Правова культура у формуванні правової, соціальної держави - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукСпеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. Науковий керівник: ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна, доктор юридичних наук, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович, доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри; Захист відбудеться "17" вересня 2004 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, Київ, провулок Несторівський, 4.Ці та інші проблеми зумовили потребу зясувати ідейні витоки і сучасні уявлення про сутність таких феноменів, як правова культура, правова, соціальна держава, громадянське суспільство, як основних орієнтирів суспільного розвитку, політичних перетворень, спрямованих на втілення цінностей свободи і демократії. У звязку з цим необхідно розглянути вплив громадянського суспільства, що формується, на державу і право, на майбутнє цих соціальних інститутів. Саме тому існує нагальна потреба привернути увагу науковців до висвітлення питання впливу правової культури на еволюцію державності в цілому; питання взаємодії правового та етичного нігілізму, які дійсно можуть бути підставами повної деградації суспільства; питання збереження правової регулятивної системи, збереження та розвитку держави як особливої форми політичного, територіального, структурного обєднання людства. По-перше, в умовах трансформування і демократизації суспільства, прийняття нових законодавчих актів мають місце значні зміни в громадській правосвідомості, а тому вагомого значення набуває погляд на правову культуру з позиції соціально-правового суспільства. Тому необхідно визначити основні шляхи і методи впливу правової культури на формування розвинутого громадянського суспільства та держави правової і соціальної.Зазначено, що, по-перше, правову культуру необхідно розглядати у двох головних та взаємоповязаних аспектах: стосовно суспільства в цілому та особистості зокрема. Якщо право - це встановлена законом міра соціальної свободи, то закони і всі інші юридичні норми повинні послідовно відображати таку свободу, що відповідає завданням та цілям правової держави. Оцінювальний момент є найважливішим компонентом правової культури, бо ціннісні орієнтації та ідеали створюють той еталон, із яким порівнюється рівень правової культури у правовій сфері. На підставі цього дисертант пропонує визначити правову культуру як структурно-складне цілісне утворення, яке включає в себе якісний стан правового життя суспільства, відображеного в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової і правозастосувальної діяльності, правосвідомості та правового розвитку особистості, а також у ступені свободи її поведінки і взаємної відповідальності держави та особистості, що позитивно впливає на суспільний розвиток і підтримання умов функціонування суспільства. Зміну рівня правової культури суспільства можливо досягти, змінюючи внутрішнє наповнення будь-якого з елементів субєктивного рівня структури правової культури.У дисертації сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення існуючих та запровадження нових засобів формування правової культури особи. На основі виявленої тенденції державно-правових явищ пропонується визначення правової культури як структурно-складного цілісного утворення, яке включає в себе якісний стан правового життя суспільства, відображеного в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової та правозастосувальної діяльності, правосвідомості та правового розвитку особистості, а також у ступені свободи її поведінки і взаємної відповідальності держави та особистості, що позитивно впливає на суспільний розвиток і підтримання умов функціонування суспільства. Визначено завдання, які поставлені перед правовиховним процесом, зокрема формування та розвиток у громадян правових знань у сфері державного управління; виховання поваги до права, принципів законності; вироблення потреб та навичок активного захисту своїх прав. Указано шляхи й засоби формування належного рівня правової культури особи через сприяння позитивним і протидію негативним чинникам формування правової культури особи, а також шляхом цілеспрямованого правовиховного впливу на особу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення існуючих та запровадження нових засобів формування правової культури особи. Автор акцентує увагу на наступних положеннях.

На основі виявленої тенденції державно-правових явищ пропонується визначення правової культури як структурно-складного цілісного утворення, яке включає в себе якісний стан правового життя суспільства, відображеного в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової та правозастосувальної діяльності, правосвідомості та правового розвитку особистості, а також у ступені свободи її поведінки і взаємної відповідальності держави та особистості, що позитивно впливає на суспільний розвиток і підтримання умов функціонування суспільства.

Комплексний аналіз чинників формування правової культури дозволив визначити можливість їх урегулювання за допомогою норм права. Доведено, що характер соціально-економічних умов життя особи зумовлює її ставлення до тих галузей права, які регулюють відповідні правовідносини.

Визначено завдання, які поставлені перед правовиховним процесом, зокрема формування та розвиток у громадян правових знань у сфері державного управління; виховання поваги до права, принципів законності; вироблення потреб та навичок активного захисту своїх прав. Указано шляхи й засоби формування належного рівня правової культури особи через сприяння позитивним і протидію негативним чинникам формування правової культури особи, а також шляхом цілеспрямованого правовиховного впливу на особу.

Автор доводить, що неможливість реалізації закону залежить від ряду факторів: економічних, соціальних, соціокультурних, особистісних, недосконалості самої правової системи. Визначено чинники, які у своїй сукупності призвели до появи стійких тенденцій криміналізації економіки і які необхідно подолати: 1) суттєві прогалини і недосконалість податкового законодавства України, що призводить до ухилення від сплати податків;

2) відсутність реального і надійного механізму захисту іноземних інвестицій;

3) недосконалість системи реєстрації субєктів підприємницької діяльності, що створює умови для існування фіктивних підприємств;

4) наявність великої кількості обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності, а відтак, зростання фактів корупції і хабарництва з боку посадових осіб органів державної влади;

5) діяльність підприємств-монополістів, що створює штучні перепони розвитку малого та середнього бізнесу;

Виділено умови, дотримання яких сприятиме підвищенню правової культури особи: 1) у сфері загальнодержавної стратегії: спрямованість державної політики на захист інтересів особистості, вироблення єдиної правової політики, забезпечення добробуту громадян, дотримання Конституції і законів усіма державними органами;

2) у сфері правотворчості: професіоналізація законодавчої діяльності, надання населенню права законодавчої ініціативи, поширення знань в області юридичної техніки, широке публічне висвітлення законопроектної діяльності, посилення юридичної відповідальності за порушення прав і свобод громадян;

3) у сфері правозастосування: ліцензування юридичної діяльності, розвиток судової системи, проведення практичних семінарів для працівників державних органів, створення консультативних рад при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади;

4) у сфері юридичного виховання: підвищення загальної моральності громадян, популяризація правових знань (у тому числі через засоби масової інформації), використання рольових ігор і практичних ситуацій, застосування методів реклами та "public relations", розвиток сімейного правового виховання;

5) у сфері юридичної науки і юридичної освіти: подальший розвиток наукових досліджень у галузі правової культури, подолання розриву між наукою та практикою, підвищення ефективності вищої юридичної освіти, поглиблення вивчення юридичних дисциплін у неюридичних ВНЗ і загальноосвітніх установах;

6) у сфері громадянського суспільства й особистої ініціативи: розвиток системи громадських організацій, активне відстоювання особистістю своїх прав, боротьба з будь-якими проявами беззаконня і свавілля.

Визначено основні завдання сучасної соціальної держави, які необхідно реалізувати для підвищення правової культури громадян: 1) державно-правове регулювання економіки;

2) перерозподіл доходів;

3) захист суспільства від розколу і потрясінь, підтримка соціального миру, захист населення в умовах ринкових відносин;

4) боротьба з бідністю, зниження соціальної нерівності;

5) боротьба зі злочинністю;

6) створення належних умов для набуття широкими верствами населення правових знань.

1. Осика І.В. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. - 2001. - № 7. - С. 98-101.

2. Осика І.В. Процес становлення правової культури в правовій, соціальній державі // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. Вип. 16. - Одеса: Одеська нац. юрид. академія, 2002. - С. 95-99.

3. Осика І.В. Правова культура законодавця та критерії оцінки правових норм, що видаються // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 5. - С. 83-86.

4. Осика І.В. Правова культура в економічному житті суспільства // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 6. - С. 118-121.