Правова комунікація в контексті посткласичного праворозуміння - Автореферат

Київський національний університет внутрішніх справ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукНауковий консультант: доктор філософських наук, професор Гвоздік Олег Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри філософії права та юридичної логіки Захист відбудеться "26" вересня 2008 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м.В аспекті цієї концепції суспільні закони доцільно розглядати, по-перше, з позиції збалансування людських стосунків - комунікації, що є витоком формування та обєктом застосування права. По-друге, в теоретичній правовій науці нині існує ряд проблем узгодження і застосовності загальної теорії комунікації й так званої універсалістської макроетики до правової діяльності як такої та до ряду її сфер - зокрема (оскільки дієвість загальнокомунікативних принципів тут ускладнюється нормативними, адміністративними, державними і політичними та іншими чинниками, що здатні скласти противагу вищеназваним принципам). По-пяте, назріла низка проблем правового регулювання та вдосконалення правової масової комунікативної діяльності з метою реалізації практично-прикладної (праксеологічної) функції (йдеться про труднощі, викликані: з одного боку, орієнтацією на зняття комунікативних барєрів і максимальне розширення свободи комунікації, а, з іншого, - потребою в обмеженні цієї свободи в інтересах слідства, конфіденційності тощо). Не продовжуючи переліку аспектів актуальності обраної теми наукового дослідження, відзначимо доцільність пошуку комунікативних механізмів виникнення, розвитку, функціонування права, а також шляхів удосконалення його реалізації засобами правової комунікативної діяльності. № 649-р "Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ" (щодо використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), Наказу МВС України від 5 липня 2004 року № 755 "Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення, впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 рр.", а також за темою досліджень кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ "Методологія вивчення державно-правових явищ; філософії права; стану і перспектив розвитку ОВС України" (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648)."Основні напрями сучасних досліджень комунікативної природи права та правової комунікації" йдеться про те, що в нинішніх соціокультурних умовах право більше не може розглядатися лише як міра суспільної свободи, "дарована" субєктові державою (чи іншою владною інституцією). У даному плані "стрижневим" висновком є те, що комунікація стосовно права виконує, так би мовити, "біполярну" функцію: з одного боку, вона є тим онтологічним підгрунтям, що зумовлює суспільно-буттєві орієнтири правотворчої діяльності (оскільки саме принципи самоорганізації суспільних відносин мають бути покладені в основу критеріїв раціональності правових норм), а з іншого - вона сама є обєктом правової регуляції впливу (оскільки на відміну від суто природних явищ, суспільні взаємодії передбачають наявність своєї нормативної регуляції). У найзагальнішому плані право на комунікацію - це суверенне право громадянина встановлювати вербальні та невербальні контакти з особою, групою осіб, юридичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування з метою розвязання проблемних питань особистого чи суспільного характеру за згодою всіх учасників комунікативного процесу. Це право забезпечується презумпцією свободи вираження поглядів, думок і переконань, правом на інформацію та свободою слова. Проте і далі закон обминає: захист свободи комунікації та право на комунікацію; захист конфіденційних джерел під час комунікативного акту; уникнення використання у правовому дискурсі неточної, приблизної, неперевіреної інформації; забезпечення юридичної безпеки під час комунікації.Вона спричинена демократичними тенденціями в реорганізації самого суспільного буття, в контексті яких право вже не може зводитись до вираження волі владних структур у "апріорній" юридичній нормі, а все більше "знаходить" свої витоки та критерії в самому середовищі людської комунікації. Воно (право) сформоване як комунікативні інтеракції, що виникають на підставі неоднакових намірів субєктів, різнотрактувань норм права, правових і протиправних дій та бездіяльності вербального і невербального характеру.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ