирішення скарги потрібна безпосередня перевірка окремих доказів, яка здійснюється в умовах судового слідства; (в) «обмежений», при якому судового слідства не проводиться, тобто перевірка рішень здійснюється фактично в тому ж порядку, що існував до 2001 р., а саме - виключно за матеріалами справи. Як правова властивість рішення апеляційного суду досліджений його звязок із змістом апеляційної скарги або подання, що характеризує апеляцію, як інститут, призначенням якого є захист інтересів учасників процесу через розгляд заявлених ними претензій до законності й обґрунтованості рішень.

Основний зміст роботи